Позовна заява про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та повнолітнього сина у звязку із навчанням (але не більше ніж до досягнення 23 років)

До Подільського районного суду м. Києва

 

Позивач:    ОСОБА_1,

зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

пр-т. Правди

засоби зв’язку:

 

Представник позивача:     

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,   

місце знаходження:

АДРЕСА_2

засоби зв’язку: (067) 230-36-06 

 

Відповідачі:  ОСОБА_3,

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_3.

Засоби зв’язку: невідомі.  

 

Ціна позову: 33 000 грн.

                                                                                                                            

На підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору щодо пред’явлення вимог про стягнення аліментів.   

 

ПОЗОВНА  ЗАЯВА

про стягнення аліментів на утримання дітей

ОСОБА_4 Анатоліївною та ОСОБА_3 27 лютого 1993 року відділом РАГСу С-Будської райдержадміністрації Сумської області був зареєстрований шлюб, про що було видано свідоцтво про укладання шлюбу серії 1-БП № XXXXXX.  

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, шлюб між ними був розірваний.

На підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року, відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, 22 липня 2010 року було видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № XXX від 22 липня 2010 року.

Під час перебування позивача та відповідача в шлюбних правовідносинах в них народилось двоє дітей: ОСОБА_5, 20 серпня 1993 року народження (повнолітній) та ОСОБА_6 24 січня 2004 року народження (неповнолітній). 

Крім того, за час перебування позивача та відповідача в шлюбі, останні здійснили будівництво житлового будинку 11-А по вул. Xxxxxxxxxxx в м. Києві, площею 385, 6 кв. м., та житлового будинку 11-Б по вул. Xxxxxxxxxxx в м. Києві, площею 872, 8 кв. м. за рахунок коштів, які були набутті подружжям за час перебування їх в шлюбі, а також за рахунок коштів отриманих від продажу спільної квартири № X, яка знаходилась по вул. Xxxxxxxxxxxx, 150, відчуженої на підставі договору купівлі-продажу від 7 березня 2006 року.

Однак, відповідач зловживаючи довірою позивача, фактично шляхом обману, змусив останнього укласти 20 лютого 2009 року шлюбний договір.

 У відповідності до п. 1.2. Шлюбного договору від 20 лютого 2009 року, майно, нажите подружжям під час шлюбу, яке підлягає державній реєстрації є особистою власністю кожного з подружжя на чиє ім’я зареєстроване рухоме або нерухоме майно.

Також, п. 2.4. Шлюбного договору передбачено, що земельні ділянки з будівлями на них, які були придбані або побудовані Сторонами до шлюбу, а також будуть придбані або побудовані, вважатимуться як під час шлюбу, так у випадку його розірвання власністю того Подружжя, на чиє ім’я оформлено це майно.

 Однак, все без виключення нерухоме майно, зокрема земельна ділянка та житловий будинок, що знаходиться в м. Києві по вул. Xxxxxxxxxxx, 11-б, та земельна ділянка та житловий будинок, що знаходяться в м. Києві по вул. Xxxxxxxxxxx, 11-а, зареєстровані за відповідачем, ОСОБА_3, при тому, що жоден з об’єктів рухомого чи нерухомого майна не зареєстрований за позивачем, що не дає підстав передбачених шлюбним договором для віднесення будь-якого із майна до особистої приватної власності ОСОБА_1.  

При таких обставинах, в період перебування позивача та відповідача в шлюбі протягом часу починаючи з 27 лютого 1993 року по 7 березня 2010 року, сторони спільно проживали, вели спільне господарство та спільно накопичували майно та грошові кошти з тією метою, щоб в подальшому збудувати два житлових будинки на земельних ділянках, що знаходяться поруч для власного проживання та проживання двох неповнолітніх дітей позивача та відповідача.

В зв’язку з цим, позивач звернувся з позовом до Подільського районного суду м. Києва з вимогами до відповідача про визнання недійсним шлюбного договору, виходячи з вимог ст. 93 СК України та ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки його положення ставить позивача як одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, провадження по справі за позовом якого триває пор сьогоднішній день.

 Таким чином, на скільки відомо позивачу, відповідач є власником земельної ділянки та житлового будинку, що знаходиться в м. Києві по вул. Xxxxxxxxxxx, 11-б, та земельної ділянки та житлового будинку, що знаходяться в м. Києві по вул. Xxxxxxxxxxx, 11-а.

Після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, їх двоє спільних дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, постійно проживають з позивачем, який їх повністю забезпечує, утримує, виховує та намагається виконувати всі ті обов’язки необхідні для належного забезпечення своїх дітей. 

Однак, з моменту припинення шлюбних відносин, ОСОБА_3, матеріально своїм дітям взагалі не допомагає, участі у її вихованні не приймає, внаслідок чого позивач не має можливості самостійно належно утримувати дітей.    

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов’язком батьків, зокрема ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Всупереч зазначеним вимогам, відповідач ухилявся та ухиляється від свого обов’язку щодо утримання неповнолітніх дітей.

Між позивачем та відповідачем на момент пред’явлення цього позову не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дітей.  

Таким чином, з положення ст. 181 Сімейного кодексу України випливає, що вразі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з ким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів. 

В зв’язку з тим, що на протязі останніх років відповідач не підтримував з позивачем та їх спільними дітьми ніяких відносин, матеріально не утримував, не надавав жодної допомоги по вихованню дітей, змусив позивача та її двох дітей покинути житловий будинок, де вона постійно проживала фактично на вулицю без жодного фінансового забезпечення подальшого проживання, що призвело до влаштовування позивачем на некваліфіковані роботи для утримання своїх дітей та орендувати житло. При цьому відповідачу абсолютно байдуже де проживають його діти, в яких умовах та як вони зможуть себе забезпечити. Одночасно відповідач одружився на іншій жінці, постійно проживаючи разом з нею. Тому, позивач вважає, що за таких обставин відповідач зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання своїх дітей.

Більш того, хочу звернути увагу суд на те, що позивач, який майже 20 років здійснювала постійний догляд за двома дітьми, виховувала їх, ввесь свій час витрачала на їх догляд та утримання домашнього господарства, присвятивши все своє життя сім’ї, на сьогоднішній день втратила будь-яку можливість та нагоду влаштуватись на пристойну кваліфіковану роботу, тим більше коли на сьогодні постала нагальна потреба в утриманні двох неповнолітніх дітей, на забезпечення яких відповідачем за останній рік не було надано а ні копійки, в тому числі і щодо сплати аліментів. Натомість відповідач постійно приділяв увагу лише особистому розвитку та постановлення бізнесу, мало часу та уваги приділяв своїй сім’ї, оскільки його цікавило питання лише фінансового забезпечення родини, що в момент виселення позивача та їх дітей з будинку, проявилось в жорстокості з його боку та повної байдужості до дружини та їх дітей, який без вагань проявив свою схильність до цінності лише набутого майна та повної байдужності навіть не до колишньої дружини, а до своїх дітей, які в його житті не значили нічого. Натомість свою родину він замінив молодою жінкою, яка отримала одразу все - і житло і майно і повну підтримку та його особисту увагу, яка так швидко була забута до їх спільних дітей.          

В той час, позивач змушений сам утримувати та виховувати двох спільних дітей, одночасно працювати на декількох неофіційних роботах за для матеріального забезпечення себе та їх спільних дітей, при тому, що її загальних дохід, який неможливо підтвердити документально становить грошову суму коштів у розмірі близько 2 000 грн., якої недостатньо для належного, необхідного та достатнього забезпечення і утримання дітей так і її особисто проживання. 

У відповідності до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду аліменти на утримання дитини можуть бути присуджені у твердій грошовій сумі.   

Також, ч. 1 та ч.3 ст. 184 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, як передбачено ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний суд України в п. п. 15, 17 Постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № X роз’яснив, що відповідно до ст. 180 СК батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

До обставин, які надають суду право визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, належать, зокрема, випадки, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, відповідач не отримує регулярного офіційного доходу, тобто не перебуває в трудових правовідносинах з підприємствами, установами та організаціями, а також не займається офіційно зареєстрованою підприємницькою діяльністю, що не дасть можливості визначити частку від його заробітку, якого він не отримує та якого не можливо підтвердити, - що є тими істотними обставинами, які надають право позивачу, і відповідно  повноваження суду визначити аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6, в твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, які на думку позивача є достатні та необхідні для належного утримання та виховання їх спільного сина.

Крім того, як передбачено ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Також, суд, на підставі ст. 200 СК України, визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Більш того, в п. 20 ОСОБА_7 суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № X зазначено, що обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.  Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв’язку з цим стягуються аліменти.

Повнолітній син позивача та відповідача, ОСОБА_5, 20 серпня 1993 року народження, навчається на першому курсі денного відділення Інституту Лідерства та соціальних наук Київського Університету імені Бориса Грінченка з терміном закінчення навчального закладу 30 червня 2015 року, про що свідчить Довідка від 7 травня 2012 року за № XX, видана Київським Університетом імені Бориса Грінченка.     

Отже, з положення ст. 199 СК України та Постанови ПВСУ випливає, що оскільки син позивача продовжує навчатися і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги, яка безпосередньо не пов’язана із оплатою навчання, а потрібна йому для життя та проживання, так як в цей період часу ОСОБА_5 не має можливості влаштуватись на роботу та отримувати заробітну плату з підстав постійного перебування в навчальному закладі з метою отримання освіти, - позивач має право в його інтересах звернутися з відповідним позовом про стягнення аліментів до закінчення ним навчання, оскільки її син потребує такої матеріальної допомоги.   

Таким чином, враховуючи всі наведені вище обставини щодо наявності підстав для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі коштів, а також враховуючи те, що син позивача, ОСОБА_5, 20 серпня 1993 року народження, навчається в Інституті Лідерства та соціальних наук Київського Університету імені Бориса Грінченка, на утримання дитини позивача, ОСОБА_5 необхідно стягнути з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн. щомісячно до закінчення ним навчання, або ж припинення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, які на думку позивача є достатні та необхідні для матеріального утримання їх спільного сина     

Також, звертаю увагу суд не те, що аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_6, 24 січня 2004 року народження, та повнолітнього ОСОБА_5, 20 серпня 1993 року, на підставі ст. 191 СК України, присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.   

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 105, 110, 112, Сімейного кодексу України, -

П Р О Ш У :

1. Стягнути з ОСОБА_3 (20 квітня 1972 року народження, м. Київ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6, 24 січня 2004 року народження, в твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 (дві тисячі п’ятсот) грн. щомісячно з моменту звернення до суду з цим позовом до досягнення ним повноліття.

2. Стягнути з ОСОБА_3 (20 квітня 1972 року народження, м. Київ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, ОСОБА_5, 20 серпня 1993 року, в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. щомісячно з моменту звернення до суду з цим позовом до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.       

ДОДАТКИ:

1.        Копія позовної заяви про стягнення аліментів – 1 примір.   

2.        Копія свідоцтва про укладання шлюбу між позивачем та відповідачем – 2  примір.    

3.        Копія Свідоцтва про народження ОСОБА_5 від 9 вересня 1993 року – 2  примір.    

4.        Копія Свідоцтва про народження ОСОБА_6, 24 січня 2004 року народження – 2  примір.      

5.        Копія Шлюбного договору від 20 лютого 2009 року – 2  примір.      

6.        Копія Рішення суду про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем – 2  примір.    

7.        Копія Свідоцтва про розірвання шлюбу від 22 липня 2010 року – 2  примір.   

8.        ОСОБА_8 університету імені Бориса Грінченка про навчання ОСОБА_5 – 2  примір.    

9.        ОСОБА_9 на право власності на земельну ділянку (м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxx, 11-Б) від 17 січня 2007 року;   

10.   ОСОБА_10 діючого третейського суду від 4 березня 2009 року про визнання права власності на житловий будинок (м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxx, 11-Б);    

11.   Копія Реєстраційного посвідчення від 23 квітня 2009 року за № XXXXXX (м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxx, 11-Б);    

12.   ОСОБА_9 на право власності на земельну ділянку (м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxx, 11-А) від 24 грудня 2009 року;   

13.   Копія Свідоцтва про право власності від 3 лютого 2010 року (м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxx, 11-А);    

14.   Копія паспорту громадянки України, ОСОБА_1  – 2  примір. 

15.   Копія Довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 в судах – 2  примір. 

30 серпня 2012 року

 

Позивач                                                                    _____________                                     Особа_1

                         (підпис)   

Представник позивача,

якій діє на підставі довіреності                                    _____________                                    Ковальчук С.М.

                                                                                    (підпис)

 

Average: 4.7 (3 голоси)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації