Позовна заява про відщкодування матеріальних збитків, завданих недоліками у виконаних роботах, що спричинили залиття квартири, та моральної шкоди

Відносини, що регулюються договором про участь у фонді фінансування будівництва, передбачають зокрема залучення грошових коштів фізичної особи в управління з метою фінансування будівництва та отримання в подальшому квартири як об’єкту інвестування у власність за рахунок переданих в управління коштів.

Тому, правовідносини, що виникли між сторонами, за своїм характером,  змістом та предметом правового регулювання, відносяться до будівельного підряду. 

Оскільки Законом України «Про захист прав споживачів» не визначено меж його дії,  а його преамбулою передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, він застосовується до будь-яких правовідносин, що виникають на підставі цивільно-правових договорів згідно із якими споживач придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію, роботи чи послуги, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконання обов’язків найманого працівника.     

У відповідності до ч.3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, поміж іншого, відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи.

У відповідності до ч.6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили

Також, ч.1 та ч.2 ст. 1209 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг). Виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару, результатів робіт (послуг)  

Отже, за загальним правилом, яке випливає з положення актів законодавства про захист прав споживачів, відповідальність відповідача як виконавця за недоліки, допущені ним в роботі, які спричинили шкоду (збитки) позивачу (споживачу), настає не залежно від його вини і за умови, якщо ним не буде доведено, що такі недоліки виникли внаслідок вини позивача як споживача результатів робіт у вигляді нерухомого майна, чи непереборної сили, в тому числі і тягар такого доказування покладається саме на відповідача, а не на позивача. 

До Бориспільського міськрайонного суду

Київської області 

08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72

 

Позивач:    ОСОБА_1, 

зареєстроване місце проживання: 

АДРЕСА_2

засоби зв’язку відсутні     

Представник позивача:   

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

місце знаходження:

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79

засоби зв’язку: +38 (067) 230-36-06

електронна пошта: Stepan@zakon-i-pravo.net

Веб-сайт: www.zakon-i-pravo.net 

 

Відповідач:  

Приватне акціонерне товариство «НАЗВА_1»

місце знаходження:

АДРЕСА_4

засоби зв’язку невідомі

 

Ціна позову: 8 683 грн.

 

На підставі п.7 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільнений від сплати судового збору за позовом, що пов’язаний з порушенням його прав як споживача

 

Відповідно до ч.5 ст. 110 ЦК України,  позов про захист прав споживача може пред'являтися за його зареєстрованим місцем проживання або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору

 

П О З О В Н А    З А Я В А

Про відшкодування матеріальних збитків, завданих недоліками у виконаних роботах,

що спричинили залиття квартири, та моральної шкоди.     

21 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю  «Фінансова компанія «НАЗВА_4» (Управителем) та ОСОБА_3 (Довірителем) був укладений договір про участь у Фонді фінансування будівництва виду А, у м. Борисполі, по вул. Xxxxxxxxxx, 20.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 7 березня 2012 року до Договору про участь у фонді фінансування будівництва, ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 прийняла всі права та обов’язки Довірителя за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва від 21 вересня 2009 року за № Г-20/97/1 (відступлення права вимоги).

Як передбачено п. 1.1. Договору, Довіритель дає згоду на учать у Фонді фінансування будівництва виду А та передає Управителю грошові кошти в довірчу власність з метою отримання Об’єкту інвестування у власність, а Управитель приймає на себе зобов’язання здійснювати управління грошовими коштами, отриманими у довірчу власність від Довірителя з метою отримання Довірителем Об’єкту інвестування у власність.

Об’єктом такого інвестування, у відповідності із положенням п. 1.4 Договору про участь у фонді фінансування будівництва, є квартира, за характеристиками, визначених цим договором, вартістю 262 960 грн., які ОСОБА_1 в повному обсязі передала ТОВ «Фінансова компанія «НАЗВА_4» у довірчу власність для фінансування будівництва. 

Забудовником об’єкту будівництва та інвестування, як визначено Договором, є Приватне акціонерне товариство «НАЗВА_1», яке взяло на себе зобов’язання у строк та в порядку, визначених Договором про участь у фонді фінансування будівництва та Договором, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «НАЗВА_4», яке діяло в інтересах ОСОБА_1, як управитель, здійснити будівництво багатоповерхового житлового будинку, ввести його в експлуатацію та передати у власність ОСОБА_1 об’єкт інвестування.

Після завершення будівництва багатоповерхового житлового будинку та прийняття його до експлуатації, між позивачем та відповідачем, 25 червня 2012 року був підписаний Акт приймання - передачі квартири № XX, яка знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx, 20, у м. Борисполі, площею 32,6 кв.м.

Бориспільською міською радою, на підставі рішення її виконавчого комітету, 24 липня 2012 року позивачу було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно  – квартиру  № XX, яка знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx, 20, у м. Борисполі, площею 32,6 кв.м.

В подальшому, Комунальним підприємством «Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації» 24 липня 2012 року була проведена державна реєстрація права власності на квартиру № XX, яка знаходиться по вул. Xxxxxxxxxx, 20, у м. Борисполі, за позивачем та внесений запис до відповідного реєстру, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № XXXXXXXX від 24 липня 2012 року.   

Однак, 6 серпня 2013 року квартиру, належну позивачу, було залито водою, в результаті чого ламінат, який вкритий по всій площі підлоги житлової кімнати, був пошкоджений, а також завдано шкоди власникам приміщень, які знаходяться двома поверхами нижче і до яких, через квартиру позивача, потрапила вода.  

Одразу, після того як відбулось затоплення квартири, 6 серпня 2013 року позивач повідомив письмовим листом ПрАТ «БМУ № ХХ» про цей випадок, обставини та причини затоплення, а також звернулася до нього із заявою про обстеження квартири та складання акту про її залиття. 

6 серпня 2013 року комісією в складі виконроба ЖКГ ОСОБА_4, виконроба сантехнічних робіт ОСОБА_5, слюсаря-сантехніка ОСОБА_6, був складений Акт про залиття, що трапилося в багатоповерховому житловому будинку з системи центрального опалення, гарячого, або холодного водопостачання та водовідведення, в квартирі № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxx, 20, на підставі якого комісія встановила факт залиття та його наслідки, зазначивши наступне: «…в кімнаті замочені ламінат на підлозі – 17,2 кв. м….». Цим же актом комісією було зафіксовано і залиття квартири № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxx, 20.

Причиною залиття квартири № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxx, 20, як зазначено комісією в Акті про залиття від 6 серпня 2013 року, є «…передчасний вихід з ладу вентиля холодного водопостачання в кв. 97…».     

Однак, така причина залиття квартири насправді мало в чому має спільного з дійсністю і  визначена комісіє досить суб’єктивно та упереджено, яка не ґрунтується на об’єктивних даних. На мої переконання, членами комісії умисно спотворено обставини причин залиття квартири, що насамперед прямо чи побічно пов’язано з перебуванням членів комісії у підпорядкуванні відповідача як забудовника багатоповерхового житлового будинку, оскільки знаходяться з ним у трудових відносинах.

Дійсна ж причина залиття квартири полягає у розриві різьбового з’єднання між запірним краном та фільтром грубої очистки води між центральним стояком подачі води до опломбованого лічильника. Визначити таку причину залиття квартири не важко, не будучи навіть фахівцем з будівельно-технічних питань, оскільки вентиль холодного постачання справний та не ушкоджений, а його нижня частина, яка має різьбове закінчення,  - обірвана, і залишок якої знаходиться в різьбовому з’єднанні фільтру холодної води, що і є дійсною причиною залиття квартири.

З метою визначення розміру шкоди (збитків), вартості ремонтно-відновлювальних робіт у квартирі № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxx, 20 та причин виникнення затоплення, позивач звернулася до Приватного підприємства «Авто-експрес», з яким був укладений договір на проведення вказаних вище досліджень.

Оцінювачем ОСОБА_7, який працює в складі суб’єкта оціночної діяльності Приватного підприємства «Авто-експрес», наданий звіт та висновок про визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт покриття підлоги житлової кімнати квартири № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxx, 20, у відповідності до якого вартість ремонтних робіт по відновленню опорядження підлоги, внаслідок затоплення водою приміщень квартири № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxx, 20, станом на 8 серпня 2013 року, становлять 3 683 (три тисячі шістсот вісімдесят три) грн., що складають матеріальні збитки ОСОБА_1 як власника квартири.

Крім того, як випливає з дослідницької частини Звіту про визначення вартості відновлювальних робіт та його остаточних висновків, наданих спеціалістом, «…залиття підлоги у квартирі сталося ймовірно внаслідок обриву різьбового з’єднання крана з фільтром на стояку холодного водопостачання в районі вузла обліку, із-за халатного відношення спеціалістів, які проводили монтаж вузла обліку холодного водопостачання (перетяжка різьбового з’єднання, що призвело до тріщини різьби крана, якого було необхідно замінити на новий, але замість заміни, тріщину було замотано паклею і обмазано олійною фарбою, що і призвело поступово до повного його обриву)…» 

У зв’язку з цим хочу звернути увагу суд на наступні обставини.     

Додатком № 4 до Договору про участь у фонді фінансування будівництва від 7 березня 2012 року за № Г-20/97/1, визначено стислий перелік будівельних робіт, які Забудовник зобов’язується провести на об’єкті інвестування, які включають виконання сантехнічних робіт: прокладання стояків водопостачання, теплопостачання та каналізації, монтаж системи теплопостачання.

На підставі п. 3 Акту приймання-передачі квартири № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxx, 20, ПрАТ «БМУ № XX» передало ОСОБА_1 обладнання, яке встановлене в об’єкті інвестування, а саме: встановлення передбачених проектом лічильників обліку холодної та гарячої води, електроенергії та газу. Обов’язок відповідача як забудовника встановити таке обладнання на об’єкті інвестування (квартирі), який належить позивачу, випливає з положення Додатку № 5 до Договору про участь у фонді фінансування будівництва від 7 березня 2012 року за № Г-20/97/1.

Отже, роботи із встановлення лічильника холодної води в квартирі, що належить позивачу, виконувались відповідачем, який був ним же і опломбований, з метою уникнення доступу до нього сторонніх осіб та перешкоджання втручання в його конструкцію. Встановленню лічильника передує монтаж крану (вентиля) холодної води. В цілому конструкція не може бути демонтована без ушкодження нанесених пломб на лічильнику. Відповідач виконував роботи із прокладанням стояків водопостачання та встановлення лічильників обліку холодної води з використанням ним же придбаних лічильника, вентиля та з’єднувальних матеріалів і обладнання.

Позивач прийняв об’єкт інвестування, на підставі відповідного Акту приймання- передачі, в якому вже були вмонтовані відповідачем стояки водопостачання, вентилі та лічильниками обліку води, що в цілому складають один цілісний конструктивний елемент, який знаходиться в квартирі і становить його невід’ємну частину.          

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі Договору про участь у фонді фінансування будівництва, перш за все регулюються Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами.

Правове регулювання управління майном, також регулюються Главою 70 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 1029, 1033, 1034 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління. Вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління.

Таким чином, відносини, що регулюються договором про участь у фонді фінансування будівництва, передбачають зокрема залучення грошових коштів фізичної особи в управління з метою фінансування будівництва та отримання в подальшому квартири як об’єкту інвестування у власність за рахунок переданих в управління коштів.

Також, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, за своїм характером,  змістом та предметом правового регулювання, відносяться до будівельного підряду.

Верховним судом України в розділі «Спори між громадянами і організаціями, які залучають грошові кошти громадян для будівництва багатоквартирних житлових будинків» Аналізу «судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.)», було роз’яснено «…на нашу думку, договори громадян з організаціями, що залучають грошові кошти для будівництва житла, хоча й мають різні найменування (підряду, дольової участі у будівництві, спільної діяльності, купівлі-продажу з розстроченням платежу, відступлення права вимоги, інвестування у нерухомість та управління майном тощо), але предмет договору й умови – практично однакові: замовлення на будівництво житла для власних потреб. Правовідносини між будівельною компанією (виробник) й фізичною особою (споживач, замовник) – це угода про послугу – будівництво житла. За характером ці правовідносини подібні до положень ст. 875 ЦК…».

Отже, відповідно до ст. 875 ЦК України, яка регулює договір будівельного підряду, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

У відповідності до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Оскільки Законом України «Про захист прав споживачів» не визначено меж його дії,  а його преамбулою передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, він застосовується до будь-яких правовідносин, що виникають на підставі цивільно-правових договорів згідно із якими споживач придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію, роботи чи послуги, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконання обов’язків найманого працівника.     

Як роз’яснив Верховний суд України в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року за № 5, оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Також, Верховним судом України в розділі «Актуальні питання та проблеми, що виникають при розгляді спорів» Аналізу «судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.)», було роз’яснено, що «…у Законі № XXXX-XII не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої «слабкої сторони», як фізична особа – споживач, можна зробити висновок, що указаним Законом регулюються відносини, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону…». «…Набула широкого розповсюдження також купівля житла через фонди фінансування будівництва (ФФБ) та фонди операцій з нерухомості (ФОН). Діяльність зазначених фондів регулюється Законом України від 19 червня 2003 р. № XX8-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»…», «…отже, можна зробити висновок, що Закон № XXXX-XII (ЗУ «Про захист прав споживачів») застосовується до указаних правовідносин в частині, не врегульованій спеціальним законом…».

Робота, як визначено п. 21 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», єдіяльністю виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. 

У відповідності до ч.3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, поміж іншого, відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи.

Крі того, правове регулювання відносин з виконання робіт, їх якості, недоліків, їх усунення  та відповідальності виконавця робіт за допущені недоліки, а також гарантії прав споживача, регулюються не лише Законом України «Про захист прав споживачів», але й Цивільним кодексом України, в частині, що не суперечить Закону.     

З цього приводу, Верховний суд України в п. 3 Постанови Пленуму «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», роз’яснив судам, щовирішуючи питання про характер правовідносин між споживачем та продавцем (виготівником, виконавцем), про наявність підстав і умов їх виникнення, про права і обов'язки сторін, суд має виходити як із норм Закону і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм Цивільного кодексу України та іншого законодавства, що регулюють ті ж питання і не суперечать Закону.

Аналогічний висновок міститься і в розділі «Порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)» Аналізу «судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.)», наданого Верховним судом України, який зазначив, що вирішуючи спори, що виникають із договорів про виконання робіт або надання певних послуг, судам слід враховувати і відповідні норми ЦК, якими врегульовано вимоги до конкретних видів договорів.

Тому, відповідно доч.1 ст. 1209 ЦК України, виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг).

Вимоги про відшкодування завданих споживачеві збитків підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором (ч.3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»). 

Стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, відповідно до ч.5 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років, а стосовно об'єкта будівництва - не пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві.

Подібне за змістом положення міститься і в ч.1 ст. 1211 ЦК України, яка визначає, що шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановленого строку служби (строку придатності) товару, результатів робіт (послуг), а якщо він не встановлений, - протягом десяти років з дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги).

В той час, і положенням ч.1 ст. 884 ЦК України також передбачено, що підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Таку правову позицію розділяє і Верховний суд України, який в розділі «Відшкодування майнової та моральної шкоди» Аналізу «судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.)» роз’яснив, що право вимагати відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, робіт (послуг) зберігається за потерпілим протягом встановленого строку служби (строку придатності) товару, результатів робіт (послуг), а якщо він не встановлений, – протягом десяти років з дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги).

Отже, якщо позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків), в результаті залиття квартири, причинами виникнення якого є недоліки у виконаних відповідачем роботах з будівництва квартири, які полягають в перетяжці різьбового з’єднання, що призвело до тріщини різьби крана, такі збитки підлягають відшкодуванню, оскільки недоліки у роботах проявилися в межах гарантійного строку, який становить 10 років. Іншого гарантійного строку (строку служби чи придатності) ні законом ні договором не встановлено. Більш того такий строк не може бути зменшений сторонами чи стороною, оскільки це звузить обсяг наданих споживачеві прав та гарантій, передбачених Законом, щодо усунення недоліків у робіт нерозривно пов’язаних з  об’єктом будівництва, яким є квартира, та відшкодування завданих цими недоліками збитків.  

При цьому, хочу звернути увагу суд на ту обставину, що за загальним правилом, яке випливає з положення актів законодавства про захист прав споживачів, відповідальність відповідача як виконавця за недоліки, допущені ним в роботі, які спричинили шкоду (збитки) позивачу, настає не залежно від його вини і за умови, якщо ним не буде доведено, що такі недоліки виникли внаслідок вини позивача як споживача результатів робіт у вигляді нерухомого майна, чи непереборної сили, в тому числі і тягар такого доказування покладається саме на відповідача, а не на позивача.

Такі висновки ґрунтуються на наступних положеннях актів цивільного законодавства України.

У ст. ст. 60, 61 ЦПК встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.

Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Вказане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов’язків доказування.

У відповідності до ч.6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили

Також, ч.1 та ч.2 ст. 1209 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг). Виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару, результатів робіт (послуг)  

Такі ж висновки випливають і з положення абз.2 ч.4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», яким передбачено, що у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню

Верховним судом України в розділі «Відшкодування майнової та моральної шкоди» Аналізу «судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.)», було роз’яснено, що виготовлювач товару, що є нерухомим майном, і виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару, результатів робіт (послуг).

Окремо, звертаю увагу суд на положення абз. 4 п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», яким роз’яснено судам, що якщо Законом, іншими законодавчими актами або договором передбачено, що продавець, виготівник, виконавець може бути звільнений від відповідальності лише в тому разі, коли доведе, що недоліки товару, роботи, послуги виникли з вини споживача або шкода життю, здоров'ю, майну споживача завдана внаслідок умислу останнього чи непереборної сили, загальні правила про звільнення відповідача від відповідальності за умови доведення ним відсутності його вини не застосовуються

На ці ж обставини та принципи застосування відповідальності виконавця (виготівника, виробника) звернув увагу Верховний суд України в п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6, положенням якого роз’яснив судам, що вони (продавець, виготівник чи виконавець) звільняються від відповідальності, якщо доведуть, що шкода виникла внаслідок порушення потерпілим правил користування товаром або його зберігання.

В зв’язку з цим, Верховний суд України в розділі «Докази» Аналізу «судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.)» обґрунтовано дійшов висновків про те, що при вирішенні спорів про захист прав споживача слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання, в тому числі і за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові)

Не менш важливе значення для визначення правових підстав для відшкодування шкоди, завданої недоліками робіт, що спричинили залиття квартири позивача, має те, що відповідальність відповідача як виконавця таких робіт настає не залежно від того, чи перебував він у договірних відносинах із позивачем чи ні.

Таке положення міститься в абз.2 ч.1 ст. 1209 ЦК України, відповідно до якого відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну (ч.1 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, внаслідок недоліків у виконаних відповідачем роботах, нерозривно пов’язаних з об’єктом будівництвом (нерухомим майном), що спричинили затоплення квартири та пошкодження ламінату, який вкритий по всій площі підлоги житлової кімнати, позивачу були завдані збитки, в розмірі 3 683 грн., що становить вартість ремонтних робіт необхідних для відновлення підлоги житлової кімнати квартири. Недоліками, які виникли саме з вини відповідача під час будівництва квартири, є перетяжка різьбового з’єднання запірного крана, що призвело до тріщини в його різьбі. Проте, збитки підлягають відшкодуванню не залежно від вини відповідача, який звільняється від відповідальності лише за умови, якщо ним буде доведено вину споживача у виникненні недоліків або ж наявності обставин непереборної сили.

Також, 16 липня 2013 року позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією в якій вимагав знайти конструктивний діалог та вжити всіх можливих заходів для мирного та досудового врегулювання питання відшкодування збитків або ж в інший спосіб поновлення прав позивача, за тих же обґрунтувань, які викладені в цьому позові. Претензія була направлена відповідачу поштовою кореспонденцією – цінним листом з внутрішнім описом, про що свідчить фіскальний чек про відправлення та опис вкладення, з відміткою відділення пошитого зв’язку.  

Проте, така претензія була залишена без задоволення відповідачем. 

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позивачу, внаслідок недоліків у виконаних відповідачем роботах, що спричинили залиття квартири, було завдано моральну шкоду, яка полягає в порушенні його права власності на майно, зокрема внаслідок пошкодження квартири водою, позивач зазнав не мало переживань та страждань з приводу того, що особа яка пошкодила його майно та повинна відповідати за свої дії не має на меті добровільно відшкодувати заподіяні матеріальні збитки або ж провести ремонтно-відновлювальні роботи. Хвилювання та думки про те, як відновити позивачу свою квартиру, тримали його у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на відносини в сім’ї та на роботі. Крім того, залиття квартири створило для позивача дискомфорт та нервове напруження, оскільки позивач постійно відчуває в квартирі сирість та вологу. Крім того, квартира, яка була затоплена з вини  відповідача, є єдиним житлом позивача, який не може вільно користуватись ним. Позивач витратив не мало часу на поїздки до оцінювача, відповідача, органів судової влади та інших установ з метою підтвердження та фіксування обставин та причин залиття квартири, визначення вартості відновлювальних робіт, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, та доведення особи винної в її заподіянні, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім’ю та роботу. Вказані вище обставини, спричинили ряд негативних наслідків та моральні втрати і страждання для позивача.   

Як передбачено ч.1 та ч.2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, в п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, передбачено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку із порушенням права власності, прав, наданих споживачам та інших цивільних прав. Розмір  відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає  залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючі те, що суб’єктом відповідальності за шкоду, заподіяну позивачу є відповідач, він повинен відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, яку остання оцінює в розмірі 5 000 (п’яти тисяч) грн.

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, -

П Р О Ш У:

1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «НАЗВА_1» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані залиттям квартири № XX, яка знаходиться в м. Борисполі по вул. Xxxxxxxxxx, 20, що виникло в результаті недоліків виконаних роботах щодо її будівництва, - у розмірі 3 683 (три тисяч шістсот вісімдесят три) грн.  

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «НАЗВА_1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п’яти тисяч) грн.  

ДОДАТКИ:

1. Копія позовної заяви про відшкодування матеріальних збитків (шкоди), завданих недоліками у виконаних роботах, що спричинили залиття квартири;

2. Копія Договору про участь у фонді фінансування будівництва від 21 вересня 2009 року за № Г-20/97/1 з додатками до нього – 2 примір;  

3. Копія Додаткової угоди № 1 до Договору від 21 вересня 2009 року за № Г-20/97/1 – 2 примір;    

4. Копія Додаткової угоди № 2 до Договору від 21 вересня 2009 року за № Г-20/97/1 – 2 примір;   

5. Копія Акту приймання – передачі квартири № XX, яка знаходиться в м. Борисполі по вул. Xxxxxxxxxx, 20, від 25 червня 2012 року – 2 примір;   

6. Копія Свідоцтва про власність на нерухоме майно від 24 липня 2012 року № XXXXXX – 2 примір;

7. Копія витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 24 липня 2012 року № XXXXXX – 2 примір;

8. Копія Технічного паспорту на квартиру № XX, яка знаходиться в м. Борисполі по вул. Xxxxxxxxxx, 20 – 2 примір;

9. Копія Акту про залиття квартири від 6 серпня 2013 року – 2 примір;  

10. Копія Заяви ОСОБА_1 до ПрАТ «БМУ № XX» від 6 серпня 2013 року за вх. № XXX – 2 примір;

11. Копія Заяви ОСОБА_1 до ПрАТ «БМУ № XX» від 6 серпня 2013 року за вх. № XXX – 2 примір;

12. Копія Заяви ОСОБА_1 до ПрАТ «БМУ № XX» від 8 серпня 2013 року за вх. № XXX – 2 примір;

13. Копія Заяви ОСОБА_1 до ПрАТ «БМУ № XX» від 8 серпня 2013 року за вх. № XXX – 2 примір;

14. Копія Звіту та висновку про визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт квартири – 2 примір;  

15. Копія Квитанції про оплату за послуги з оцінки квартири від 9 серпня 2013 року за № XXXXXXX – 2 примір;

16. Копія Письмової претензії до ПрАТ «БМУ № XX» про відшкодування збитків, завданих затопленням квартири – 2 примір;

17. Копія фіскального чеку про відправлення цінного листа та опису вкладення письмової претензії ПрАТ «БМУ № XX» – 2 примір;    

18. Копія Паспорту громадянина України – ОСОБА_1 – 2 примір; 

19. Копія Облікової картки платника податку - ОСОБА_1 – 2 примір;  

20. Ордер адвоката від 20 серпня 2013 року та його копія для іншого учасника судового розгляду;  

21. Копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 27 жовтня 2005 року за № XXXX/10 – 2 примір;   

22. Витяг з Договору про надання правової допомоги від 14 серпня 2013 року, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника та його копія для іншого учасника судового розгляду.    

  

21 липня 2013 року                

 

Представник позивача,

якій діє на підставі ордеру                                _____________                                      Ковальчук С.М.

                                                                           (підпис)

 

 

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації