Опубліковано Степан Ковальчук
До Дніпровського районного суду м. Києва
Позивач: ОСОБА_1,
зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_1
Представник позивача:
Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,
місце знаходження:
АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА 10,
зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_3 в, кв. 98
Ціна позову: 517 340 грн. 46 коп.
На підставі ч.5 ст. 28 КПК України, яка застосовується в сукупності з положеннями норм ст. 7 КПК України та ст. 74, 75 КК України, звільнений від сплати державного мита (судового збору) за подання позову до суду
П О З О В Н А З А Я В А
Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.
В 2005 році позивач вирішив придбати квартиру в м. Києві для проживання своєї сім’ї, однак грошових коштів для придбання квартири на вторинному ринку або ж квартири в новобудові не було достатньо, остання вирішила скористатись можливістю інвестування коштів у будівництво, оскільки в такому випадку ціна на квартиру становила дещо меншу грошову суму коштів, хоча такий варіант передбачав час необхідний для будівництва житла.
В зв’язку з цим, 14 грудня 2005 року між Приватним монтажно-будівельним підприємством «НАЗВА_1» (підприємством) та ОСОБА_3 (після реєстрації в 2007 році шлюбу було змінено прізвище на Луценко) (інвестором) був укладений договір пайової участі в фінансуванні будівництва, на підставі п. 1.1. якого інвестор надає підприємству грошові кошти в порядку своєї пайової участі в будівництві житлового багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Xxxxxxxxxxxxx, 5а, в установленому даним Договором порядку та розмірі, а підприємство використовує вказані вище кошти для будівництва даного об’єкту і передає Інвестору по завершенню будівництва частину об’єкту будівництва – квартиру, зазначену в п. 1.3. даного Договору.
Від імені та в інтересах Приватного монтажно-будівельного підприємства «НАЗВА_1» діяв ОСОБА 10, який і підписав вказаний вище договір інвестування будівництва.
В зв’язку з цим, як передбачено п. 1.2. Договору пайової участі в фінансуванні будівництва від 14 грудня 2005 року, даний договір являється інвестиційним договором в будівництві і укладається сторонами в порядку ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність».
На підставі п. 1.3 вказаного вище договору, підприємство зобов’язується передати інвестору об’єкт інвестування у вигляді двокімнатної квартири № 37, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, 5а, загальною площею 72,0 кв. м., до січня місяця 2008 року.
Тобто, підприємство взяло на себе обов’язок за рахунок коштів інвестора здійснити будівництво об’єкту інвестування у вигляді квартири та передати даний об’єкт в строк до січня місяця 2008 року.
В свою чергу, інвестор на підставі п. п. 1.3, 2.6. Договору пайової участі в фінансуванні будівництва, зобов’язаний сплатити, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 244 925 грн. на розрахунковий рахунок підприємства, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного Договору.
Як передбачено п. 2.8. вказаного Договору, після здійснення інвестування грошових коштів в розмірі 100 % загальної площі об’єкта інвестування, інвестор отримує Довідку про інвестування 100 % загальної площі об’єкта інвестування.
Крім того, на підставі п. 2.10 Договору інвестування будівництва житла, після здачі будинку в експлуатацію, підприємство передає інвестору, в рахунок внесених інвестицій, об’єкт, згідно п. 1.3, а саме квартиру № 37, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, 5а, загальною площею 72,0 кв. м.
Більш того, на підставі п. 4.1.1. вказаного вище договору, підприємство взяло на себе зобов’язання здійснювати своїми або ж залученими силами і грошовими коштами будівництво житлового будинку, і по закінченню будівництва передає квартиру, яка зазначена в п. 1.3. Договору по акту інвестору.
Як наслідок, п. 4.1.4. Інвестиційного договору, передбачено обов’язок підприємства у випадку неможливості виконання умов даного договору, на протязі тижня з моменту настання обставин, що перешкоджають будівництву, повідомити Інвестора і повернути отримані кошти за квартиру в місячний строк.
За таких умов, кожна із сторін вказаного вище правочину взяли на себе зобов’язання, а саме інвестор сплатити на користь підприємства грошову суму коштів у розмірі 244 990 грн. в рахунок інвестування будівництва в строки та в порядку передбаченому договором, а підприємство в свою чергу взяло на себе обов’язок здійснити будівництво багатоквартирного житлового будинку та передати інвестору за Актом квартиру № 37, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, 5а, загальною площею 72,0 кв. м. в строки до січня місяця 2008 року або ж у випадку не можливості здійснити таке будівництво за обставин, що перешкоджають такому будівництву, повернути інвестору в місячний термін внесену ним грошову суму.
Позивач на підставі Договору пайової участі в фінансуванні будівництва від 14 грудня 2005 року, виконав покладені на нього договором грошові зобов’язання та вніс на розрахунковий рахунок Приватного монтажно-будівельного підприємство «НАЗВА_1» грошову суму коштів у розмірі 244 990 грн. як інвестиційний внесок в рахунок будівництва об’єкту інвестування, яким є квартира № 37, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, 5а, загальною площею 72,0 кв. м., про що свідчать квитанція від 21 грудня 2005 року за № XXXXXX про сплату грошової суми коштів у розмірі 49 000 грн., квитанція від 21 грудня 2005 року за № XXXXXX про сплату грошової суми коштів у розмірі 45 000 грн., квитанція від 21 грудня 2005 року за № XXXXXX про сплату грошової суми коштів у розмірі 32 600 грн., квитанція від 22 грудня 2005 року за № XXXXXX про сплату грошової суми коштів у розмірі 50 590 грн., квитанція від 22 грудня 2005 року за № XXXXXX про сплату грошової суми коштів у розмірі 17 200 грн.
Також, на підставі п. 2.8. Інвестиційного договору, Приватне монтажно-будівельне підприємство «НАЗВА_1» видало ОСОБА_4 про інвестування 100 % загальної площі об’єкта інвестування, на підставі якої підприємство підтвердило, що внесла на розрахунковий рахунок підприємства грошову суму коштів у розмірі 244990 грн., що складає повну загальну вартість двокімнатної квартири.
Однак, Приватне монтажно-будівельне підприємство «НАЗВА_1» не виконало покладені на нього договором зобов’язання, що передбачені п. п. 2.10, 4.1.1., 4.1.4. Договору, не збудувало об’єкт інвестування, яким є квартира № 37, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxxxxxxx, 5а, загальною площею 72,0 кв. м. в строки до січня місяця 2008 року та не передало дану квартиру по сьогоднішній день, не кажучи в же про те, що будівництво багатоквартирного житлового будинку навіть не розпочиналось взагалі.
В зв’язку з цим, на численні заяви та скарги до правоохоронних органів позивача та інших інвесторів з якими були укладені аналогічні договори на інвестування будівництва, стосовно керівника – директора Приватного монтажно-будівельного підприємства «НАЗВА_1», ОСОБА_10, Прокуратурою Дніпровського району м. Києва була порушена кримінальна справа за фактом вчинення ним злочинів, відповідальність за які передбачено ч. 2 ст. 364 та ч.4 ст. 190 КК України.
Постановою старшого слідчого прокуратури Дніпровського району м. Києва, ОСОБА_5, було визнано ОСОБА_1 потерпілою по кримінальній справі.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва (головуючий суддя – ОСОБА_6) від 16 листопада 2010 року по кримінальній справі № X-XXX/XX року, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.4 ст. 190 КК України та призначено йому покарання за сукупністю злочинів у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо протягом 3 (трьох) років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
Крім того, на підставі вказаного вище вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2010 року по кримінальній справі № X-XXX/XX року, були задоволені цивільні позови в повному обсязі на підставі яких з ОСОБА 10 на користь інших потерпілих від злочину (інвесторів, що інвестували кошти в будівництво) ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були стягнуті грошові суми коштів, що були внесення на підставі договорів інвестування будівництва, що укладались з Приватним монтажно-будівельним підприємством «НАЗВА_1»
На підставі ст. 299 КПК України, суд обмежився лише допитом підсудного, що є обов’язковим у будь-якому випадку, та який визнав свою вину в скоєному ним злочині у повному обсязі.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2010 року по кримінальній справі № X-XXX/XX року було встановлено, що «…ОСОБА 10 укладав з ОСОБА_1 договори пайової участі у фінансуванні будівництва та отримав від них кошти, хоча знав, що не має на це правових підстав….», «… він дійсно, отримав від потерпілих кошти, використав не за призначенням, а їм не надав обіцяне житло, при тому, що постійно просив їх почекати та обіцяв виконати свої зобов’язання. На даний час, він щиро розкаюється, просить пробачення у всіх потерпілих, повністю визнає суми заявлених ним позовів, з усіма нарахуваннями, які зробили потерпілі. Він обіцяє вжити всіх заходів для погашення в найкоротші терміні всіх сум. Він обіцяє розрахуватися з потерпілими в термін до 6 місяців…»
У відповідності до ч. 1 ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
В той час, ч.3 ст. 28 КПК України передбачено, що цивільний позов може бути пред’явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.
Згідно ч.1 ст. 50 КПК України, цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред’явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 цього Кодексу. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.
Однак, позивач як на досудовому слідстві так і під час розгляду справи в суді не заявляв цивільного позову в межах розгляду кримінальної справи, оскільки перебувала в декретній відпустці за доглядом за своєю неповнолітньою дитиною, а тому не позбавлена права пред’явити такий цивільний позов в прядку цивільного судочинства до особи яка скоїла злочин та з вини якої була заподіяна шкода, а саме до ОСОБА_10, який в супереч Договору пайової участі в фінансуванні будівництва від 14 грудня 2005 року використав кошти не за призначенням, заволодівши ними шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, потерпілій, ОСОБА_1, як позивачу, внаслідок неправомірних та протиправних дій з боку ОСОБА_10, які полягають в зловживанні владою, в корисливих цілях, використав кошти, що були внесені на розрахунковий рахунок Приватного монтажно-будівельного підприємства «НАЗВА_1» на підставі Договору пайової участі в фінансуванні будівництва від 14 грудня 2005 року, у розмірі 244 990 грн., використав їх не за призначенням, заволодівши ними шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), внаслідок чого заподіяв матеріальну шкоду позивачу в розмірі 244 990 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_10.
Також, враховуючи те, що відповідач скоїв злочин щодо незаконного заволодіння грошовими коштами позивача, шляхом обману та зловживання довірою, які не були повернуті позивачеві і по сьогоднішній день, у розмірі 244 990 грн., через втрату купівельної спроможності української гривні внаслідок інфляційних процесів до стягнення підлягає сума грошових коштів з урахуванням індексу інфляції за період з січня місяця 2006 року по квітень місяць 2011 року, при цьому індекс інфляції, що були опубліковані в ДКУ Статистики у газеті Урядовий кур’єр, складає:
При таких обставинах, індекс інфляції за період часу починаючи з січня місяця 2006 року по квітень місяць 2011 року складає 170, 4, що у відсотковому відношенні становить 70,35 %. В зв’язку з цим, індекс інфляції за вказаний вище період незаконного користування відповідачем грошових коштів позивача становить грошову суму коштів у розмірі 172 350 грн. 46 коп. (244 990 грн. (сума основного боргу) х 70,35 %), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час з моменту неправомірного заволодіння коштами по день пред’явлення позову до суду разом з основною сумою коштів.
Крім того, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач укладаючи договір інвестування будівництва ще в 2005 році реально розраховував на отримання двокімнатної квартири в м. Києві, на яку він та його близькі родичі збирали по копійкам для придбання окремого житла, оскільки позивач та її чоловік розраховували на отримання окремого житла, так як не мали власної оселі для проживання сім’ї, народження дітей та догляду за дітьми. Тому, протягом 6 років позивач проживає в квартирі разом зі своєю сім’єю, та сім’єю свого чоловіка, що створює ряд незручностей, непорозуміння, виникнення конфліктів із за відсутності достатньої площі для проживання. За таких обставин позивач відчуває постійні моральні страждання, переживання, депресії та пригнічений стан пов'язаний з витраченням шалених коштів на придбання квартири, які вона та її сім’я заробляли не один рік та змиритися з тим, що їх не можливо повернути із за шахрайських дій з боку відповідача позивач не може, що тримає його у постійній нервовій та психологічній напрузі. Від цього страждає не лише позивач, але й його близькі рідні, які втратили надію на щасливе майбутнє та своє особисте, тихе та спокійне місце для проживання, на яке вони так довго, протягом 6 років сподівались.
Отже, у відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як передбачено ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючі те, що суб’єктом відповідальності згідно ст. 1167 ЦК України є відповідач Євлаш Олександр Іванович, останній зобов’язаний відшкодувати позивачу (потерпілому) моральну шкоду, яку останній оцінює в розмірі 100 000 грн. виходячи з характеру скоєного злочину, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.
Також, звертаю увагу суд на те, що позивач з підстав передбачених Законом звільнений від сплати судового збору (державного мита) за подання даного позову до суду з наступних підстав.
У відповідності до ч.5 ст. 28 КПК України, цивільний позивач і цивільний відповідач при розгляді цивільного позову в кримінальній справі або позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих особою, щодо якої справу закрито з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього Кодексу, звільняються від сплати державного мита.
Як передбачено ч.6 ст. 7 КПК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від відповідальності чи покарання на підставах, передбачених статтями 49 і 74 Кримінального кодексу України.
В той час, ст. 74 КК України передбачено звільнення особи від покарання та його відбування та яка встановлює загальні правила звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м’яким, а також пом’якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом’якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, порядок, умови та обставини застосування яких передбачено ст.ст. 75-87 КК України.
Таким чином, як було зазначено вище, Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2010 року по кримінальній справі № X-XXX/XX року, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.4 ст. 190 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі.
Тому, позивач з підстав передбачених ч.5 ст. 28 КПК України, яка застосовується в сукупності з положеннями норм ст. 7 КПК України та ст. 74, 75 КК України, звільнений від сплати державного мита (судового збору) за подання позову до суду.
При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 82, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, -
П Р О Ш У:
1. Стягнути із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну їй внаслідок вчинення злочину пов’язаного із незаконним заволодінням коштами, внесених на підставі Договору пайової участі в фінансуванні будівництва від 14 грудня 2005 року, у розмірі 244 990 (двісті сорок чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн.
2. Стягнути із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 грошову суму кошів у розмірі 172 350 грн. 46 коп., як розрахунок індексу інфляції в період з січня місяця 2006 року по квітень місяць 2011 року від суми коштів, якою відповідача незаконно та неправомірно заволодів.
2. Стягнути із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду внаслідок вчинення злочину пов’язаного із незаконним заволодіння коштами, внесених на підставі Договору пайової участі в фінансуванні будівництва від 14 грудня 2005 року, в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.
ДОДАТКИ:
- Копія позовної заяви – 1 примір.
- Копія Договору пайової участі в фінансуванні будівництва від 14 грудня 2005 року – 2 примір.
- Копія квитанції від 21 грудня 2005 року за № XXXXXX – 2 примір.
- Копія квитанції від 21 грудня 2005 року за № XXXXXX – 2 примір.
- Копія квитанції від 21 грудня 2005 року за № XXXXXX – 2 примір.
- Копія квитанції від 22 грудня 2005 року за № XXXXXX – 2 примір.
- Копія квитанції від 22 грудня 2005 року за № XXXXXX – 2 примір.
- Копія Довідки про інвестування 100 % загальної площі об’єкта інвестування – 2 примір.
- Копія Постанови про визнання ОСОБА_1 потерпілою від 22 квітня 2010 року – 2 примір.
- ОСОБА_10 районного суду м. Києва (головуючий суддя – ОСОБА_6) від 16 листопада 2010 року по кримінальній справі № X-XXX/XX року – 2 примір.
- Копія Свідоцтва про шлюб від 14 липня 2007 року – 2 примір.
- Копія Довіреності на представництво і захист прав та інтересів позивача у судах – 2 примір. – 2 примір.
- Квитанція про сплату витрат на Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді.
«__» травня 2011 року
Представник позивача,
якій діє на підставі довіреності _______________ Ковальчук С.М.
(підпис)
Додати новий коментар