Позовна заява про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України

До Бориспільського міськрайонного суду

Київської області 

08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72

Позивач:    ОСОБА_1, 

зареєстроване місце проживання: 

АДРЕСА_2.     

Відповідач:    ОСОБА_2,

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_3. 

фактичне місце проживання:

АДРЕСА_4

Ціна позову: 30 000 грн.  

Оскільки внаслідок вчинення кримінального правопорушення мені завдана шкода ушкодженням здоров’я, на підставі ч.3 ст. 110 ЦПК України, позов пред’являю за моїм зареєстрованим місцем проживання.

П О З О В Н А    З А Я В А

Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України 

8 червня 2013 року біля 4 год. 00 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Шкода-Октавія», д.н. ЛІ XX XX СХ по автодорозі М-05 «Київ-Одеса», по ходу руху на вказаному автомобілі, не врахувавши дорожньої обстановки та не впевнившись в безпеці виконання маневру повороту праворуч, із виїздом на смугу попутного напрямку руху, на 298 км. + 750 м. допустив зіткнення з автомобілем марки «Ауді-100», д.н. 164-17 КК, під керуванням мого чоловіка ОСОБА_3, в результаті чого було скоєно дорожньо-транспортну пригоду в якій я отримала тілесні ушкодження.

Оскільки було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, слідчим були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні № XXXXXXXXXXXXXXXXX    

Постановою слідчого в кримінальному провадженні була призначена судово-медична експертиза, на вирішення якої, з поміж іншого, було поставлено питання щодо ступеня тяжкості заподіяних мені тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 17 червня 2013 року за № XXX-М, тілесні ушкодження, які мають у мене місце у вигляді закритого перелому зовнішньої лодижки, відносяться до категорії середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень, які були завдані мені відповідачем у дорожньо-транспортній пригоді.

На підставі моєї заяви, слідчий, своєю Постановою, залучив мене до кримінального провадження як потерпілого, оскільки кримінальним правопорушенням мені завдана фізична, майнова та моральна шкода.   

Окремо, звертаю увагу суд на те, що кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, є спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. 

Вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2013 року у кримінальному проваджені № XXX/667/13-к, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що станом на час розгляду кримінального провадження становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень без позбавлення права керування транспортним засобом.

 29 серпня 2013 року вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2013 року у кримінальному провадженні № XXX/667/13-к набрав законної сили.   

Вироком суду були встановлені наступні обставини «…суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_2 в порушенні ним правил безпеки дорожнього руху як особа, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, які потягли за собою тривалий розлад здоров’я…».

Крім того, під час розгляду кримінального провадження Кривоозерським районним судом Миколаївської області, обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та щиро розкаявся у скоєному злочині, що встановлено судом у своєму вироку.   

У відповідності до ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов’язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.  

Отже, обставини справи щодо вчинення дорожньо-транспортної пригоди та факту заподіяння шкоди позивачу саме з вини відповідача, в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню під час розгляду справи предметом якої є цивільно-правові наслідки дій відповідача.

Нормативно-правове обґрунтування, з посиланням на засоби доказування, завдання мені моральної шкоди кримінальним правопорушенням

Окрім фізичної шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача також завдано мені немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у моєму житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності.

В момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, в результаті якої мені були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, я перенесла значний фізичний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, тривоги, страху за своє здоров'я та життя.

В подальшому, я була вимушена проходити лікування, витерплювати болісні лікувальні та діагностичні процедури. Впродовж всього періоду лікування, почувалася незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточення).

Були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив.

Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

Крім того, я зі своєю сім’єю, чоловіком та трьома неповнолітніми дітьми, втратила можливість провести відпочинок, оскільки того ж дня, 8 червня 2013 року ми прямували до міста Одеси. Проте замість того, щоб провести запланований відпочинок в колі сім’ї, який був завчасно запланований та ретельно підготовлений, я змушена була перебувати в лікарні, витримувати болісну операцію та проводити неприємні лікувальні процедури.

Не може не зазначити про мій психологічно-схвильований та емоційно-напружений стан як матері з приводу тривоги за своїми трьома неповнолітніми дітьми, які залишилися без мого утримання та виховання на досить тривалий час в період мого лікування в лікарні.              

Отже, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, в п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В результаті вчинення відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, мені була завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість їх повноцінного продовження, що і є наслідком протиправної поведінки ОСОБА_2 відносно мене.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховним судом України в п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, внаслідок суспільно-небезпечних дій відповідача, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 286 КК України, мені були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру моїх немайнових втрат, становить 30 000 грн., які підлягають відшкодуванню (компенсації) відповідачем у повному обсязі.  

Окремо звертаю увагу суд на те, що відповідач, на неодноразові мої звернення, на сьогоднішній день, добровільно не відшкодував мені моральну шкоду, завдану вчиненням ним дорожньо-транспортної пригоди, уникає зустрічей, ігнорує мої пропозиції та всіляко відмовляється врегулювати дане питання у позасудовому порядку.     

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 61, 64, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, ст.. 286 Кримінального кодексу України, п. п. 1, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, -

П Р О Ш У:

1. Стягнути з ОСОБА_2 на мою користь завдану мені моральну (немайнову) шкоду ушкодження здоров’я, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, в розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) грн.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на мою користь судові витрати у вигляді сплаченого мною судового збору.    

ДОДАТКИ:

1. Копія позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення;

2.Вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2013 року у кримінальному проваджені № XXX/667/13-к – 2 примір.    

3. Копія моєї амбулаторної картки хворого – 2 примір.

4.Копія свідоцтва про одруження від 3 жовтня 1998 року – 2 примір.

5.Копія Свідоцтва про народження дитини ОСОБА_5 від 17 липня 2000 року – 2 примір.

6. Копія Свідоцтва про народження дитини ОСОБА_6 від 30 жовтня 2001 року – 2 примір.

7.Копія Свідоцтва про народження дитини ОСОБА_5 від 22 січня 2011 року – 2 примір.  

8.Копія мого паспорту громадянина України – 2 примір.

9. Копія моєї картки платника податку – 2 примір.   

10.Платіжний документ про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду. 

«__» жовтня 2013 року               

Позивач                                                       __________                              ОСОБА_1

                                                                     (підпис)