Позовна заява про визнання недійсним заповіту як розпорядження на випадок смерті

           До Бориспільського міськрайонного суду

                   Київської області

 

         Позивач:        ОСОБА_1,

місце проживання: 

АДРЕСА_1.

 

   Представник

     відповідача:     Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2

  

Інші учасники цивільного процесу:

  

                        Відповідачі:  1.      ОСОБА_3

                                                                                  місце проживання:

                                           АДРЕСА_3

 

   2.     ОСОБА_4,

місце проживання: АДРЕСА_4

 

П О З О В Н А  З А Я В А

Про визнання недійсним заповіту як розпорядження на випадок смерті, що є одностороннім правочином.  

21 липня 2008 року в с. Іванків, Бориспільского району Київської області, померла її рідна сестра ОСОБА_5 у віці 79 років, про що в книзі реєстрації смерті 24 липня 2008 року був зроблений відповідний актовий запис про смерть за № XXXXX підтвердженням чого є свідоцтво про смерть, видане відділом реєстрації смерті у м. Києві 24 липня 2008 року.

В рахунок підтвердження того, що ОСОБА_1 являється рідною сестрою ОСОБА_5 свідчить її свідоцтво про народження від 13 лютого 1975 року та свідоцтво про одруження від 19 лютого 1949 року, з яких випливає, що ОСОБА_1 мала прізвище до одруження «НАЗВА_1», та одних і тих же батьків, що і ОСОБА_5, однак внаслідок укладання та реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, змінили прізвище з «НАЗВА_1» на «НАЗВА_2».

Задовго до смерті та на момент самої смерті, ОСОБА_5 постійно проживала в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, де і була похована, про що свідчить довідка видана Іванківською сільською радою Бориспільського району Київської області від 24 липня 2008 року за № XXXX.

 Протягом всього літнього життя ОСОБА_5, утриманням та постійною допомогою займалася її рідна сестра ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_5 організацію її поховання та всі витрати пов’язані з цим понесла ОСОБА_1, про що свідчить довідка видана Іванківською сільською радою Бориспільського району Київської області від 24 липня 2008 року за № XXXX.

 До складу спадщини ввійшло всі права та обов’язки ОСОБА_5, а саме майнові права на майно, яке належало їй на праві власності: 1/2 частина житлового будинку, який знаходиться в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Бориспільської районної державної нотаріальної контори 20 травня 1982 року  та квартира № XX, яка знаходиться в житлово-будівельному кооперативі «НАЗВА_3» (реорганізований в об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАЗВА_4») м. Києва, по вул.. ХХХХ, в будинку за № XX, який належить їй на підставі акту приватизації квартири, виданого органами місцевого самоврядування.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 на момент смерті не мала чоловіка, батьків чи дітей, після її поховання ОСОБА_1, яка останні роки утримувала спадкодавця, піклувалася та матеріально забезпечувала її, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки у відповідності до ст. 1262 ЦК України, належить до другої черги спадкування за законом.

Однак, через деякий час після подання, у відповідності до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори,  позивачу стало відомо, що до цієї нотаріальної контори приходили інші люди, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та подали заяви про прийняття спадщини, надавши нотаріусу копію заповіту, складеного ОСОБА_5 за час життя, яким вона розпорядилася своїм майном на випадок смерті, заповівши вказаним вище особам квартиру та 1/2 частину житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом десятої Київської державної нотаріальної контори 15 березня 2002 року, що є підставою для усунення спадкоємців за законом, а натомість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснюють свої права на спадкування за заповітом.

На скільки відомо ОСОБА_1, що її рідна сестра за час життя не складала заповіту на випадок своєї смерті, тим більше на корись ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вказані вище особи практично не бували в ОСОБА_5, не надавали їй жодної допомоги, тим більше не утримували її матеріально та не доглядали за нею в останні роки її життя, а тому ОСОБА_5 фактично ніколи навіть не бачила вказаних вище осіб, які інколи, досить рідко, приходили до неї.

Таким чином, на думку ОСОБА_1, в ОСОБА_5 не було жодних підстав, причини, мотивів чи внутрішніх переконань складати заповіт на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому ОСОБА_1 вважає, що даний заповіт якщо і був складений то під впливом обману, помилки або ж в момент його вчинення ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.                           

 Заповіт за своїм характером та змістом є правочином. Оскільки для виконання правочину (складання заповіту) достатньо волевиявлення однієї сторони, він є одностороннім правочином, тобто для складання і оформлення заповіту як розпорядження майном на випадок смерті необхідно волевиявлення тільки заповідача.

 Таким чином, оскільки заповіт є одностороннім правочином до нього застосовуються правові наслідки недодержання сторонами (стороною) при вчиненні правочину вимог закону, що передбачено параграфом 2 Глави 16 ЦК України.   

Отже, ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину (заповіту), а саме:

1.      зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.      особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.      волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.      правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.      правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При таких обставинах, ОСОБА_1 вважає, що під час вчинення та посвідчення правочину, а саме заповіту як розпорядження ОСОБА_5 на випадок її смерті не було дотримано таких вимог до правочину як вільне волевиявлення його учасника, ОСОБА_5, яке повинне відповідати його внутрішній волі.    

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Однак, крім вказаних вище обставин та правового регулювання наведеними вище нормами Закону, в актах цивільного законодавства існує інше спеціальне положення, яке регулює підстави для визнання недійсним правочину (заповіту), зокрема.

У відповідності до ч.1 ст. 255 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Крім того, як передбачено ч.2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

 На скільки відомо ОСОБА_1, ОСОБА_5 не була визнана за час свого життя не дієздатною, про що відсутнє рішення суду, оскільки виключно в судовому порядку її могло бути визнано недієздатною.

Проте, в момент вчинення правочину, а саме складання ОСОБА_5 заповіту як розпорядження на випадок своєї смерті щодо належних їй прав та обов’язків та посвідчення його державним нотаріусом, остання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що полягає в наступному.

ОСОБА_5 на початку 80-х років проходила курс лікування в психоневрологічній лікарні з приводу психічного розладу здоров’я, в зв’язку з чим в подальшому до кінця її життя в неї спостерігалося порушення сприйняття, мислення, емоцій, інтелекту та пам’яті, постійно змінювалося відношення до життя, суспільства та самої себе. Крім того, вона постійно говорила всім своїм рідним, знайомим та сусідам про те, що «вона може вбити будь-якого і їй за це нічого не буде, оскільки в неї є довідка про те, що вона психічно неврівноважена людина».

Також, хочу звернути увагу нате, що ОСОБА_5 починаючи з 2000 року та до самої смерті тяжко хворіла на ряд інших захворювань, зокрема інфаркт міокарду в передньо-перетинково-верхівковій області 14 грудня 2001 року, інфаркт міокарду в передньо-перетинково-верхівковій області 24 січня 2002 року постінфарктний (14 грудня 2001 року), стенокардія, гіпертонічна хвороба 3 складності, постінфарктний кардіосклероз (2001, 2002 рік), атеросклероз сосудів головного мозку, правобічний кардіогенний гідроторакс, хронічний субатрофічний риніт, атеросклеротичний кардіосклероз, атеросклероз аорти, двостороння пневмонія, реактивний панкротит, дефект міжпредсердної перегородки, хронічний обструктивний бронхіт, розповсюджений остеохондроз та ряд інших захворювань, які в сукупності могли вплинути не усвідомлювала значення своїх дій або ж керування ними.

В зв’язку з тим, що ОСОБА_5 мала цілий ряд захворювань їй була надана друга група інвалідності.   

Тому, як передбачено п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року за № X, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов’язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов’язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

 Крім того, Верховний суд України в п. 18 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № X, зазначив, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

У справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі.

Таким чином під час розгляду справи в суді, на підставі ст. 145 ЦПК України необхідно буде призначити посмертну судово-психіатричну експертизу на вирішення якої потрібно поставити питання щодо встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, висновок якої давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту.

При таких обставинах, з підстав наведених вище, позивач вважає, що ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в момент складання розпорядження на випадок своєї смерті (складання заповіту), а тому з підстав передбачених ст. ст. 201, 215, 255, 1257 ЦК України необхідно визнати недійсним односторонній правочин яким є заповіт як розпорядження на випадок смерті внаслідок того, що ОСОБА_5 вчинивши вказаний вище правочин не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 183, 365 ЦК України,, -

П Р О Ш У:

1. Визнати недійсним заповіт як розпорядження на випадок смерті, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом десятої Київської державної нотаріальної контори 15 березня 2002 року.         

ДОДАТКИ:

1.      Копія позовної заяви – 2 примір.

2.      Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 – 3 примір.

3.      Копія довідки Іванківської сільської ради від 24ю07.2008 року за № XXXX – 3 примір.; 

4.      Копія Свідоцтва про народження ОСОБА_1 – 3 примір.;

5.      Копія Свідоцтво про одруження ОСОБА_1 – 3 примір.;

6.      Копія довідки про надання 2 – ї групи інвалідності від 11.11.2002 року – 3 примір.; 

7.      Копія виписки з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_1 з Київської міської клінічної лікарні № X від 27.12.2001 року – 3 примір.;

8.      Копія виписки з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_1 з Київської міської клінічної лікарні № X від 15.02.2002 року – 3 примір.;

9.      Копія виписки з історії хвороби ОСОБА_1 за № XXX від 204.06.2004 року – 3 примір.;

10. Копія виписки з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_1 за № XXX – 3 примір.;

11. Копія консультативного висновку за № X6 від 12.01.2004 року – 3 примір..

12. Копія консультативного висновку за № X від 05.04.2005 року – 3 примір..

13. Копія консультативного висновку за № X5152 від 16.12.2003 року – 3 примір..

14. Копія консультативного висновку від 01.03.2003 року – 3 примір..

15. Копія довіреності на представництво і захист прав та інтересів у судах – 3 примір.

16. Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання позовної заяви.

17. Квитанція про сплату витрат на Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді. 

«__» липня 2011 року                 

 

Представник позивача,

якій діє на підставі довіреності                      _______________             Ковальчук С.М.

                                                                           (підпис)

  

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації