Промова представника позивача у судових дебатах по цивільінй справі про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

 

   До Бориспільського міськрайонного суду

                            Київської області  

 

Позивач:   ОСОБА_1,

                                                                                місце проживання:

АДРЕСА_1

  

    Представник

                                             позивача:   Адвокат Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі довіреності,          

місце проживання:   

АДРЕСА_2     

 

                                                    Відповідач:     Державне підприємство «Міжнародний

          аеропорт «Бориспіль»,

місце знаходження:   

Бориспіль.

   

      Третя особа без самостійних вимог

           щодо предмету спору на стороні

                                               відповідача:      Генеральний директор Державного

          підприємство «Міжнародний аеропорт

          «Бориспіль»,

місце знаходження:   

Бориспіль, 7.  

 

П Р О М О В А

ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА У СУДОВИХ ДЕБАТАХ

по цивільній справі предметом розгляду якої є  поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» про поневолення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.   

Проте, ОСОБА_1 вважає, що його звільнення із займаної посади оператора спеціальних технічних засобів контролю служби контролю на безпеку СКБ Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» є незаконним та безпідставним, що підтверджується наступними обставинами, а також належними і допустимими доказами, що полягає в наступному.                       

ОСОБА_1, 27 серпня 2008 року на підставі Наказу № XX-07-700/п Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» був призначений на посаду цього підприємства інспектором-оператором служби контролю пасажирів, ручної поклажі, багажу та членів екіпажу на борту   СКБ. 

З 10 жовтня 2008 року на підставі Наказу № XX-07-839/п Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль», ОСОБА_1 був переведений на посаду оператора спеціальних технічних засобів контролю служби контролю на безпеку СКБ.       

Однак, 30 липня 2009 року на підставі Наказу № XX-07-675/п, виданого генеральним директором Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль», ОСОБА_1 звільнений із займаної посади оператора спеціальних технічних засобів контролю служби контролю на безпеку СКБ  на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку із появою на роботі в нетверезому стані.            

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.  

Таким чином, 14 липня 2009 року, позивач о 19 год. 45 хв. прийшов на робочу зміну на територію Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» для виконання своїх трудових обов’язків, що передбачені трудовим договором та посадовою інструкцією оператора спеціальних технічних засобів контролю служби контролю на безпеку СКБ.   

Приблизно о 21 год. того ж дня позивача викликали до кабінету, в якому знаходились дві посадові особи Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль», а саме: начальник другої зміни оперативного центру Бабенко О. та т.в.о. начальника другої зміни СКБ ОСОБА_3, які одразу почали звинувачувати позивача в тому, що він з’явився на роботу в нетверезому стані мотивуючи тим, що позивач нібито мав різкий запах з роту, не впевнену ходу та порушення мови.

 В зв’язку з цим, позивачу було запропоновано відвідати медичний пункт Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» для встановлення факту вживання алкогольних напоїв з метою підтвердження чи спростування обставин, пов’язаних із з’явленням позивача на роботі в нетверезому стані.

Позивач не заперечував проти встановлення чи спростування вказаних вище обставин та погодився пройти медичний огляд на стан сп’яніння, оскільки повністю заперечував факт появи його на роботі в нетверезому стані, мотивуючи тим, що він не вживав алкогольних напоїв і лише припустив, що можливо запах з ротової порожнини є причиною вживання ним лікарських препаратів після перелому нижньої щелепи, а порушення мови в нього відбувається протягом останніх трьох місяців у зв’язку з вказаною травмою.    

До медичного пункту Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» позивача супроводжував т.в.о. начальника другої зміни СКБ ОСОБА_3 В присутності вказаної вище особи був проведений огляд на стан сп’яніння з використанням технічного засобу, який нібито показав та підтвердив, що позивач знаходиться в стані алкогольного сп’яніння, після чого був складений протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння.   

Однак, після проведеного огляду на стан сп’яніння, позивач категорично заперечував проти результатів проведеного тесту за допомогою технічного засобу, посилаючись на необ’єктивний та упереджений огляд та пряму зацікавленість керівництва відповідача в обвинуваченні його в тому, що він з’явився на роботу в нетверезому стані метою чого і було подальше звільнення позивача з роботи, та наполягав на направленні його до Бориспільської Центральної районної лікарні для взяття у нього зразків крові для медичного дослідження на предмет вживання алкоголю.

Два працівника внутрішньої безпеки та т.в.о. начальника другої зміни СКБ ОСОБА_3 Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» категорично заперечували проти направлення позивача до Бориспільської ЦРЛ, при цьому погрожували позивачу звільненням з роботи, вели себе нахабно та нечемно по відношенню до позивача та посилались на те, що результати проведення лабораторного аналізу крові на предмет вживання алкоголю не будуть мати жодного значення, оскільки вказані обставини і так підтверджені протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння.

Однак, позивач категорично наполягав на тому, щоб його було направлено до Бориспільської ЦРЛ саме для взяття у нього зразків крові для медичного дослідження на предмет вживання алкоголю, оскільки позивач реально допускав у зацікавленості окремих осіб, які займають керівні посади на Державному підприємстві «НАЗВА_4»Бориспіль» у його звільненні з підстав нібито появи позивача на робочому місце в нетверезому стані, оскільки до цього окремі посадові особи відповідача вимагали, щоб позивач звільнився з роботи за власним бажанням, про що звісно останній відмовився.

Перед тим, як позивача все ж таки направили до Бориспільської ЦРЛ для медичного огляду на стан сп’яніння та взяття у нього зразків крові для медичного дослідження на предмет вживання алкоголю, два працівника внутрішньої безпеки та т.в.о. начальника другої зміни СКБ ОСОБА_3 завезли позивача до лінійного відділу міліції ДМА «Бориспіль», погрожували позивачу звільненням, знімали на камеру, примушували написати пояснення, яким визнати той факт, що позивач знаходився на робочому місці в нетверезому стані. Звісно позивач відмовився надати такі пояснення та визнати свою вину в тому, що він нібито перебував на робочому місці у стані алкогольного сп’яніння.    

В приміщенні Бориспільського ЦРЛ, т.в.о. начальника другої зміни СКБ ОСОБА_3, який супроводжував позивача, наказав йому почекати біля лікарні, а сам у відсутність позивача спілкувався з лікарем. Після медичного огляду позивача на стан сп’яніння з використанням індикаторної трубки «контроль-тверезості», лікар Бориспільської ЦРЛ повідомив позивачу, що за допомогою технічного засобу підтверджено, що він перебуває в стані алкогольного сп’яніння, однак, знову ж таки позивач наполягав на взятті у нього зразків крові для медичного дослідження на предмет вживання алкоголю, а не за допомогою технічних засобів.         

Лікар Бориспільської ЦРЛ та т.в.о. начальника другої зміни СКБ ОСОБА_3 відмовляли позивачу у взятті у нього зразків крові для медичного дослідження на предмет вживання алкоголю, мотивуючи це тим, що є вже два протоколи, які підтверджують стан його алкогольного сп’яніння. Однак, на неодноразові звернення з боку позивача все-таки взяти його кров на аналіз, лікар погодився, проте т.в.о. начальника другої зміни СКБ ОСОБА_3 повідомив позивача, що він і так вже фактично звільнений із займаної посади.

Таким чином, лікарем Бориспільської ЦРЛ були взяті у позивача зразки крові (з вени) для медичного дослідження на предмет вживання алкоголю, та направив їх до відділення судово-медичної токсикології Київського обласного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.   

Цього ж дня позивача відсторонили від виконання ним своїх трудових обов’язків (від роботи) та забрали в нього перепустку для допуску на територію Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль», а також знову наполягали на тому, щоб позивач написав заяву на звільнення з роботи за власним бажанням, однак позивач категорично заперечував проти цього та наполягав на тому, щоб керівництво відповідача дочекалось результатів медичного дослідження крові на вміст алкоголю в його крові.

Наступного дня позивач захворів і не вийшов на роботу. Однак, 24 липня 2009 року позивач отримав копію висновку судово-токсилогічного дослідження і одразу ж зателефонував на роботу, де йому повідомили, що вони також отримали вказаний висновок та ознайомлені з його змістом та обставинами, які в ньому зазначені.   

30 липня 2009 року позивач вийшов з лікарняного на роботу і позивача повідомили про те, що він звільнений з роботи на підставі п. 7 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки 14 липня 2009 року позивач з’явився на роботу в нетверезому стані. В цей же день позивач отримав Наказ про звільнення за № XX-07-675/п та трудову книжку.       

При таких обставинах, позивач вважає, що його було незаконно звільнено з роботи із займаної посади на підставі п. 7 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку із з’явився на роботу в нетверезому стані, оскільки позивач був абсолютно тверезий, а ті підстави, які були зазначені в Наказі про його звільнення, а саме протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 14 липня 2009 року, складеного працівниками медичної частини Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль», а також протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння за № XXX від 15 липня 2009 року, складеного лікарем Бориспільської ЦРЛ – є необґрунтованими та безпідставними, які не давали підстав для звільнення, оскільки спростовуються наступними доказами.      

____________________________________

Як було зазначено вище, 14 липня 2009 року в Бориспільській центральній районній лікарні, позивачем було надано зразки крові для медичного дослідження на предмет вживання алкоголю, які були направлені до Київського обласного бюро судово-медичної експертизи.  

В зв’язку з цим, лікарем судово-медичним експертом-токсикологом відділення судово-медичної токсикології Київського обласного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я України 20 липня 2009 року був складений Акт судово-токсикологічного дослідження за № XXX, у відповідності до якого останній надав висновки з приводу того, що при судово-токсикологічному дослідженні крові громадянина ОСОБА_1, 1988 року народження, метиловий, етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери не виявлені.      

Допитаний в судовому засіданні лікар судово-медичний експерт-токсиколог, ОСОБА_4, показала, що дослідження крові позивача проводилося за методикою токсикологічного дослідження, описаного в акті судово-токсикологічного дослідження за № XXX, при цьому пояснила, що за цією методикою лабораторного дослідження крові можлива похибка у розмірі до 5 відсотків, однак будь-яка помилка у показаннях таких досліджень крові на міст алкоголю в крові повністю виключається, оскільки фактично не використовується втручання людини в процес визнання вмісту алкоголю в крові, оскільки такі показники визначаються за допомогою хроматографа у лабораторних умовах. Також, експерт зазначив, що в Бориспільській ЦРЛ кров у позивача для її лабораторного дослідження була взята у відповідності до методики відібрання крові, а термін придатності крові для проведення аналізу не минув, а тому не має жодних сумнів у правильності та достовірності проведених досліджень.       

Крім того, хочу звернути увагу суд на те, що п. 3.4. Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства Юстиції України від 7 березня 1995 року за № XX/591, яка хоча і втратила чинність на момент розгляду справи в суді, однак якою було передбачено, що якщо огляд у повному обсязі провести неможливо через характер спричинених особі травм, то в лікувальному закладі, в обов’язковому порядку, проводяться дослідження для встановлення наявності (концентрації) алкоголю в біологічних середовищах організму. За згодою чи на вимогу особи, яка оглядається, у разі її незгоди з отриманими результатами огляду, проводяться аналогічні дослідження.

Тобто, з наведеного вище нормативно-правового акту України випливає, що будь-яка особа у випадку виникнення сумнів у об’єктивному, правильному та неупередженому проведеному медичному огляді для встановлення стану сп’яніння або ж незгоди з її результатами, має право на проведення дослідження для встановлення наявності (концентрації) алкоголю в біологічному середовищах організму (кров, сеча та ін.). Таким чином, наведеним вище правовим актом України проведення дослідження для встановлення наявності (концентрації) алкоголю в біологічному середовищах організму віднесено до більш гарантованого, об’єктивного та точного дослідження з метою визначення перебування особи в стані алкогольного сп’яніння, якому законодавець надав перевагу і визначив його як гарантованим методом підтвердження чи спростування стану сп’яніння особи.

            _____________________________________

            Крім того, протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 14 липня 2009 року, складеного фельдшером медичної частини Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль»            не може бути належним та допустимим засобом доказування перебування позивача в стані алкогольного сп’яніння, виходячи з наступних обставин.

Звертаю увагу суд на те, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено проведення огляду операторів спеціальних технічних засобів контролю служби контролю на безпеку СКБ медичним пунктом підприємства на стан сп’яніння, застосування технічних засобів за допомогою яких встановлюється стан сп’яніння особи працівника, не передбаченого відповідного порядку проходження огляду на підприємстві, права працівника при огляді та інші необхідні положення для врегулювання об’єктивності та повноти огляду на стан сп’яніння. При таких обставинах, будь-яке проходження позивачем в медичному пункті відповідача огляду на стан сп’яніння є безпідставним, а висновки отримані в результаті такого огляду необґрунтованими та незаконними, як такими, що отримані з порушенням вимог чинного законодавства України.   

Більш того, Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації було затверджено Положення про медичний пункт аеровокзалу цивільної авіації України, від 15 грудня 2005 року за № XXX, п. 4.4. якого передбачено одну із функцій медпункту, а саме огляд членів екіпажу і диспетчерів управління повітряним рухом на встановлення факту вживання алкогольних напоїв у відповідності до чинного законодавства.

Натомість, огляд та перевірка працівників аеропортів медичним пунктом того ж аеропорту категорії працівників, до яких віднесений позивач по справі жодним нормативним актом – не передбачено, а тому, будь-яке подібне проведення медичного огляду на стан сп’яніння є незаконним та безпідставним, тим більше є таким, що унеможливлює отримання об’єктивних результатів дослідження.   

Про вказані вище обставини щодо неприйняття висновків медичного огляду на стан сп’яніння свідчить судова практика по інших аналогічних справах, а саме на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 червня 2008 року, за головуванням судді ОСОБА_6, залишеного без змін Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 2 березня 2009 року по справі № XXц-543/2009, а також на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2008 року, за головуванням судді ОСОБА_7, залишеного без змін Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 4 липня 2008 року по справі № XXц-2635/2008 року було встановлено, що «… враховуючи той факт, що медичний пункт ДП «НАЗВА_4»Бориспіль» не включений до виключного переліку закладів охорони здоров’я, яким надано це право, а проведення огляду на стан сп’яніння в інших закладах забороняється - судом не прийнято їх до уваги…».         

Також звертаю увагу суд на те, що відповідачем було надано свідоцтво про державну реєстрацію від 28.04.2006 року за № XXXX/2006, яким зареєстровані прилади спеціалізовані визначення концентрації парів етанола в повітрі, що видихаються, «Алконт 01 су», «Алконт 01 см», «Алконт 01 са» та додаток до цього свідоцтва, в якому детально зазначені вказані вище технічні засоби.

В зв’язку з цим, відповідач надав суду Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 13.01.2010 року за № XX-XX/XXXX, виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», яким підтверджено, що прилад вимірювання концентрації парів алкоголю «Алкон 01 су» № XXXX-09 визнано придатним до застосування. Однак, звертаю увагу суд на те, що в Протоколі медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 14 липня 2009 року, складеного фельдшером медичного пункту Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль», зазначено лише назву технічного засобу, а саме: «Алконт 01 су», однак не зазначено ідентифікуючих його ознак, зокрема номер, серія чи інші ознаки, а тому не можливо встановити, що огляд позивача на стан сп’яніння здійснювався саме за допомогою технічного засобу «Алконт 01 су», стосовно якого було видано Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Також, є додаткові сумніви з приводу цього, оскільки свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки було видане 13 липня 2009 року, в той час як медичний огляд за допомогою нібито цього ж технічного засобу відбувся 14 липня 2009 року.      

Крім того, хочу звернути увагу суд на помилки у вимірюванні за допомогою приладу «Алконт 01 су», а також ряд факторів, які випливають на точність отриманих результатів за допомогою цього технічного засобу.

Крім того, п. 2 додатку № X до Технічної документації на «Алконт 01 су» передбачені фактори, які випливають на точність освідування з допомогою прибору «Алконт 01 су»:      

Факт вживання алкогольних напоїв (слабка ступінь алкогольного сп'яніння) фіксується за допомогою приладу "Алконт 01 су" при встановленні показників приладу від 0,6 % (включно) і вище з урахуванням його похибки. При цьому, похибка, згідно п. 7.3.3. додатку № X, складає близько 15 - 20 %.  

При використанні данного приладу, як і всіх інших технічних засобів контролю, потрібно пам'ятати:

Показники технічних засобів контролю на факт вживання алкогольних напоїв є додатковим методом, який допомагає спеціалісту орієнтуватися в стані випробуваного;

Остаточний висновок про ступінь алкогольного сп'яніння приймає тільки експерт-нарколог, враховуючи реакції на алкоголь, в окремих особах, наявність клінічних синдромів сп'яніння.

Фактори, які вживають на точність освідчення за допомогою приладу "Алконт 01су":

При обстеженні видихуваного повітря на алкоголь не рідко допускаються помилки.

Частіше за все вони зумовлені не точним виконанням методики обстеження. Крім того, є ряд обставин об'єктивного характеру, здатних суттєво впливати на кінцевий результат.

Помилковий результат обстеження може бути утриманий за рахунок невеликих кількостей алкоголю, що адсорбувався на слизовій оболонці рота і глотки при вживанні безпосередньо перед обстеженням спиртовмісних ліків. Так, при вживанні невеликих кількостей подібних препаратів адсорбований алкоголь виділяється з врахуванням повітрям на протязі 10-20 хвилин у значних кількостях. Це ж відноситься до безпосереднього вживання алкогольних напоїв. В цілях підвищення точності вимірювань, необхідно щоб з моменту пройшло не менше 20 хвилин.

Помилка може бути зумовлена наявністю в порожнині рота або в навколишньому повітрі залишок редукуючих речовин. Наприклад, наявність в навколишньому повітрі значних концентратів ацетону, бензину, ряду розчинників, вихлопних газів може впливати на чутливий елемент сенсора і перекручувати результати обстеження. На протязі 3-5 хвилин після паління на результати проби можуть здійснювати вплив виділяючі з дихальних шляхів летючі з'єднання вуглеводу.

Для отримання повітря з глибини легень випробуваний повинен видути мінімальну кількість повітря. Тільки в цьому випадку отримані результати співпадуть з результатом аналізу крові на алкоголь. На практиці встановлено, що мінімальний об'єм аналізованого видихуваного повітря повинен становити не менше 1,2 літрів при дуже слабкому, короткому або переривчастому надходженні повітря, обстеження повинно бути проведено повторно. Потрібно враховувати, що затримка дихання на вдиху на протязі 20 секунд може давати збільшення показників до 50% від складу алкоголю, визначеного на фоні спокійного дихання.

Приміщення, в якому проводяться обстеження, повинно бути провітреним, сторонні запахи органічних речовин (розчинників і т.п.) повинні бути відсутні.

Обстеження проводити в стані випробуваного сидячи, на фоні спокійного дихання.

Випробуваний виймає (утримує) стерильний змінний мундштук індивідуального користування з упаковки, з'єднує його короткою частиною із сенсорним зондом.

Утримавши вказівки оператора, який встановив готовність до тесту, випробуваний зажимаючи мундштук губами і утримуючи зонд за тримач будь-якою рукою, робить через нього один повний плавний енергійний видох тривалістю не менше 3 секунд. Після завершення видиху звільнити губи від мундштука і продовжувати звичайне дихання. Кінцевий результат фіксується на індикаторі приладу з подачею звукового сигналу.

При неправильних діях випробуваного - тест потрібно повторити.

Після закінчення тесту мундштук відділяється від сенсорного зонда. Знятий змінний мундштук після разового використання підлягає дезінфекції. Дезинфекція проводити кип'ятінням в дистильованій воді не менше 30 хвилин з подальшою сушкою.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка, фельдшер медичної частини Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» показала суду, що жодних обставин, які були вище зазначені та могли б вплинути на результати досліджень за допомогою «Алконту 01су» немає і що він безпомилкового визначає стан особи на алкогольне сп’яніння. Однак, на мою думку, покази свідка є неправдивими та не відповідають всім тим даним, що містить в собі технічна документація на «Алконту 01су», а тому свідок є або ж некомпетентний або ж повідомила суду про завідомо неправдиві обставини, які стосуються даної справи. За таких умов, покази свідка необхідно оцінити критично.                            

При таких обставинах, відповідач мав право, у випадку підозр щодо появи позивача на роботі в нетверезому стані, направити його на огляд до закладу охорони здоров’я для підтвердження чи спростування вказаних обставин, однак в будь-якому випадку не проводити даний огляд самостійно, оскільки по-перше: таких прав не надано Законом, по-друге: порушило б принципи об’єктивності та неупередженості висновків підприємства по відношенню до свого працівника.  

 Отже, протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 14 липня 2009 року, складеного працівниками медичної частини Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» - не є належним та допустимим доказом в рахунок обґрунтованості та законності звільнення позивача, а покази свідка фельдшер медичної частини Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» як такі, що не відповідають вимогам технічної документації із застосування «Алконту 01су», а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

            ____________________________________

Крім того, Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 15 липня 2009 року за № XXX, складеного терапевтом Бориспільської ЦРЛ також не може бути належним та допустимим засобом доказування перебування позивача в стані алкогольного сп’яніння, виходячи з наступних обставин.

Під час огляду лікарем в Бориспільській ЦРЛ, позивач наполягав на відібранні в нього аналізу крові для лабораторного аналізу на вміст алкоголю в крові, з метою об’єктивного та повного проведення дослідження, проте лікар згодом погодився на вимогу позивача, однак все ж таки склав протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння за № XXX від 15 липня 2009 року, - на мою думку, виключно за проханням т.в.о. начальника другої зміни СКБ ОСОБА_3

Більш того, як передбачено Протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 15 липня 2009 року за № XXX, медичний огляд позивача проводився терапевтом Бориспільської ЦРЛ без застосування будь-яких технічних засобів, а виключно за зовнішніми ознаками ймовірного перебування позивача в стані сп’яніння, внаслідок чого лікар не може в повному обсязі та з великою ймовірністю встановити факт перебування особи в стані алкогольного сп’яніння, оскільки при цьому фактично не враховується індивідуальна поведінка та характер особи, яка направлена на такий огляд, зокрема, втома, психологічний стан, нещодавно перенесені травми, операції чи захворювання, а також інші обставини та індивідуальні характеристики особи.

Допитаний під час розгляду справи в суді в якості свідка терапевт Бориспільської ЦРЛ, ОСОБА_8, показав суду, що під час медичного огляду був застосований метод рапопорта для визначення наявності алкоголю у видихуваному повітрі, про в самому протоколі ним не було зазначено про застосування саме цього методу. Крім того, лікар показав, що застосовувати метод рапопорта необхідно двічі, однак без будь-якого між ними інтервалу, оскільки це не впливає на результати дослідження, а також вказав, що медичний огляд на стан сп’яніння із застосуванням методу рапопорта є більш точним і об’єктивним, а ніж лабораторне дослідження аналізу крові (дослідження для встановлення наявності (концентрації) алкоголю в біологічному середовищах організму). Також, лікар повідомив суду, що кров позивача була відібрана в установленому порядку до проведення його медичного огляду. 

Проте, хочу звернути увагу суд на ряд неправдивих та на мою думку не компетентних пояснень з боку лікаря, в результаті чого до таких показів свідка необхідно віднестись критично, а саме:

У відповідності до Протоколу медичного огляду особи на стан сп’яніння – затверджений наказом МОЗ України від 3 липня 2001 року за № XXX (форма № X29/о), вказуються час та результати дослідження повітря, що видихає (проба Рапопорта або інструментальне дослідження), дослідження повітря, що видихається, проводиться двічі з інтервалом 10 — 12 хв. За таких умов, покази лікаря, що інтервал між первинним та вторинним дослідженням непотрібен не відповідає вимогам нормативної документації, а тому якщо лікарем і був проведений огляд позивача для встановлення факту вживання алкоголю за допомогою методу рапопорта без застосування інтервалу в 10-12 хв., такий метод лікарем був застосований невірно, внаслідок чого результати отримані від такого застосування не можуть бути взяті до уваги як такі, що отримані з порушенням вимог методики проведення дослідження видихуваного повітря для визначення вмісту алкоголю.

Крім того, як передбачено Протоколом медичного огляду особи на стан сп’яніння – затверджений наказом МОЗ України від 3 липня 2001 року за № XXX (форма № X29/о) в ньому вказуються час, метод проведення та результати додаткових лабораторних обстежень на вимогу оглянутої особи у разі її незгоди з результатом огляду. Для додаткового дослідження відбирається одне з біологічних середовищ (кров, сеча, слина, змиви). Дане положення знаходиться в прямому правовому зв’язку із положенням п. 3.4. Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства Юстиції України від 7 березня 1995 року за № XX/591, яка хоча і втратила чинність на момент розгляду справи в суді, однак якою було передбачено, що якщо огляд у повному обсязі провести неможливо через характер спричинених особі травм, то в лікувальному закладі, в обов’язковому порядку, проводяться дослідження для встановлення наявності (концентрації) алкоголю в біологічних середовищах організму. За згодою чи на вимогу особи, яка оглядається, у разі її незгоди з отриманими результатами огляду, проводяться аналогічні дослідження.

Тому посилання лікаря на те, що медичний огляд ним позивача має більш точне визначення стану сп’яніння не відповідає дійсності, оскільки проведення дослідження для встановлення наявності (концентрації) алкоголю в біологічному середовищах організму віднесено до більш гарантованого, об’єктивного та точного дослідження з метою визначення перебування особи в стані алкогольного сп’яніння, якому законодавець надав перевагу і визначив його як гарантованим методом підтвердження чи спростування стану сп’яніння особи.

            ____________________________________

Також, додатково звертаю увагу суд на те, що Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 15 липня 2009 року за № XXX, складеного терапевтом Бориспільської ЦРЛ та Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 14 липня 2009 року, складеного фельдшером медичного пункту Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль», мають суттєві відмінності в частині встановлення зовнішніх ознак, які вказують на перебування позивача в стані сп’яніння, що свідчить про неточність та досить умовне формування індивідуальної суб’єктивної думки того чи іншого лікаря про стан особи в стані сп’яніння, зокрема:

 

Ознаки сп’яніння

Протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 15 липня 2009 року за № XXX

Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 14 липня 2009 року

Поведінка

Напружений

Поведінка адекватна

Вегетативно-судинні реакції

Шкіра блідо-рожеві

Покрови червоні

міміка

Жвава

звичайна

Ходьба

Хитання при поворотах, нестійка

Ходьба без хитань, в позі Ремберга стійка, пальце-носову пробу проводить вільно 

При таких обставинах, на думку позивача, Акт судово-токсикологічного дослідження за № XXX, складеного 20 липня 2009 року лікарем судово-медичним експертом-токсикологом відділення судово-медичної токсикології Київського обласного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я України, внаслідок проведення ряд досліджень, описаних в цьому акті, є доказом, який фактично виключає ймовірність помилки у визначенні стану сп’яніння, порівняно із медичним оглядом, що  проводиться лікарем, а також із застосуванням технічних засобів, внаслідок чого є реальна ймовірність неточності у визначенні стану особи, можливого вживання лікарських препаратів, перевтоми, нещодавнього тривалого лікування, раптового стресу, нервовості та напруженості.             

При таких обставинах, позивачу надано гарантію в тому, що у випадку виникнення сумніву у об’єктивності чи правильності проведеного медичного огляду з використанням технічних засобів, позивач має право спростувати їх шляхом проведення аналізу крові на предмет вмісту алкоголю в організмі, або ж іншими словами встановлення наявності алкоголю в біологічному середовищу організму, який на думку позивача має більш високий ступінь ймовірності вірного результату аналізу на вміст алкоголю в організму, який фактично не має похибки чи неточності в результатах досліджень.   

_____________________________________

Натомість, допитані в судовому засіданні свідки, працівники Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» показали лише те, що єдиною підозрою перебування позивача в стані алкогольного сп’яніння на їх думку був різкий запах з ротової порожнини. Однак, на мої запитання та запитання суду, свідки не могли вказати будь-яких інших зовнішніх ознак характерних для сп’яніння особи. Проте, вважаю за необхідне зазначити, що визначення перебування особи в стані сп’яніння потребує спеціальних знань та відповідної кваліфікації і може бути визначений більш менш об’єктивно лише лікарем-наркологом, а тому звичайна людина не здатна повно та об’єктивно врахувати всі обставини та умови, що характеризують стан особи, а отже покази свідків не можуть бути належними та допустимими засобами доказування перебування позивача в стані алкогольного сп’яніння. Тим більше, звертаю увагу суд на те, що всі ц свідки, окрім, лікаря терапевта Бориспілсьької ЦРЛ, перебувають в трудових правовідносинах з Державним підприємством «НАЗВА_4»Бориспіль», більш того позивач прямо чи побічно був підконтрольний чи підпорядкований вказаним вище особам по роботі, а вони в свою чергу прямо чи побічно залежать від відповідача по справі, тому можуть бути зацікавлені в результатах розгляду справи на користь відповідача.     

____________________________________

            Крім того, Верховний суд України в абз. 2 п. 28 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року за № X (з подальшими змінами та доповненнями) роз’яснив, що вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов’язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп’яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст.27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку.

            ____________________________________

Таким чином, позивач вважає, що його абсолютно безпідставно звільнено на підставі п. 7 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки відповідач об’єктивно, повно та неупереджено не встановив перебування позивача на роботі в стані алкогольного сп’яніння, та не зазначив доказів, які обґрунтовано підтвердили вказані обставини.   

 

За таких умов, згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, позивач пропрацювавши в аеропорту «Бориспіль» на своїй посаді сумлінно та професійно виконував покладені на нього обов’язки трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. За ввесь цей час, позивач жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності на підприємстві, а також не був притягнутий до будь-якої іншої відповідальності.    

Також, вказаний вище Акт судово-токсикологічного дослідження за № XXX, складеного 20 липня 2009 року лікарем судово-медичним експертом-токсикологом відділення судово-медичної токсикології Київського обласного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я України був направлений не лише позивачу по справі, але й відповідачу, які не заперечували проти того, що вони його отримували станом на той день, коли був виданий Наказ про звільнення позивача з роботи з підстав з’явлення його на роботу в нетверезому стані, а тому були повідомлені про обставини, які були зазначені у цьому Акті, однак не зважаючи на це, Генеральний директор Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» прийняв рішення про звільнення позивача з роботи, об’єктивно, повно та неупереджено не переконавшись в тому, що позивач дійсно знаходився на роботі в стані алкогольного сп’яніння, внаслідок чого прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.        

В зв’язку з наведеними вище обставинами, у відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У відповідності до довідки про середню заробітку плату за № X45-1385, наданої Державним підприємством «НАЗВА_4»Бориспіль», середньомісячна заробітна плата після утримання податку складає 2 387 грн. 96 коп., яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача за ввесь час його вимушеного прогулу.  

Крім того, позивачу внаслідок незаконного звільнення було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що останній безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім’ї. Також, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сім’ю, тримало позивача в постійній нервовій та психологічній напрузі. Незаконне звільнення позивача призвело до того, що останній постійно думає, як та куди влаштуватись на роботу, оскільки звільнення відбулось раптово, більш того без будь-яких законних підстав, що спричинило йому значні моральні страждання. Також додатково звертаю увагу суд на те, що посадові особи відповідача під час направлення на огляд до медичного пункту підприємства та закладу охорони здоров’я допускали моральне страждання позивача, знущання над ним, погрози та примус до підписання та написання змісту документів, які були необхідні відповідачу для звільнення позивача, а також знімали на відео, забирали мобільний телефон, у такий спосіб принизили честь, гідність та ділову репутацію позивача перед іншими працівниками підприємства.    

За таких умов, у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому, позивач, вважає, що внаслідок незаконного звільнення, йому було завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 10 000 грн.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та п.1 ч.3 ст. 81 ЦПК України, під час звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі як робітника чи службовця, останні звільняються від сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 41, 235, 237-1 Кодексу Законів про працю України, абз. 2 п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року за № X (з подальшими змінами та доповненнями), -

П Р О Ш У:

1. Визнати звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі п.7 ч.1 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновити його на роботі в Державному підприємстві «НАЗВА_4»Бориспіль» на посаді оператора спеціальних технічних засобів контролю служби контролю на безпеку СКБ.  

2. Стягнути з Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток, у розмірі 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 96 коп., за ввесь час вимушеного прогулу.

3. Стягнути з Державного підприємства «НАЗВА_4»Бориспіль» на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду розмірі 10 000 (десяти тисяч) грн.

      4 березня 2010 року              

 

Представник позивача,

якій діє на підставі довіреності                      _______________             Ковальчук С.М.

                                                                           (підпис)

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації