Скарга на дії державного виконавця до Господарського суду

                     До Господарського суду м. Києва

 

                                                       Заявник:         Товариство з обмеженою відповідальністю

            «НАЗВА_1»

місце знаходження:

АДРЕСА_1

Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: ХХХ

                                                                        

                                Заінтересовані особи:   1. Відділ державної виконавчої служби

                                                                                  Дарницького районного управління

юстиції в м. Києві

                                                                                   місце знаходження: АДРЕСА_2

 

       2.Комунальне підприємство «Дирекція з

управління та обслуговування нежитлового

фонду» Дарницького району м. Києва

            місце знаходження: АДРЕСА_2

АДРЕСА_3

Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: ХХХ

 

Виконавчі дії державного виконавця щодо виселення боржника з нежилого приміщення були здійснені 27 жовтня 2011 року

                                                                        

С К А Р Г А

На дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління

юстиції в м. Києві, ОСОБА_1

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва звернулося до Господарського суду м. Києві з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» про зобов’язання звільнити нежиле приміщення, загальною площею 790, 5 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. ХХХ.     

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12 липня 2010 року по справі № 51/49 в позові Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва щодо зобов’язання звільнити нежиле приміщення, загальною площею 790, 5 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. ХХХ – відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва звернулася з апеляційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 12 липня 2010 року по справі № 51/49 з вимогами про його скасування та припинення провадження у справі з посиланням на те, що судом першої інстанції не були враховані обставини, що мають значення для справи, які призвели до прийняття неправильного рішення.

Київський апеляційний господарський суд розглянувши 28 вересня 2010 року апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва, виніс Постанову, якою вимоги позивача задовольнив частково, скасувавши рішення Господарського суду м. Києва від 12 липня 2010 року та ухвалив нове рішення, яким зобов’язав Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» звільнити нежитлове приміщення, загальною площею 490,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. ХХХ. 

В зв’язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» звернулося до Вищого Господарського суду України з касаційною скаргою на Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2010 року з вимогою про її скасування та залишення в силі рішення Господарського суду м. Києва від 12 липня 2010 року по господарській справі № 51/49 як таке, що помилково скасовано.

Вищий господарський суд України 15 грудня 2010 року, розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1», виніс Постанову, якою судове рішення Київського апеляційного господарського суду залишив без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення.

27 грудня 2010 року Господарським судом м. Києва на підставі Постанови Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 28 вересня 2010 року був виданий Наказ про примусове виконання рішення за № 51/49, на підставі якого зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» звільнити нежиле приміщення, загальною площею 490,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. ХХХ.

Крім того, в Наказі про примусове виконання рішення від 27 грудня 2010 року за № 51/49 зазначено, що стягувачем за цим виконавчим документом є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва.

В подальшому Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва звернулася до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції м. Києві із заявою про примусове виконання виконавчого документу, яким є Наказ про примусове виконання рішення від 27 грудня 2010 року за № 51/49.

12 квітня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу, яким є Наказ Господарського суду м. Києва від 27 грудня 2010 року за № 51/49 про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» звільнити нежиле приміщення, загальною площею 490,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. ХХХ, стягувачем за яким є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва.

В подальшому, виконавче провадження про примусове виконання виконавчого документу, яким є Наказ Господарського суду м. Києва від 27 грудня 2010 року за № 51/49, на підставі п. 12 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», було зупинено у зв’язку із зверненням боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1», із заявою про зміну вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29 червня 2011 року, залишеної без змін Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2011 року по справі № 51/49, було відмовлено у задоволенні заяви про заміну стягувача – Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва, як вибулої сторони, на його правонаступника Київську міську раду, якій були передані всі права та обов’язки щодо нежилого приміщення, що знаходиться в м. Києві, по вул. ХХХ.

27 жовтня 2011 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1, за участі інших державних виконавців цього ж відділу, а також в присутності понятих та працівників міліції прийшли до нежилого приміщення, загальною площею 490,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. ХХХ, з метою проведення виконавчих дій щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» з вказаного вище нежилого приміщення.

В зв’язку з цим, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, Медведєв Олександр В’ячеславович, вчинив ряд незаконних та неправомірних виконавчих дій щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» з нежилого приміщення, загальною площею 490,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. ХХХ, що полягає в наступному. 

 У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз’яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Крім того, як передбачено ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також, положення ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» надає сторонам виконавчого провадження гарантовані права під час провадження виконавчих дій та здійснення виконавчого провадження в цілому, а саме заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

При таких обставинах, законодавство України про виконавче провадження гарантує як стягувачу так і боржнику рівність прав під час виконавчого провадження, та гарантії їх захисту, що обумовлено їх реалізації проведення з боку державного виконавця неупередженого та об’єктивного провадження виконавчих дій, а також вживати всіх необхідних заходів для реалізації прав та інтересів обох сторін у виконавчому провадженні.

Однак, державний виконавець, 27 жовтня 2011 року вчиняючи ряд виконавчих дій щодо виконання виконавчого документу щодо виселення боржника з нежилого приміщення провів їх упереджено та не об’єктивно, що загалом призвело до порушення гарантованих прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» як боржника у виконавчому провадженні, зокрема.

Як було зазначено вище, виконавче провадження про примусове виконання виконавчого документу, яким є Наказ Господарського суду м. Києва від 27 грудня 2010 року за № 51/49, на підставі п. 12 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», було зупинено у зв’язку із зверненням боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1», із заявою про зміну вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником          .              

У відповідності до ч.5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов’язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

 Однак, в супереч положенням вказаної вище норми Закону державний виконавець поновивши виконавче провадження не надіслав на адресу боржника постанову про поновлення виконавчого провадження протягом трьох днів з моменту винесення такої постави, що призвело в подальшому до порушення прав та інтересів боржника у виконавчому провадженні, а також неможливості скористатись правами передбаченими Законом України «Про виконавче провадження» з метою проведення об’єктивного та неупередженого виконавчого провадження, що призвело до недотримання прав та інтересів боржника та поставлення його у нерівне положення з іншими учасниками виконавчого провадження.

Неможливість реалізації права та інтересів боржника полягало в тому, що останній не отримавши від державного виконавця в триденний строк постанову про поновлення виконавчого провадження, дізнався про його поновлення лише в той день, коли державний виконавець та інші учасники виконавчого провадження прийшли до нежилого приміщення з метою виселення боржника, оскільки протягом строку на яке виконавче провадження зупинено, виконавчі дії з підстав передбачених ч.5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» не проводяться.

Крім того, у відповідності до ч.3 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення.

В зв’язку з цим, звертаю увагу суд на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1», в супереч вимогам передбаченими ч.3 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» не було повідомлене про день і час виселення державним виконавцем, як і взагалі не було повідомлено про поновлення виконавчого провадження, в зв’язку з чим, боржник не мав можливості підготуватись до вчинення виконавчих дій, підготувати майно, яке необхідно вивезти з нежилого приміщення, товар, який був закуплений у постачальників на велику грошову суму коштів та скористатись правами, гарантованими під час здійснення виконавчого провадження.

З приводу наведених вище обставин, представник боржника під час здійснення з боку державного виконавця виселення, неодноразово наголошував про те, що його не було повідомлено про день та час проведення виселення боржника, а тому він не має можливості організаційно підготуватись до виселення, на що державний виконавець ніяким чином не відреагував, продовжував виконувати виконавчі дії щодо виселення боржника, нехтуючи законними правами та інтересами сторони виконавчого провадження.    

Крім того,  як передбачено ч.5 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов’язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов’язаних з цим витрат на боржника.

Однак, звертаю увагу суд на те, що державним виконавцем був проведений опис всього майна та товарів, що містився в магазині та підлягав реалізації у досить значному асортиментів, однак в супереч вимогам вказаних вказаної вище норми Закону, дердавний виконавець не надав можливості ознайомитисмь з описом майна та не вручив одни примірник під розписку боржнику (його представнику) який був присутній під час проведення опису.

Таким чином, боржнику невдіомо навіть яке саме майно було включено до опису, а яке ні, оскілкьи не має можлисоті ознайомитись з описам, більш того не має можливості перевірити майно шляхом доступу до приміщення, оскільки воно було опачатане державним виконавцем, а отже частина майна могдло бути просто неописане, що в подальшому сторить неможливість йог оповернення, реалізації та як наслідок розрахунку боржинка з його кредиторами, що свідчить про грубе порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».    

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Крім того, як зазначено в ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.  

Також, згідно ч.1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Крім того, як передбачено п. 8 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 28 березня 2002 року за № XX-X/XXX, за змістом статті 121-2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції. Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід’ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби. У зв’язку з цим така скарга не підлягає оплаті державним митом. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Тому на підставі ст. 121-2 ГПК України та ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», -

П Р О Ш У:

1.Визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1, що зазначені в данай скарзі, щодо не направлення постанови про поновлення виконавчого провадження, не повідомлення про день та час проведення виконавчих дій щодо виселення боржника, а також невручення опису майна, що знаходилось в нежилому приміщенні – неправомірними та незаконними.      

ДОДАТКИ:

1.      Докази направлення копії скарги заінтересованим особам;

2.      Довіреність на представництво та захист інтересів заявника у судах.

 

7 листопада 2011 року

Представник заявника,

який діє на підставі довіреності      

 

______________

(підпис)

 

 

Ковальчук С.М.          

 

Average: 2 (2 голоси)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації