Скарга на постанову слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 152, 155 КК України

 

      До Бориспільського міськрайонного суду

            Київської області  

 

                                                       Представник

                                                (адвокат):   Ковальчук Степан Миколайович,

     місце проживання:

     АДРЕСА_1

    

     що дію на підставі Договору про надання

     юридичних послуг від 23 червня 2009 року, та  

     довіреності, посвідченої нотаріально, в інтересах   

     ОСОБИ_1,

     1995 року народження, від імені та в

     інтересах якої діє мати малолітньої дочки,  

     ОСОБА_2.          

    

    С К А Р Г А

на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи

в порядку ст. 236-1 КПК України

ОСОБА_3 звернулася до Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області із заявою про скоєний щодо її неповнолітньої дочки, ОСОБИ_1, 1995 року народження, злочин, а саме зґвалтування, виклавши в цій заяві події та обставини скоєного злочину.  

Слідчим слідчого відділення Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, лейтенантом міліції, ОСОБА_4, внаслідок проведеної перевірки заяви про злочин, 16 червня 2009 року була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст. 152, 155 КК України, на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях останніх складу злочинів.

У відповідності до ст. 236-1 КПК України, скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місце розташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.

Про винесення вказаної вище постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ОСОБА_2 стало відомо лише 26 серпня 2009 року, на неодноразові звернення її до слідчого відділення Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, слідчий якого зобов’язаний був на підставі ст. 99 КПК України повідомити заінтересованих осіб, зокрема заявника, про відсутність підстав для порушення кримінальної справи та надіслати письмове повідомлення або ж постанову про відмову в порушенні кримінальної справи – однак не виконав вказаних вище вимог в строки та в порядку передбаченого кримінальним процесуальним Законом.   

Однак, я як представник вважаю, що постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст. 152, 155 КК України, на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях останніх складу злочинів, - є незаконною та необґрунтованою, оскільки слідчий не належним чином перевірив приводи та підстави для порушення кримінальної справи з тих підстав, що в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачаються ознаки злочину передбаченого ст. ст. 152, 155 КК України, що полягає в наступному.

 В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи зазначено, що як випливає з пояснень ОСОБА_1, «…5 червня 2009 року у вечірній час, перебуваючи на території ЗОШ № X м. Бориспіль, вона зустрілася зі своїм знайомим ОСОБА_5 з яким та іншими хлопцями вона пішла вживати алкогольні напої.

Після цього, приблизно о 21 год. вона з ОСОБА_5 зайшла в під’їзд будинку, де вона поцілувалася з ОСОБА_5, оскільки останній їй подобався. При цьому, ОСОБА_5 запропонував їй зустрічатися з ним на, що вона погодилася. Приблизно о 21 год. 50 хв. вона попросила ОСОБА_5 провести її додому. ОСОБА_5 погодився  вона разом з ним пішла в напрямку свого будинку. Разом з ними також пішов ОСОБА_6 Проходячи біля магазину «Роян» вона зайшла в магазин, де придбала 3 пляшки пива та пляшку горілки, які вони розпили за кафе «Філін».

Під час розпиття спиртних напоїв вона продовжувала цілуватися з ОСОБА_5 і тоді він запропонував їй вступити з ним в статеві стосунки. Вона добровільно погодилася на статеві стосунки з ОСОБА_5, а тому відійшли в сторону від місця, де залишився ОСОБА_6 Пальчевска Х.Є. та ОСОБА_5 роздягнулися.        

Пальчевска Х.Є. сіла на дерево і розвела ноги в сторони, після чого, Нестеренко А. вступив з нею в статеві зносини, природнім способом.

Від статевих зносин вона отримала задоволення і ніхто до неї ніякого насильства не застосовував. В статеві зносини з ОСОБА_5 вона вступила добровільно.

Після того, як ОСОБА_5 закінчив з нею статевий акт, то до неї підійшов Демянець Р., який також вступив з нею в статеві зносини природнім способом.

При цьому ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_6 щодо неї ніякого насильства не застосовував та не погрожував таким насильством.

За цим, після ОСОБА_6, ОСОБА_5 знову підійшов до неї та вступив з нею в статеві зносини без застосування будь-якого насильства та погрози.

Після того, як ОСОБА_5 закінчив з нею статеві зносини, ОСОБА_6 знову вступив з нею в статеві зносини без застосування будь-якого насильства …».  

Крім того, в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи зазначено, що «… аналогічні пояснення дали ОСОБА_5 та ОСОБА_6».

Також, як зазначено в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, «… під час перевірки було проведено судово-медичне обстеження ОСОБА Х.Є. під час якого будь-яких тілесних ушкоджень на тілі останньої, крім як розриву дівочої пліви не виявлено …».

При таких обставинах, в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи зазначено, що «…посилання ОСОБА Х.Є. на те, що ОСОБА_6 вступив з нею в статеві зносини без її згоди, скориставшись тим, що вона знаходилася в стані алкогольного сп’яніння і не могла усвідомлювати характер вчиню вальних щодо неї дій, спростовується як поясненнями самої ОСОБА Х.Є., яка пояснила, що коли до неї підійшов ОСОБА_6, штани і труси якої були спущені, то вона підійшла до поваленого дерева на яке вона сіла і розвела ноги, що свідчили про те, що вона усвідомлювала і бажала вступити в статеві зносини з ОСОБА_6, так і поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про добровільний вступ ОСОБА Х.Є. з ними в статеві стосунки і про усвідомлення останньою, що вона вступає в статеві зносини…».

Тому, слідчий в своїй постанові, з наведених вище обставин, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу злочину передбаченого ст. 152 КК України.

Крім того, в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи зазначено, що «… оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вступили природним способом в статеві стосунки з ОСОБА Х.Є. свідчить про досягнення останньою статевої зрілості, а тому в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений ст. 155 КК України».

При таких обставинах, слідчим, внаслідок проведення перевірки заяви шляхом відібрання пояснень від ОСОБА Х.Є., а також від ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не було належним чином у відповідності до вимог матеріальної та процесуальної норми вирішено питпння наявності підстав для порушення кримінальної справи, не вірно було надано оцінку всім тим поясненням, що були відібрані від учасників події, що потягло прийняття слідчим рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, а саме:

У відповідності до ч.2 ст. 94 КПК України, справа може буди порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.  

Тому, ст. 11 КК України передбачено, що злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

За таких умов, ст. 11 КК України, дає загальне визначення поняття злочину, яке містить у собі сукупність ознак, обов’язкових для будь-якого конкретного злочину. Такими ознаками злочину є: суспільна небезпечність діяння, передбаченість його Кримінальним кодексом України, винність та вчинення його суб’єктом злочину.

Отже, диспозицією ст. 152 КК України передбачено відповідальність за  зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. В той час, ч.4 ст. 152 КК України передбачена відповідальність за зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього.

При таких обставинах, для відповідальності за ст. 152 КК України, достатньо щоб статеві зносини супроводжувалися в один із зазначених в Законі способів: застосування фізичного насильства, погрози його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи.

В той час безпорадний стан потерпілої особи – це відсутність у неї фізичної можливості чинити опір вступу з нею в статеві зносини, а також відсутність правильно розуміти сутність і характер вчинюваних з нею сексуальних дій або керувати своїми вчинками. 

Тому розрізняють два види безпорадного стану: психічну безпорадність та фізичну безпорадність.

У разі психічної безпорадності потерпіла особа не може розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій. Про психічну безпорадність свідчить малоліття потерпілої особи.

Також, до психічної безпорадності відноситься стан потерпілої особи внаслідок алкогольного сп’яніння, ступінь якого позбавляє її можливості усвідомлювати навколишню обстановку і розуміти значення вчинюваних з нею дій.

За таких обставин, п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008 року за № X передбачено, що стан потерпілої особи слід визнавати безпорадним, коли вона внаслідок малолітнього чи похилого віку, фізичних вад, розладу психічної діяльності, хворобливого або непритомного стану, або з інших причин не могла розуміти характеру та значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір. При цьому необхідно, щоб винна особа, яка вчиняє зґвалтування чи насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), що потерпіла особа перебуває саме у такому стані. Вирішуючи питання про те, чи є стан потерпілої особи безпорадним внаслідок алкогольного, наркотичного сп’яніння або дії на її організм отруйних, токсичних та інших сильнодіючих речовин, судам слід виходити з того, що безпорадним у цих випадках можна визнати лише такий стан, який позбавляв потерпілу особу можливості розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій або чинити винній особі опір. При цьому не має значення, чи винна особа привела потерпілу особу у такий стан (наприклад, дала наркотик, снодійне, напоїла алкогольними напоями тощо), чи остання перебувала у безпорадному стані незалежно від дій винної особи.

Отже, як випливає з Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та пояснень наданих слідчому ОСОБА Х.Є., а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6, останні перебували в дружніх стосунках з ОСОБА Х.Є., навчалися в одній школі, постійно бачили один одного, неодноразово зустрічалися з метою спільного проведення часу, а ОСОБА Х.Є. мала бажання зустрічатись з ОСОБА_5, який і запропонував їх в той вечір зустрічатись, а тому ОСОБА Х.Є., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знали один одного.

При таких обставинах, у відповідності до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008 року за № X, кримінальна відповідальність за вчинення зґвалтування неповнолітньої чи малолітньої особи настає лише за умови, якщо винна особа усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), що вчиняє такі дії щодо неповнолітньої або малолітньої особи, а так само, коли вона повинна була і могла це усвідомлювати. При цьому суд повинен враховувати не тільки показання підсудного, а й потерпілої особи, ретельно перевіряти їх відповідність усім конкретним обставинам справи. При вирішенні цього питання враховується вся сукупність обставин справи, зокрема, зовнішні фізичні дані потерпілої особи, її поведінка, знайомство винної особи з нею, володіння винною особою відповідною інформацією.

За таких умов, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усвідомлювали (достовірно знали чи припускали), що вчиняють статевий акт (зґвалтування) щодо малолітньої особи, ОСОБА Х.Є., а так само, коли вони повинні були і могли це усвідомлювати.

Крім того, як випливає знову ж таки з Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та пояснень наданих слідчому ОСОБА Х.Є., а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 останні придбали в магазині 3 (три) пляшки пива та пляшку горілки, які вони розпили за кафе «Філін», а також як зазначає сама ОСОБА_1 у своїх поясненнях, що вона була в стані алкогольного сп’яніння внаслідок якого не розуміла в повному обсязі характеру та значення вчинюваних до неї дій, зокрема вступаючи в статеві стосунки з ОСОБА_5, як пояснила ОСОБА Х.Є., вона не заперечувала проти цього, однак в подальшому після того як між нею та ОСОБА_5 статевий акт закінчився остання перебувала в стані внаслідок якого не усвідомлювала в повному обсязі характеру та значення вчинюваних дій стосовно неї у зв’язку з перебуванням в стані алкогольного сп’яніння та після першого статевого акту з ОСОБА_5, подальшими діями не могла керувати та усвідомлювати, чим фактично і скористався товариш ОСОБА_5, ОСОБА_6, які в подальшому по черзі вступали з ОСОБА Х.Є. в статеві зносини.

Тобто, ОСОБА Х.Є. перебувала в стані психічної безпорадності, оскільки була малолітньою особою, яка не досягла 14 років, а також перебувала в стані алкогольного сп’яніння, внаслідок чого не могла розуміти характеру та значення вчинюваних з нею дій та не могла чинити опір, що знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з тими подіями, та діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які по черзі вступали раз за разом в статеві стосунки з ОСОБА Х.Є., яка фрагментально пам’ятає, що з нею відбулось, однак як зазначає в своїх поясненнях, «… я не усвідомлювала, що відбувається та не контролювала свої дії…», і це підтверджується станом алкогольного сп’яніння потерпілої та недосягнення нею 14 років, що в сукупності і призвело до статевих зносин.

При таких обставинах, посилання слідчого у своїй постанові про відмову в порушенні кримінальної справи на відсутність в діях ОСОБА_6 ознак злочину передбаченого ст. 152 КК України на те, що «…пояснення самої ОСОБА_1 яка пояснила, що коли до неї підійшов ОСОБА_6, штани і труси якої були спущені, то вона підійшла до поваленого дерева на яке вона сіла і розвела ноги, що свідчили про те, що вона усвідомлювала і бажала вступити в статеві зносини з ОСОБА_6, так і поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про добровільний вступ ОСОБА_1 з ними в статеві стосунки і про усвідомлення останньою, що вона вступає в статеві зносини…» - безпідставними, оскільки Пальчевска Х.Є в своїх пояснення вказала, що ОСОБА_6 підійшов до неї зі спущеними штанами та трусами, після того як вона вступила в статеві зносини з ОСОБА_5, тобто була в стані «ефекту задоволення», в стані алкогольного сп’яніння, якій не виповнилося 14 років, тобто була в безпорадному стані, більш того який почав її цілувати та обіймати, що можливо абсолютно і викликало у неї не усвідомлення того, що з нею відбувається (як вона і пояснила), чим і скористався ОСОБА_6, з яким би навіть при звичайних обставинах Пальчевска Х.Є. не вступила б з ним в статеві стосунки нізащо.

Тому, не може бути й мови про добровільну згоду на статевий акт з боку 13 річної дівчини, яка раніше не вступала в статеві зносини з особами протилежної статі, оскільки вона внаслідок свого віку, розвитку та стану алкогольного сп’яніння не розуміла і не могла правильно оцінити дійсний характер такого роду вчиню вальних щодо неї дій. 

При таких обставинах, ОСОБА_5, а більш того ОСОБА_6, скористалися безпорадним станом ОСОБА_1 та вступили з нею в статеві відносини, внаслідок чого в діях останніх вбачаються ознаки злочину передбаченого ч.4 ст. 152 КК України.

Також, відповідальність за ч.1 ст. 155 КК України передбачає, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.  

Тому, в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи слідчий в рахунок відсутності в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ознак складу злочину,передбаченого ст. 155 КК України зазначив, що «… оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вступили природним способом в статеві стосунки з ОСОБА Х.Є. свідчить про досягнення останньою статевої зрілості, а тому в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений ст. 155 КК України».     

При таких обставинах, слідчий дійшов висновку про «статеву зрілість» Пальсевської Х.Є. виключно виходячи з того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вступили природним способом в статеві стосунки з ОСОБА Х.Є., що є абсолютно незаконними та необґрунтованими виходячи з вимог норм матеріального та процесуального кримінального закону, та неправильне встановлення обставин події та кваліфікації, що полягає в наступному.

Наказом Міністерства охорони здоров’я від 17 січня 1995 року за № X затверджено Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи (далі по тексту - Правила).

У відповідності до п. 2.1.1. Правил, експертиза встановлення статевої зрілості в Україні проводиться щодо осіб жіночої статі віком з 14 до 18 років при ранньому початку статевого життя, а також при обстеженні з приводу встановлення характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького статевого акту.

Крім того, п. 2.1.2. Правил передбачено, що під станом статевої зрілості слід розуміти закінчення формування жіночого організму, коли статеве життя, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини є нормальною функцією і не призводять до розладу здоров’я.

При таких обставинах, з наведених вище положень Правил випливає, що ОСОБА_1 якій на момент статевих зносин 5 червня 2009 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не виповнилося 14 років, є особою, яка не досягла статевої зрілості.

Також, як передбачено п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008 року за № X, судам слід мати на увазі, що статева зрілість — це такий фізіологічний стан організму людини, який характеризується здатністю до повного виконання статевих функцій. За змістом Правил проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року N 6, особи як жіночої, так і чоловічої статі віком до 14 років вважаються такими, що не досягли статевої зрілості. Встановлення статевої зрілості проводиться щодо осіб віком з 14 до 18 років. Питання про досягнення потерпілою особою статевої зрілості вирішується на підставі висновку судово-медичної експертизи, призначення якої у таких випадках є обов’язковим.

При таких обставинах, якщо б слідчим і було б встановлено, що ОСОБА Х.Є. добровільно вступила з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в статеві зносини, ОСОБА Х.Є. на той час була особою, яка не досягла статевої зрілості про що було дуже добре відомо як ОСОБА_5 так ОСОБА_6, а тому посилання слідчого на наявність у Пальсевської Х.Є. статевої зрілості виходячи з того, що вони вступили в статеві зносини природнім шляхом є абсолютно безпідставним та таким, що не відповідають вказаним вище нормам Закону та судовій практиці, оскільки в статеві зносини природнім шляхом можливо вступити і в 10 і у 8 років, але це аж ніяк не означає досягнення особою статевої зрілості.  

При таких обставинах, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вступили в статеві зносини з ОСОБА Х.Є. яка не досягла статевої зрілості, внаслідок чого в діях останніх вбачаються ознаки злочину передбаченого ч.1 ст. 152 КК України.

Отже, на підсіві вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 95, 97, 98, 99, 99-1, 236-1, 236-2 Кримінально-процесуального кодексу України, -

                                                                                           П Р О Ш У:

1. Скасувати, винесену 16 червня 2009 року слідчим слідчого відділення Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, лейтенантом міліції, ОСОБА_4, Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ст. 152, 155 КК України, на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях останніх складу злочинів.

2. Повернути матеріали по заяви ОСОБА_1 щодо вчинення відносно неї зґвалтування для проведення додаткової перевірки до слідчого відділення Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області.

3. Витребувати Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи. 

 ДОДАТКИ:

1.      Копія довіреності на представництво і захист прав та інтересів; 

2.      Копія договору про надання юридичних послуг від 23 червня 2009 року; 

31 серпня 2009 року                    

 

Представник                                  _______________                                Ковальчук С.М.

                                                                    (підпис)       

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації