Відзив на позовну заяву про стягнення штрафу, пені та відшкодування збитків за не належне виконання зобов"язань за договором поставки товарів

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду

Як передбачено ч.5 ст. 254 ГК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. 

Якщо останній день десятиденного строку, що обчислюється календарними днями та передбачений Договором поставки, в межах якого не настає відповідальність постачальника у вигляді застосування продавцем штрафної санкції, - припадає на вихідний день – неділю, днем закінчення десятиденного строку виконання постачальником зобов’язання щодо поставки товарів згідно Договору, зі спливом якого відповідальність такої особи не настає - є перший за таким вихідним днем робочий день, - понеділок. 

До Господарського суду м. Києва   

01030 м. Київ вул. Богдана Хмельницького, 44-В   

                                                                                             

Відповідач:         

Товариство з обмеженою відповідальністю

«НАЗВА_1»,

місце знаходження:

АДРЕСА_1   

Ідентифікаційний код:         

 

Позивач:        

Товариство з обмеженою відповідальністю

«НАЗВА_3»,

місце знаходження:

АДРЕСА_2   

Ідентифікаційний код:          

 

Господарська справа № XXXX-XX/XXXXX-2012   

Головуючий суддя: Балац С.В. 

 

          

В І Д З И В

На позовну заяву ТОВ «НАЗВА_3» про стягнення штрафу, пені

та відшкодування збитків, з врахуванням уточнень   

В провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться господарська справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» про стягнення штрафу, пені та відшкодування збитків.

Однак, відповідач вважає, що позовні вимоги ТОВ «НАЗВА_3» є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому, на думку відповідача, не можуть бути задоволені судом за наступних підстав. 

________________________________________________________

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» - Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» - Покупцем, 19 серпня 2011 року був укладений договір постачання товару за № XXX/Д.    

У відповідності до п. п. 1.1., 1.2. договору поставки від 19 серпня 2011 року за № XXX/Д, Постачальник приймає на себе зобов’язання виконати поставку мінібарів, відповідно до специфікації та вихідних даних для замовлення мінібарів, які є невід’ємною частиною даного Договору. Покупець зобов’язаний прийняти товар належної якості та оплатити їх вартість згідно умов даного Договору.  

Як передбачено Специфікацією, яка є додатком № 1 до Договору поставки від 19 серпня 2011 року за № XXX/д та становить невід’ємну частиною договору поставки, підписану сторонами, відповідач зобов’язаний передати у власність позивачу за плату товар, а саме мінібари РВ-40, в кількості 181 шт. на загальну вартість 373 004 грн. 80 коп. та здійснити доставку товарів, вартість якої становить 5 000 грн.. Загалом, як передбачено специфікацією, а також п. п. 3.1., 3.2. Договору Поставки, сторони домовились, що вартість товару з доставкою, включаючи податок на додану вартість, становить 453 605 грн. 76 коп.          

Згідно п. 2.1. Договору поставки, Постачальник зобов’язаний здійснити поставку товару протягом 90 календарних днів з дня перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника грошових коштів, передбачених п. 3.4. цього Договору.

Як передбачено п. 3.4. Договору поставки, Покупець сплачує Постачальнику авансовий платіж в розмірі 70 % від Загальної вартості Договору протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Сторонами цього Договору, а саме грошову суму коштів у розмірі 317 524 грн. 03 коп. 

В зв’язку з цим, позивачем дійсно було належним чином виконано, покладене на нього п. 3.4. договору поставки, грошове зобов’язання по сплаті авансового платежу в рахунок поставки товару, який 19 серпня 2011 року перерахував на розрахунковий рахунок Товариства  з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» грошову суму коштів у розмірі 317 524 грн. 03 коп., що становить 70 від Загальної вартості Договору поставки.      

Відповідач, в свою чергу, на виконання своїх зобов’язань передбачених п. 2.1. Договору, на 101 календарний день з моменту перерахування відповідачем авансового платежу, здійснив поставку товарів, а саме мінібарів РВ-40, в кількості 181 шт. як передбачено специфікацією та вихідними даними для замовлення, що є невід’ємними частинами Договору поставки.     

Доказом виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо поставки товарів у кількості та належній якості, що складає предмет Договору поставки від 19 серпня 2011 року за № XXX/д, є Акт № ОУ-0000502 здачі – приймання робіт (надання послуг) від 28 листопада 2011 року та видаткова накладна № РН-000158 від 28 листопада 2011 року, на підставі яких, відповідач передав у розпорядження позивача, а позивач отримав у власність товари - мінібари РВ-40, в кількості 181 шт. на загальну вартість 453 605 грн. 76 коп.

В свою чергу, позивач, у відповідності до п. 3.4. Договору поставки, зобов’язаний сплатити Постачальнику (позивачу) остаточний платіж в розмірі 30 % від Загальної вартості Договору протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару, який складає грошову суму коштів у розмірі 136 081 грн. 73 коп.

Однак, позивач не виконав належним чином умови договору поставки в частині повної оплати вартості поставленого Товару, в порядку та на умовах передбачених п. п. 3.1, 3.2., 3.5. Договору поставки та Специфікації, не сплативши остаточну грошову суму коштів у розмірі 136 081 грн. 73 коп., починаючи з 28 листопада 2011 року по день звернення з цим позовом до суду, що потягло за собою не виконання грошового зобов’язання позивачем, внаслідок чого у нього виник борг в сумі 136 081 грн. 73 коп.

В зв’язку з цим, ТОВ «НАЗВА_1» в кінці квітня місця 2012 року звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «НАЗВА_3» про стягнення заборгованості, пені та процентів за договором поставки від 19 серпня 2011 року за № XXX/Д внаслідок не виконання грошового зобов’язання в сумі 146 018, 59 грн., провадження за яким ще триває.

1. В той час, заявлені вимоги ТОВ «НАЗВА_3» щодо стягнення з ТОВ «НАЗВА_1» штрафу в розмірі 43 360 грн. 57 коп. та пені в розмірі 2 118 грн. 90 коп., є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.   

В рахунок обґрунтування пред’явлення вказаних вище вимог, позивач посилається на те, що відповідач порушив п. 2.1. Договору від 19 серпня 2011 року за № XXX/Д, здійснивши поставку не протягом 90 календарних днів, як передбачено договором, а на 101 день, поставивши товар із простроченням на 11 календарних днів, а тому, виходячи з даних обставин, та положення п. 8.3 Договору, пред’явив вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 % від загальної вартості Договору (вартості товарів), що складає 43 360 грн. 57 коп., а також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов’язання, що становить 2 118 грн. 90 коп.      

________________________________________________________

Вважаю за необхідне звернути увагу суд на те, що відповідальність відповідача, яка передбачена п. 8.3 Договору поставки товарів від 19 серпня 2011 року за № XXX/Д, не настала, а тому позивач безпідставно пред’явив вказані вимоги, виходячи з наступних обставин.

У відповідності до п. 2.1. Договору поставки, Постачальник зобов’язаний здійснити поставку товару протягом 90 календарних днів з дня перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника грошових коштів, передбачених п. 3.4. цього Договору.

В зв’язку з цим, позивачем 19 серпня 2011 року було  перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошову суму коштів у розмірі 317 524 грн. 03 коп., що становить 70 від Загальної вартості Договору поставки.     

Таким чином, останнім строком (днем) належного виконання відповідачем взятого на себе зобов’язання щодо поставки товарів передбачених Договором поставки, а саме мінібарів РВ-40, в кількості 181 шт., є 17 листопада 2012 року. Проте, відповідач не в повній мірі дотримався взятого на себе зобов’язання щодо строків поставки товарів, поставивши їх не 17 листопада 2012 року, а 28 листопада 2012 року, тобто прострочення постачання товарів становить 11 календарних днів.

У відповідності до п. 8.3 Договору поставки товарів від 19 серпня 2011 року за № XXX/Д, у випадку, якщо затримка поставки товарів Постачальником триває більше ніж 10 (десять) календарних днів, Постачальник виплачує покупцю додатково штраф в розмірі 10 (десять) % від загальної вартості договору. Покупець має право зменшити розмір остаточного платежу, передбаченого цим договором на суму даного штрафу.

27 листопада 2011 року (10 день прострочення поставки товарів згідно умов договору) припадає на вихідний день – неділю, як відповідно і 26 листопада 2011 року (9 день прострочення поставки товарів згідно умов договору) також припадає на вихідний день – суботу.   

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду

Як передбачено ч.5 ст. 254 ГК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

28 листопада 2011 року (11 день прострочення поставки товарів згідно умов договору) припадає на перший робочий день – понеділок. В цей день, 28 листопада 2011 ркоу, відповідач виконав своє зобов’язання щодо поставки товарів згідно Договору.       

Таким чином, оскільки останній день десятиденного строку, що обчислюється календарними днями та передбачений п. 8.3 Договору поставки, в межах якого не настає відповідальність відповідача у вигляді застосування позивачем штрафної санкції, - припадає на вихідний день – неділю (передостанній строк припадає на суботу), днем закінчення десятиденного строку виконання відповідачем зобов’язання щодо поставки товарів згідно Договору, зі спливом якого відповідальність відповідача не настає - є перший за таким вихідним днем робочий день, - понеділок, 28 листопада 2012 року.

Отже, відповідальність відповідача, вставлена п. 8.3 Договору поставки, не настала, оскільки 11-тий календарний день, на підставі ст. ст. 251, 254 ЦК України, є днем закінчення десятиденного строку, який припадає на вихідний день, а тому відсутні правові підстави для застосування позивачем штрафної санкції до відповідача і її застосування можливе лише за умови, якби відповідач не виконав зобов’язання щодо поставки товарів на наступний робочий день 29 листопада 2011 року.   

Проте, відповідач в перший робочий день, що слідує за вихідним днем, 28 листопада 2011 року, здійснив поставку та доставку товарів, що були предметом договору, а тому з підстав передбачених ст. ст. 251, 254 ЦК України, відповідальність відповідача не настала, оскільки перебіг десятиденного строку, після закінчення якого настає відповідальність, не сплинув.   

__________________________________________________________

Особливу увагу звертаю суд на те, яким чином здійснюється утримання позивачем штрафу на підставі п. 8.3 Договору поставки товарів від 19 серпня 2011 року за № XXX/Д та з врахуванням положень ст. ст. 217, 230, 232 ГК України. 

У відповідності до п. 8.3 Договору поставки товарів від 19 серпня 2011 року за № XXX/Д, у випадку, якщо затримка поставки товарів Постачальником триває більше ніж 10 (десять) календарних днів, Постачальник виплачує покупцю додатково штраф в розмірі 10 (десять) % від загальної вартості договору. Покупець має право зменшити розмір остаточного платежу, передбаченого цим договором на суму даного штрафу.

Таким чином, вказане вище положення п. 8.3 Договору поставки товарів передбачає лише одну штрафну санкцію за порушення ним свого господарського зобов’язання щодо строків поставки товарів, а саме штраф у розмірі 10 % від загальної вартості договору.

Одночасно, п. 8.3 Договором поставки передбачено два способи утримання штрафної санкції, - шляхом сплати її відповідачем на користь позивача або ж шляхом зменшення позивачем розміру остаточного платежу на суму штрафу. Тобто, відповідачу надано право обрати один із способів утримання однієї і тієї ж штрафної санкції.

З метою реалізації позивачем свого суб’єктивного права на притягнення позивача до господарської відповідальності за не належне виконання ним свого зобов’язання щодо поставки товарів, позивачем було добровільно обрано один із спосіб стягнення штрафної санкції, а саме утримання ним штрафу в розмірі 43 360 грн. 57 коп. з остаточного платежу, який позивач повинен сплатити на користь відповідача і становить 136 081 грн. 73 коп., що випливає як з пояснень позивача так і з відзиву проти позову, наданого в межах розгляду іншої господарської справи № XXXX-XX/XXXX-2012 за позовом ТОВ «НАЗВА_1» до ТОВ «НАЗВА_3» про стягнення заборгованості у розмірі 136 081 грн. 73 коп. як остаточного платежу за поставку товарів.     

Отже, позивач вже застосував штрафну санкцію у вигляді штрафу в розмірі 43 360 грн. 57 коп. утримавши його, згідно п. 8.3. Договору, з остаточного платежу.  

Таким чином, позивач не має право одночасно обирати два способи застосування та утримання однієї і тієї ж штрафної санкції за одне й те ж господарське правопорушення, оскільки такий порядок його застосування не передбачено а ні господарським законодавством а ні положенням договору, і позивач, у такий спосіб, має на меті двічі притягнути позивача до однієї і тієї ж відповідальності за одне й те ж правопорушення.

________________________________________________________

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Штрафними санкціями, у відповідності до ч.1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Таким чином, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання, чиї права або законні інтереси порушено, на підстав ст. 222 ГК України, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією.

Також, ч.2 ст. 230 ГК України та ч.3 ст. 232 ГК України передбачено, що суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 ГК України, до яких відноситься позивач.

При таких обставинах, як передбачено ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

З наведених вище норм актів господарського законодавства випливає, що позивач як учасник господарських правовідносин мав право протягом шести місяців з дня коли зобов’язання щодо поставки товарів повинно було бути виконане відповідачем застосувати до нього штрафні санкції у вигляді штрафу та пені шляхом пред’явлення відповідної письмової претензії, нарахувавши їх до сплати у зв’язку із не належним невиконанням відповідачем свого зобов’язання щодо строків поставки товарів.       

Однак, позивач протягом шести місячного строку від дня коли зобов’язання відповідачем щодо поставки товарів повинно було бути виконано, а саме починаючи з 17 листопада 2011 року по 17 травня 2012 року, не скористався своїм правом застосувати до відповідача штрафні санкції у вигляді штрафу (п. 8.3 Договору) та пені (п. 8.2 Договору), не пред’явивши протягом шестимісячного строку відповідної претензії, а тому на момент звернення з позовом до суду позивач не має право застосовувати та нараховувати вказані вище штрафні санкції у зв’язку із пропуском шестимісячного строку, що є, на думку відповідача достатньою підставою для відмови у задоволенні позивачу його вимог, виходячи з положень ст. ст. 217, 230, 232 ГК України.   

У відповідності до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 21 листопада 2011 року за 01-06/1624/2011, «…відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу).  Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України — строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права (див. постанову Вищого господарського суду України від 14.12.2010 N 4/49-42).

2. Також, позивач пред’явив до відповідача вимогу про відшкодування ним збитків у розмірі 54 734 грн. 40 коп. (уточнена сума 46 968 грн. 26 коп.), посилаючись на те, що між ТОВ «НАЗВА_3» та ТОВ «НАЗВА_2» 24 травня 2011 року був укладений договір на поставку товарів, в межах якого позивач зобов’язаний був поставити ТОВ «НАЗВА_2» ті ж товари, які були предметом договору між позивачем та відповідачем, а тому враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов’язання на 11 календарних днів, позивач прострочив виконання зобов’язання перед ТОВ «НАЗВА_2» на 7 календарних днів, що потягло за собою застосування до позивача з боку ТОВ «НАЗВА_2» штрафу в розмірі 54 734 грн. 40 коп. (уточнена сума 46 968 грн. 26 коп.), яку позивач вважає збитками, заподіяних з вини відповідача.      

Проте, такі вимоги позивача є абсолютно безпідставними та необґрунтованими, що полягає в наступному.

________________________________________________________

Як випливає з матеріалів справи, 24 травня 2011 року між ТОВ «Еверкейс Україна» (ТОВ «НАЗВА_3») та ТОВ «НАЗВА_2» був укладений договір постачання готельного обладнання, у відповідності до додатку № XX, яким є специфікація № XX, ТОВ «НАЗВА_3» зобов’язався здійснити поставку товарів:

- Мінісейф для готельного номера в кількості 181 шт. за ціною в 130 320 грн.

- Мінібари РВ – 40 в кількості 181 шт. за ціною 325 800 грн.   

на загальну суму коштів у розмірі 456 120 грн.

Відповідно до письмового листа ТОВ «НАЗВА_2» від 23 лютого 2012 року та 20 листопада 2012 року, останній застосував штрафні санкції у вигляді пені та штрафу у зв’язку із не виконанням ТОВ «НАЗВА_3» взятих на себе зобов’язань згідно специфікації № XX, яка є додатком № XX до договору поставки від 24 травня 2011 року, у розмірі:

-штрафу – 45 612 грн. 40 коп.

-пені – 1355 грн. 86 коп. 

загалом - 46 968 грн. 26 коп. 

Однак, хочу звернути увагу суд на те, що ТОВ «НАЗВА_2» здійснювало розрахунок штрафу та пені виходячи із загальної суми специфікації № XX, що складає 456 120 грн., яка включає поставку як Мінібарів РВ 40 на суму 325 800 грн. так і Мінісейфів на суму 130 320 грн. Проте, ТОВ «НАЗВА_1» не має жодного відношення до поставки ТОВ «НАЗВА_3» даного виду товару, і договором поставки укладеним між позивачем та відповідачем взагалі не передбачено поставки відповідних товарів.

Тому, вимоги позивача щодо сплати відповідачем збитків саме у розмірі 46 968 грн. 26 коп. є безпідставними та необґрунтованими.  

________________________________________________________

Також, як випливає з письмового листа ТОВ «Дензи» від 23 лютого 2012 року, ним були застосовані штрафні санкції у вигляді пені та штрафу і вимагало від ТОВ «НАЗВА_3» оплатити їх за реквізитами, що були зазначені в листі.

Проте, позивач безпідставно вказує у своєму позові, що сума коштів у розмірі 54 734 грн. 40 коп. (уточнена сума 46 968 грн. 26 коп.) була вирахувана ТОВ «НАЗВА_2» із остаточного платежу ТОВ «НАЗВА_3» за Договором поставки від 24 травня 2011 року, що суперечить тому обраному ТОВ «НАЗВА_2» способу стягнення штрафних санкцій, який був застосований в пред’явленій нею претензії, та полягав саме у сплаті позивачем штрафу і пені на розрахунковий рахунок ТОВ «НАЗВА_2».   

 Тому, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про сплату на користь ТОВ «Дензи» штрафних санкцій у вигляді штрафу і пені в розмірі 54 734 грн. 40 коп. (уточнена сума 46 968 грн. 26 коп.) за прострочення виконання зобов’язання щодо поставки товарів.   

_______________________________________________________

Крім того, звертаю особливу увагу суд на те, що позивачем не було доведено наявності причинно-наслідкового зв’язку між договором Поставки товарів укладеного з відповідачем та договором поставки товарів укладеного з ТОВ «НАЗВА_2» в тій частині, що Мінібари у кількості 181 шт., які відповідач зобов’язаний був поставити позивачу, є саме тим товаром, який позивач зобов’язаний був поставити ТОВ «НАЗВА_2», а не використати даний товар у власних цілях або ж продати його іншим особам.         

У відповідності до Договору поставки від 19 серпня 2011 року за № XXX/д, специфікації, що є невід’ємною частиною договору та видаткової накладної від 28 листопада 2011 року за № РН-000158, відповідач поставив мінібари РВ-40, в кількості 181 шт., за ціною 2060 грн. за 1 шт., на загальну вартість 447 605 грн. 76 коп.

В той час, відповідно до Договору постачання готельного обладнання від 24 травня 2011 року, додатку № XX до цього Договору та видаткової накладної від 28 листопада 2011 року № РН-0000035, позивач поставив ТОВ «НАЗВА_2» мінібари РВ-40, в кількості 181 шт., за ціною 1500 грн. за 1 шт., на загальну вартість 325 800 грн. 00 коп.              

Таким чином, загальна вартість мінібарів РВ-40, які повинні бути поставлені позивачем ТОВ «НАЗВА_2» є набагато меншою ніж ціна мінібарів РВ-40, які повинні бути поставлені відповідачем позивачу, що свідчить про зовсім інший товар, іншої комплектації, якості, виробника, який був поставлений позивачем ТОВ «НАЗВА_2».

Це при тому, що п. 9.4 Договору поставки від 24 травня 2011 року передбачено, що сторони підтвердили визначення вартості договору із застосуванням звичайних цін.  

Крім того, як передбачено п. 2 Додаткової угоди про внесення змін до Додатку № XX до Договору від 24 травня 2011 року за № XXXXEV, покупець сплачує Продавцю платіж у розмірі не менше 25 % від загальної вартості специфікації протягом 90 календарних днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури.

В той час, п. 1 вказаної вище додаткової угоди передбачено, що продавець зобов’язується поставити Товар у повному обсязі, передбаченому даною специфікацією, протягом 25 календарних днів з дня перерахування покупцем на поточний рахунок продавця грошових коштів передбачених п. 4.1. цього Додатку (не менше 25 % від загальної вартості специфікації) 

Таким чином, як випливає з платіжного доручення від 25 жовтня 2011 року, Акту звірки взаємних розрахунків та пояснень самого позивача, ТОВ «НАЗВА_2» перерахувала ТОВ «НАЗВА_3» 25 жовтня 2011 року грошову суму коштів у розмірі 130 320 грн. як авансовий платіж, що складає дещо більше ніж 25 % загальної вартості договору.

Проте, ТОВ «НАЗВА_3» 19 серпня 2011 року перерахувало на користь ТОВ «НАЗВА_1» грошову суму коштів у вигляді авансу в розмірі 317 524 грн. 03 коп., що становить 70 від Загальної вартості Договору поставки.   

Звісно, позивач, як суб’єкт господарської діяльності, основною метою якого є отримання прибутку за жодних обставин не міг поставити ТОВ «НАЗВА_2» товар, вартість якого складає набагато меншу ніж ту яку повинен був оплатити позивач відповідачу, оскільки за таких обставин позивач свідомо завдав собі збитків на 121 805 грн. 76 коп., а також не міг перерахувати 19 серпня 2011 року на користь відповідача 317 524 грн. 03 коп. авансового платежу, в той час як ТОВ «НАЗВА_2» не перерахувало на користь ТОВ «НАЗВА_3» станом на 19 серпня 2011 року ані гривні, і лише 25 жовтня 2011 року були перераховані кошти і то лише в розмірі 130 320 грн. як авансовий платіж.            

________________________________________________________

Крім того, позивачем не було надано належних та допустимих доказів в рахунок підтвердження тих обставин, що на підставі п. 3.4 Договору постачання готельного обладнання від 24 травня 2011 року та п. 2 Додаткової угоди про внесення змін до Додатку № XX до Договору № XXXXEV від 24 травня 2011 року ТОВ «НАЗВА_2» було перераховано на користь ТОВ «НАЗВА_3» авансовий платіж у розмірі не менше 25 % від загальної вартості Специфікації, а тому як наслідок не можливо об’єктивно встановити та визначити початок перебігу строку виконання позивачем свого зобов’язання перед ТОВ «НАЗВА_2» щодо здійснення поставки товарів згідно специфікації № XX до Договору постачання готельного обладнання від 24 травня 2011 року, строк якої становить 25 календарних днів, і як наслідок прострочення поставки позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2» товарів на 7 днів, що полягає в наступному:      

Як випливає з платіжних доручень наданих, на вимогу суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2», на підставі яких останнє здійснювало перерахування позивачу кошти за поставлений товар в межах Договору поставки, в розділі «призначення платежу» зазначено: за товари та матеріали згідно специфікацій до договору № XXXXEV від 24 травня 2011 року.

Крім того, з наданих позивачем виписок по його рахунку № XXXXXXXXXXXXXX.980 відкритого в Публічному акціонерному товаристві «ПроКредит Банк», в розділі «призначення платежу» також зазначено: за товари та матеріали згідно специфікацій до договору № XXXXEV від 24 травня 2011 року.    

В той час, як випливає з п. 1 Додаткової угоди № 1 до Договору № XXXXEV від 24 травня 2011 року, її сторони ТОВ «НАЗВА_2» та ТОВ «НАЗВА_3» дійшли згоди доповнити асортимент Товару, що поставляється за Договором № XXXXEV від 24 травня 2011 року, таким чином, асортимент, якість, кількість Товару, що поставляється за Договором № XXXXEV від 24 травня 2011 року визначається у Додатку № 1 (специфікація №2); Додатку № 2 (специфікація №3); Додатку № 3 (специфікація №4); Додатку № 4 (специфікація №5); Додатку № 5 (специфікація №6); Додатку № 6 (специфікація №7); Додатку № 7 (специфікація №8 до додаткової угоди № 1 від 7 червня 2011 року)

Таким чином, поставка товарів та матеріалів ТОВ «НАЗВА_2» здійснювалась позивачем в межах дії більш як 7 (семи) додатків (специфікацій) до Договору від 24 травня 2011 року за № XXXXEV, на підставі яких ТОВ «НАЗВА_2» здійснювала оплату, в тому числі і на підставі Додатку № XX (специфікації № XX) до вказаного Договору.

 Отже, платіжні доручення та виписки по рахунку жодним чином не підтверджують тих обставин, що кошти Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_2» перераховувались на користь позивача саме у зв’язку із здійсненням ним поставки товарів згідно із специфікацією № XX, яка є додатком до Договору від 24 травня 2011 року за № XXXXEV, а не оплачувалися товари, які поставлялись позивачем згідно більш як 7 (семи) додатків (специфікацій) до цього Договору, оскільки в платіжних дорученнях в розділі «призначення платежу» чітко зазначено – «за товари та матеріали згідно специфікацій до договору», а не конкретної специфікації № XX.

Тому, позивачем не надано належних та допустимих доказів, в сукупності яких можливо було б дійти обґрунтованих та однозначних висновків про те, що ТОВ «НАЗВА_2» здійснювало оплату ТОВ «НАЗВА_3» грошових коштів за поставку товарів саме згідно специфікації № XX до Договору та саме на підставі тих платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи.

Такі обставини не підтверджуються і Актом звірки взаємних розрахунків за 01.01.11-25.10.12 між ТОВ «НАЗВА_2» та ТОВ «НАЗВА_3». 

________________________________________________________

Також, хотілося б звернути особливу увагу суд на ту обставину, що якщо навіть припустити той факт, що ТОВ «НАЗВА_2» вирахувала із остаточного платежу ТОВ «НАЗВА_3» грошову суму коштів у розмірі 54 734 грн. 40 коп. (в уточненій заяві зменшено внаслідок нібито помилки до 46 968 грн. 26 коп.), на підтвердження чого ними було надано суду Акт звірки взаємних розрахунків, така обставина, на яку посилається позивач, суперечить іншим доказам у їх сукупності, які об’єктивно спростовують таке твердження позивача, зокрема.

Дійсно, як випливає з Акту звірки взаємних розрахунків за 01.01.11-25.10.12, складеного ТОВ «НАЗВА_3» та ТОВ «НАЗВА_2», останнє перерахувало на користь позивача грошову суму коштів у розмірі 400 120 грн. нібито за поставку товарів в межах дії специфікації № XX до Договору постачання готельного обладнання від 24 травня 2011 року за № XXXXEV. При цьому залишається не сплачена грошова сума коштів у розмірі 56 000 грн., яку нібито ТОВ «НАЗВА_2» вирахувала з остаточного платежу ТОВ «НАЗВА_3» як штраф за не виконання зобов’язання щодо строків поставки.

Акт звірки розрахунків був цілком складений з відомостей, що містяться в платіжних дорученнях, які були надані суду ТОВ «НАЗВА_2», на підставі яких ТОВ «НАЗВА_3» були перераховані грошові кошти на ту ж суму в розмірі 400 120 грн.

Однак, навіть з наданих до суду виписок по рахунку № XXXXXXXXXXXXXX.980, який належить ТОВ «НАЗВА_3», відкритого в Публічному акціонерному товаристві «ПроКредит Банк», загальна сума коштів, яка була перерахована ТОВ «НАЗВА_2» на користь ТОВ «НАЗВА_3», в «призначенні платежу» яких зазначено – «за товари та матеріали згідно специфікацій до договору № XXXXEV від 24 травня 2011 року» - становить грошову суму коштів у розмірі 544 453 грн. 62 коп., що перевищує ту суму, яка надійшла позивачу на підставі наданих суду платіжних доручень, майже на 150 000 грн.

Така різниця в грошових коштах, оплата яких з одного боку підтверджується платіжним дорученням, наданих ТОВ «НАЗВА_2» суду, а з іншого боку підтверджуються виписками по рахунку ТОВ «НАЗВА_3», - позивачем по справі жодним чином не мотивовано, і різниця в майже 150 000 грн. свідчить про те, що ТОВ «НАЗВА_2» не вирахувала (утримала) із остаточного платежу ТОВ «НАЗВА_3» грошову суму коштів у розмірі 54 734 грн. 40 коп. (46 968 грн. 26 коп.), а суду не було надано нею всіх платіжних доручень. При цьому покази позивача та Акт звірки розрахунків не в повній мірі відповідають тим відомостям, що містяться у виписках по рахунку ТОВ «НАЗВА_3».  

________________________________________________________

Зрештою, увагу суду хотілося б звернути на той факт, що в матеріалах господарської справи містяться два різних за змістом Договори на постачання готельного обладнання від 24 травня 2011 року за № XXXXEV, один з яких був доданий ТОВ «НАЗВА_3» до позовної заяви, на підставі якої відкрито провадження у справі, а інший був наданий ТОВ «НАЗВА_2» разом з документами, які були витребувані судом.

Різниця між цими договорами дивним чином полягає лише у змісті його п. 6.3, яким саме і передбачено, що у випадку, якщо затримка поставки товарів Постачальником триває більше ніж 5 (п’ять) календарних днів, Постачальник виплачує покупцю додатково штраф, однак в одному із примірників договорів, що був наданий позивачем, розмір штрафу складає 12 (дванадцять) % від загальної вартості договору, а в іншому примірнику, наданому ТОВ «НАЗВА_2», розмір штрафу складає чомусь 10 (десять) % від загальної вартості договору.

Що цікаво, спочатку ТОВ «НАЗВА_2» здійснювало розрахунок штрафних санкцій виходячи з розміру штрафу який складає 12 % від загальної вартості договору і становить рівно 54 734 грн. 40 коп. (сума штрафної санкції зазначена в претензії від 23 лютого 2012 року та позивачем у своєму позові як збитки), що чітко випливає з одного із примірників договорів, однак в подальшому надіслала листа позивачу про те, що допустила нібито арифметичну помилку в розрахунках, утримавши штраф у вказаному вище розмірі та здійснивши, в подальшому, його розрахунок виходячи  вже з 10 % від загальної вартості договору, що становить 45 612 грн. 40 коп., як зазначено вже в наступному примірнику договору наданого ТОВ «НАЗВА_2».  

Залишається не зрозумілим який із примірників Договорів на постачання готельного обладнання від 24 травня 2011 року за № XXXXEV є діючим або ж діючими є обидва договори, та як могли виникнути такі розбіжності та й саме в положенні того пункту договору, на підставі якого позивач поніс збитки, тобто сплатив штрафну санкцію на користь ТОВ «Дензи» шляхом утримання останнім суми штрафу з остаточного платежу.

В свою чергу, позивач також чомусь нібито не звернув увагу на вказану вище помилку в розрахунках штрафної санкції, і чомусь вона була виявлена лише під час розгляду справи як ТОВ «НАЗВА_2» так і позивачем, який, в свою чергу, не звернув увагу та не виявив помилки в таких розрахунках штрафу під час надсилання йому 23 лютого 2012 року претензії ТОВ «НАЗВА_2», під час розрахунку збитків, вимогу про відшкодування яких заявлено в позові.   

________________________________________________________   

Також, як ТОВ «НАЗВА_3» та так ТОВ «НАЗВА_2» чомусь одностайно помилився у своїх розрахунках щодо строків прострочення виконання ним зобов’язання щодо поставки товарів ТОВ «НАЗВА_2», що такий строк становить 7 календарних днів, хоча на справді, виходячи з тих документів, які були надані під час розгляду справи вказаними вище особами, така про строчка виконання зобов’язання щодо поставки товарів становить 9 календарних днів.

_______________________________________________________

Абсолютно не зрозумілим залишається та обставина, що позивач по справі одночасно з документальними доказами, які були додані до позову не додав додаткову угоду про внесення змін до Додатку № XX до Договору постачання готельного обладнання від 24 травня 2011 року за № XXXXEV, яка майже повністю змінює Додаток № XX, яким є специфікація № XX, що є основним документом на підставі якого поставлялися товари, визначалася їх ціна та порядок поставки товарів та їх розрахунок.

________________________________________________________

Додатково хотілося б звернути увагу суд на те, що місце знаходження як позивача так і ТОВ «НАЗВА_2» є: м. Київ, АДРЕСА_2Б.

________________________________________________________

Також, інтерес проявляється і до п. 2.4 Договору постачання готельного обладнання від 24 травня 2011 року за № XXXXEV, у відповідності до якого місцем поставки товарів є м. Харків, пр-т. Правди, 2. В той час як у відповідності до п. 2.2. Договору поставки від 19 серпня 2011 року, укладеного позивачем з відповідачем, останній зобов’язаний також поставити товар в м. Харків, пр-т. Правди, 2.     

________________________________________________________

Крім того, відповідач, підписавши 28 листопада 2011 року Акт приймання-передачі товару, не вніс до його змісту жодних застережень щодо претензій до позивача з приводу строків поставленого товару – мінібарів РВ-40.

Одразу після підписання вказаного вище Акту приймання-передачі товару 28 листопада 2011 року до 5 вересня 2012 року (майже рік) позивач жодного разу не повідомляв відповідача про наявність у нього збитків внаслідок не виконання ним зобов’язань щодо поставки товарів ТОВ «НАЗВА_2» та нарахування 23 лютого 2012 року позивачу штрафних санкцій на підставі письмового листа ТОВ «НАЗВА_2».

Аналогічно, жодних претензій чи відомостей з приводу наявності у позивача зобов’язань щодо поставки товарів ТОВ «НАЗВА_2» та як наслідок заподіяння відповідачем збитків позивачу в результаті прострочення поставки товарів – не було зазначено ні в апеляційній скарзі до Київського апеляційного господарського суду м. Києва по справі № XXXX-XX/XXXX-2012, ні під час розгляду вказаної справи, ні в листі від 31 липня 2012 року адресованого ТОВ «НАЗВА_1» в якому позивач вимагав сплатити штрафну санкцію у розмірі 45 360 грн. у відповідності до п. 8.3 Договору поставки.

При тому, що штрафна санкція у вигляді штрафу до позивача була застосована ТОВ «НАЗВА_2» ще 23 лютого 2012 року.

________________________________________________________

Всі наведені вище обставини у їх сукупності свідчать про те, що в дійсності ТОВ «НАЗВА_3» не було сплачено на користь ТОВ «НАЗВА_2» штрафних санкцій у розмірі 54 734 грн. 40 коп. за прострочення виконання зобов’язання щодо поставки товарів, а тому, як наслідок, позивачу не було заподіяно збитків з вини відповідача.

Доречи виникає чимало сумнівів в тому, що між ТОВ «НАЗВА_3» та ТОВ «НАЗВА_2» була підписана додаткова угода про внесення змін до Додатку № XX до Договору постачання готельного обладнання від 24 травня 2011 року за № XXXXEV.   

Тому враховуючи вище викладене та на підставі ст.ст. 59 ГПК України, -         

П Р О Ш У:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_3» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» про стягнення штрафу, пені та відшкодування збитків, в сумі 100 213 грн. 87 коп.  – відмовити в повному обсязі.           

 

«__» ________ 2012 року.   

 

Представник відповідача,

якій діє на підставі довіреності                                _______________                                                            Ковальчук С.М.

                                                                                 (підпис)   

Average: 4 (5 голосів)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації