Відзив на зустрічний позов у господарській справі про вичелення з нежилого приміщення

          До Господарського суду м. Києва

 

 Відповідач:     Колективне підприємство «НАЗВА 3» 

                                                                          місце знаходження: АДРЕСА_1

 

Третя особа без самостійних вимог

                         на стороні позивача:          Дніпровська районна в м. Києві рада

                                                                     місце знаходження: АДРЕСА 2

 

В І Д З И В

На зустрічну позовну заяву Комунального підприємства «ХХХХ» про виселення з нежилого приміщення комунальної власності, по господарській справі № ХХХ        

В провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа № 30/5 за позовом Колективного підприємства ««НАЗВА_3»ний» до Комунального підприємства ««НАЗВА_4»», за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Дніпровської районної в м. Києві ради та ОСОБА_1 про зобов’язання Комунальне підприємство ««НАЗВА_4»» продовжити на той самий термін договір оренди нежилого приміщення комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, яке знаходиться в м. Києві, по вул. АДРЕСА 1, площею 307,7 кв. м., укладений з колективним підприємством ««НАЗВА_3»» 31 січня 2005 року за № 1756  

Однак, під час розгляду справи в суді, Комунальне підприємство ««НАЗВА_4»» пред’явило зустрічний позов до Колективного підприємства ««НАЗВА_3»» про виселення останнього з нежилого приміщення, яке знаходиться в м. Києві, по вул. «АДРЕСА 1», переданого йому в тимчасове платне користування на підставі договору оренди від 31 січня 2005 року за № 1756.

В зв’язку з цим, відповідач вважає, що вимоги позивача щодо виселення КП «Господар» з нежилого приміщення у зв’язку із закінченням терміну дії договору оренди є незаконними, необґрунтованими та безпідставно пред’явленими, оскільки останній не надав належних та допустимих доказів в рахунок обґрунтування та задоволення вказаних вище вимог, а також не надав відповідного правового обґрунтування своїм вимог, а тому необхідно відмовити позивачу в задоволенні його вимог у повному обсязі, а первісний позов КП ««НАЗВА_3»» задовольнити з наступних підстав.  

  1. Як було зазначено позивачем за зустрічним позовом та відповідно позивачем за основним позовом, 31 січня 2005 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (правонаступником якого на момент подання позову є Комунальне підприємство ««НАЗВА_4»») – орендодавцем, та Колективним підприємством ««НАЗВА_3»» - орендарем, був укладений договір оренди нежилого приміщення за № 1756, у відповідності до якого, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва передало, а Колективне підприємство «НАХЗВА 3» прийняло у тимчасове платне користування нежиле приміщення комунальної власності району, загальною площею 314,9 кв. м., яке знаходиться в м. Києві, по вул. АДРЕСА 1.

У відповідності до п. 5.12. Договору оренди нежилого приміщення від 31 січня 2005 року за № 1756, строк дії договору встановлений з 31 січня 2005 року по 6 червня 2007 року.

Тобто, 6 червня 2007 року закінчився термін дії договору оренди нежилого приміщення комунальної власності територіальної громади Дніпровського району у м. Києві.   

Дійсно, комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва надіслав поштовим відправленням на адресу відповідача претензію від 16 березня 2007 року за № 73-733/2 про припинення дії договору оренди нежилого приміщення 6 червня 2007 року та необхідності передати вказані приміщення за актом приймання передачі орендодавцю. Крім того, вказаною претензією орендодавець повідомив орендаря про те, що для продовження терміну дії договору йому необхідно звернутися в Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію.

В зв’язку з цим, колективне підприємство ««НАЗВА_3»» 15 травня 2007 року  звернулося до Голови Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації з листом за № 124 щодо продовження строку дії договору оренди нежилого приміщення від 31 січня 2005 року за № 1756 на новий термін.

2 липня 2007 року на адресу колективного підприємства ««НАЗВА_3»» від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва поштовим відправленням надійшов лист від 26 червня 2007 року за № 73-1870 та нова додаткова угода до договору оренди нежилого приміщення від 31 січня 2005 року за № 1756, яку орендодавець вимагав підписати та скріпити печатками, про що відповідачем було підписано зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення саме 2 липня 2007 року.     

Відповідач ознайомившись зі змістом та умовами нової додаткової угоди до договору оренди нежилого приміщення, відмовився її підписати та скріпити печаткою, оскільки вказана вище угода була надіслана орендодавцем орендарю після закінчення терміну дії договору, тобто після 6 червня 2007 року, в той час як строк дії нової додаткової угоди, яку необхідно було підписати відповідачу, становив до 6 червня 2007 року. Тобто, в орендаря були відсутні будь-які правові підстави для підписання нової додаткової угоди до договору оренди нежилого приміщення, оскільки на момент її отримання від орендодавця строк дії договору закінчився. Вказана угода жодним чином не стосувалась змін умов договору оренди нежилого приміщення від 31 січня 2005 року за № 1756  у зв’язку із продовженням терміну його дії. Крім того, звертаю увагу суд на те, що вказана вище нова додаткова угода до договору оренди нежилого приміщення була спрямована виключно на те, щоб орендар, у випадку її підписання сплатив орендну плату в підвищеному розмірі, за період часу починаючи з 1 січня 2007 року до 6 червня 2007 року, за який відповідачем була вже сплачена орендна плата на підставі договору оренди від 31 січня 2005 року за № 1756 (зі змінами та доповненнями). Таким чином, орендодавець мав намір отримати додаткову орендну плату розмір якої був підвищений в декілька разів за минулий період часу з 1 січня 2007 року до 6 червня 2007 року коли орендарем була вже сплачена орендна плата у відповідності до договору оренди нежилого приміщення.

Про вказані вище обставини відповідач неодноразово повідомляв Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва.

Однак, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 10 серпня 2007 року надіслав на адресу відповідача претензію про те, що колективним підприємством ««НАЗВА_3»» не була підписана вказана вище додаткова угода до договору оренди нежилого приміщення від 31 січня 2007 року за № 1756, а тому вказана обставина свідчить про неможливість існування договірних правовідносин між орендарем та орендодавцем у майбутньому.    

В зв’язку з цим, колективне підприємство «Райдужне» 24 серпня 2007 року офіційно звернулось до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з листом за № 130 в якому виклав мотиви відмови від підписання нової додаткової угоди, які були викладені вище в цьому адміністративному позові.

Пізніше, як зазначає позивач, 11 вересня 2007 року відбулось засідання Комісії з питань надання в оренду нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, на якому було прийнято рішення про передання нежилого приміщення, яке знаходиться в м. Києві, по вул. Райдужній, 6, площею 307, 7 кв. м., в оренду третім особам, які будуть визначені на підставі проведеного конкурсу на право оренди і одночасно відмовлено у передачі в оренду цього приміщення колективному підприємству ««НАЗВА_3»» з тих підстав, що останній не підписав додаткову угоду від 25 травня 2007 року до договору оренди нежилого приміщення від 31 січня 2005 року за № 1756. На численні звернення до комісії та її членів щодо невідповідності вимогам чинного законодавства України умов та змісту вказаної вище додаткової угоди, останні не взяли до уваги та безпідставно відмовили у продовженні строку дії договору на новий термін.

На підставі висновків Комісії з питань надання в оренду нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, 10 жовтня 2007 року Дніпровська районна у м. Києві рада прийняла рішення «Про затвердження переліків об’єктів нерухомого майна комунальної власності Дніпровського району, що підлягають наданню в оренду» за № 176.                        

Таким чином, до п. 52 додатку до Рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 10 жовтня 2007 року за № 176, було включено нежиле приміщення, площею 307,7 кв. м., яке знаходиться в м. Києві, по вул. «АДРЕСА 1», що є об’єктом нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району, яке підлягає переданню в оренду.

На підставі вказаного вище рішення, управлінням з питань оренди та приватизації комунального майна Дніпровської районної в м. Києві ради, був призначений та проведений 30 листопада 2007 року конкурс на право оренди нежилого приміщення, площею 307,7 кв. м., яке знаходиться в м. Києві, по вул. «АДРЕСА 1».

За результатами проведеного конкурсу на право оренди, переможцем було визначено фізичну особу – підприємця ОСОБА_1

Пізніше, 18 грудня 2007 року між Комунальним підприємством ««НАЗВА_4»» та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди за № 180, предметом якого було нежиле приміщення, площею 314,9 кв. м., яке знаходиться в м. Києві, по вул. «АДРЕСА 1».      

2. Позивач, в поданому ним зустрічному позові абсолютно безпідставно та незаконно вказує про те, що на момент прийняття Дніпровською районною в м. Києві радою рішення про проведення конкурсу на право оренди спірного приміщення, строк дії договору оренди нежилого приміщення від 31 січня 2005 року за № 1756 закінчився, а тому третя особа мала повне право включити вказане приміщення до переліку об’єктів, які підлягають переданню в оренду за конкурсом.  

Проте, звертаю увагу суд на те, що вказане вище право Дніпровської районної в м. Києві ради щодо включення нежилого приміщення, яке належить їй на праві комунальної власності, до переліку об’єктів, які підлягають переданню в оренду третім особам, та передання цього приміщення в оренду третім особам, виникає виключно за умови, коли між позивачем – орендодавцем та відповідачем - орендарем, були припинені будь-які правовідносини пов’язані з орендою нежилого приміщення, в тому числі ті, які пов’язані зі строками дії договору оренди та наслідками їх закінчення, зокрема:

Як було зазначено відповідачем в первісному позові, у відповідності до ч.3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Дещо аналогічна за змістом норма міститься в ст. 285 ГК України, якою передбачено, що орендар має переважне право перед іншими суб’єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Також відповідно до ст. 777 ЦК України також передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов’язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, — в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. 

Вищим Арбітражним судом України було надано роз’яснення «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»» від 25.05.2000 року, зокрема суд в п. 12 даного роз’яснення вказав на деякі практичні аспекти застосування вказаного вище Закону, в частині терміну договору оренди та переважного права на його продовження пояснивши, що ч.2 ст. 17 Закону встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди. За усіх умов після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право продовження договору оренди на новий термін. Отже якщо після закінчення строку дії договору оренди орендодавець передав спірне майно в оренду іншій особі, орендар за попереднім договором має право звернутися до господарського суду із заявою про спонукання орендодавця продовжити дію цього договору на новий термін та про визнання договору з новим орендарем недійсним.

Крім того, п. 2 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з орендними правовідносинами» від 12 квітня 2001 року за № 01-8/442 передбачено, що за загальним правилом якщо після закінчення строку дії договору оренди орендодавець передасть спірне майно в оренду іншій особі, орендар за попереднім договором має право звернутися до арбітражного суду із заявою про спонукання орендодавця продовжити дію цього договору на новий термін та про визнання договору з новим орендарем недійсним. Водночас якщо не буде подано доказів того, що орендодавець уклав чи укладає договір оренди з іншою особою, а натомість буде встановлено, що він має намір використовувати майно для власних потреб, то підстави для задоволення позову про спонукання до продовження дії договору оренди відсутні.

При таких обставинах, після закінчення строку дії договору оренди нежилого приміщення від 31 січня 2005 року за № 1756 орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне, тобто першочергове право на продовження договору оренди на новий термін, порівняно з іншими особами, які мають намір орендувати вказані приміщення.

Переважне право реалізується шляхом вчинення юридичних дій з боку самого орендаря чи орендодавця спрямованих на продовження укладеного між ними договору оренди на новий термін. Тобто, орендодавець, який має намір і в подальшому передавати нерухоме майно в оренду іншим особам, шляхом укладання договорів оренди, зобов’язаний запропонувати попередньому орендарю укласти з ним договір оренди на новий термін. При цьому орендодавець повинен запропонувати попередньому орендарю перелік істотних умов щодо яких необхідно досягнути згоди. В такому випадку, якщо орендар погоджується укласти договір на тих умовах, які були запропоновані орендодавцем або ж щодо яких сторони дійшли згоди, договір вважається продовжений на новий термін.

Наявність в орендаря переважного права на продовження договору оренди на новий термін, покладає на орендодавця обов’язок запропонувати орендарю продовжити договір на новий термін, на тих самих чи змінених умовах оренди нерухомого майна. Без наявності такого обов’язку в орендодавця, орендар не може реалізувати своє переважне право на продовження договору оренди на новий термін.      

Тому, в орендодавця, який має навар передавати і в подальшому нерухоме майно в оренду третім особам, виникає обов’язок запропонувати продовжити договір оренди з попереднім орендарем на новий термін, і лише у випадку відмови останнього орендувати нежиле приміщення, будь-які правовідносини, які пов’язані із правовими наслідками закінчення строку дії договору, між сторонами припиняються і орендодавець може пропонувати передати нежиле приміщення будь-яким третім особам.     

Крім того, звертаю увагу суд на те, що позивач зобов’язаний запропонувати відповідачу продовжити термін дії договору, а не укласти новий договір в порядку передбаченому ст. 9 Закону України «про оренду державного та комунального майна». Саме цей правовий механізм пов'язаний з наслідками закінчення терміну дії договору та наявності в орендаря переважного права перед іншими особами на договірні правовідносини пов’язані з орендою нерухомого майна комунальної власності.

Тому, відмінність продовження терміну дії договору та укладання нового договору оренди полягає саме в тому, що сторони перебувають в договірних правовідносинах пов’язаних з орендою майна, при яких орендодавцем вже було передано приміщення орендарю, а орендар фактично володіє та користується ними і сплачує орендну плату, тобто не відбувається передання майна в оренду у випадку продовження терміну дії договору, а лише продовжується дія раніше укладеного договору на новий строк зі зміною або ж без такої умов договору оренди.  

Однак, якщо позивач після закінчення договору оренди з відповідачем уклав договір з іншою особою, що є обґрунтованою підставою вважати намір орендодавця і в подальшому передавати нежиле приміщення в оренду, і при цьому не реалізував переважне право відповідача на продовження договору на новий термін, попередній орендар має повне право вимагати в судовому порядку зобов’язання орендодавця продовжити договір оренди на новий термін, виходячи з наданого законом переважного права орендарю на продовження договору на новий термін та обов’язку орендодавця, який випливає з наявного у орендаря переважного права, продовжити договір на новий термін.

При таких обставинах виходячи з вищевикладеного, позивач абсолютно безпідставно та необґрунтовано посилається у своєму зустрічному позові на положення ст. 785 ЦК України, якого передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов’язаний повернути наймодавцеві річ.

Крім того звертаю увагу суд на те, що вимоги ст. 785 ЦК України можуть бути застосовані виключно в тому випадку, якщо не були застосовані відповідні правові наслідки ст. 764 ЦК України, якою передбачено праві наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, та ст. 777 ЦК України, якою передбачено переважне право орендаря на продовження договору на новий термін, норми яких пов’язані з наслідками закінчення строку дії договору оренди, і є спеціальними по відношенню до загальної норми ст. 785 ЦК України.

Тому, якщо сторони договору оренди не вчинили юридичних дій чи бездіяльності на виконання вимог ст. ст. 764, 777 ЦК України, застосовуються правила ст. 785 ЦК України щодо повернення наймачем майна наймодавцю після закінчення строку дії договору оренди.

Також, позивач у поданому ним зустрічному позові робить взагалі абсурдні висновки стосовно того, що умови договору оренди, які були запропоновані переможцем конкурсу не є рівними умовами порівняно з умовами договору оренди від 31 січня 2005 року за № 1756, а тому позивач вважає, що відповідач не має переважного права на продовження договору оренди на новий термін.

Однак, звертаю увагу суд на те, що звісно умови запропоновані переможцем конкурсу та умови договору оренди укладеного між позивачем та відповідачем 31 січня 2005 року не є рівними. Проте, в такий спосіб позивач не вірно надав тлумачення положенням норм ст. 777 ЦК України, ст. 285 ГК України та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки після закінчення договору оренди від 31 січня 2005 року за № 1756, позивач, враховуючи наявність у відповідача переважного права на продовження договору оренди на новий строк, зобов’язаний був запропонувати йому істотні умови договору оренди на новий строк у відповідності до вимог закону та інтересів територіальної громади, як особа, уповноважена на управління майном комунальної власності. Звісно, що вказані істотні умови могли б бути іншими порівняно з тими умовами, які існували в договорі оренди від 31 січня 2005 року. В той час, якби відповідач не погодився на змінені істотні умови договору оренди, будь-які правовідносини між позивачем та відповідачем припинилися б на майбутнє. Тому, порівнювати умови договору оренди  запропоновані переможцем конкурсу та умови договору оренди від 31 січня 2005 року є абсолютно безпідставним та не випливає з вимог вказаних вище актів законодавства України, оскільки позивач зобов’язаний був реалізувати чи сприяти в реалізації переважного права відповідача на продовження договору оренди на новий термін, і лише у видку не досягнення згоди з істотних умов, передавати вказане вище приміщення в оренду третім особам, в тому числі шляхом проведення конкурсу на право оренди. Тому, конкурс на право оренди не міг бути проведений, а його проведення є порушенням вимог закону, оскільки не було реалізоване позивачем переважне право відповідача на продовження договору на новий термін.

  1. Також, позивач необґрунтовано та безпідставно посилається у своєму зустрічному позові на положення ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року в рахунок обґрунтування вимог щодо передання в 2007 році спірного нежилого приміщення в оренду виключно на конкурсних засадах.   

Дійсно, ч.1 ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року встановлено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Однак, ч.3 ст. 118 вказаного вище законодавчого акту передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов’язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Тобто, аналізуючи наведені вище положення Закону, законодавець чітко встановив перелік комунального майна стосовно якого у випадку передання його в оренду застосовується конкурсний порядок визначення орендаря, і зробив виключення яке полягає в тому, що договори оренди комунального майна дата укладання яких відбулась до 1 січня 2007 року не підлягають передачі в оренду на конкурсних засадах, а лише підлягають перегляду.    

Також, у відповідності до ч.7 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року, за наявності заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.

При таких обставинах, звертаю увагу суд на те, що конкурсний відбір орендаря, передбачений ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» проводиться, якщо об’єкт оренди передається в оренду вперше, декілька претендентів виявили бажання орендувати його та подали заяви, або орендар, чий договір оренди закінчився, не прийняв змінених, нових умов оренди майна.

На час закінчення терміну дії договору оренди між позивачем та відповідачем та на момент прийняття рішення Дніпровською районною в м. Києві радою щодо передачу вказаних приміщень третім особам, ні одна особа не звернулась до позивача чи Дніпровської районної в м. Києві ради про передання приміщень в оренду.

Більш того, вказана обставина обґрунтована тим, що у випадку закінчення терміну дії договору оренди, орендар має переважне право на продовження терміну дії договору, а не укладання нового договору оренди нежилих приміщень комунальної власності, як передбачено у випадку прийняття участі в конкурсі на право оренди, який передбачає укладання абсолютно нового договору оренди.  

Продовженням терміну дії договору вважається, що сторони перебували в договірних правовідносинах пов’язаних з орендою майна, при яких орендодавцем вже було передано приміщення орендарю, а орендар після закінчення терміну дії договору, фактично володіє та користується ними і сплачує орендну плату, при цьому не відбулось повернення майна за Актом приймання-передачі від орендаря до орендодавця. Також, не відбувається передання майна в оренду у випадку продовження терміну дії договору, оскільки орендар фактично володіє ним та має можливість реалізувати свої права пов’язані з наслідками закінчення терміну дії договору, в частині продовження його на новий строк. У разі виявлення бажання однієї із сторін, змінюються істотні умови, і лише якщо орендар не погодиться на нові умови запропоновані орендодавцем переважне право орендаря втрачається, будь-які правовідносини між сторонами припиняються і останній зобов’язаний повернути майно. В такому випадку, орендодавець має право визначити орендаря шляхом проведення конкурсу на право оренди нежилих приміщень комунальної власності, оскільки майно не обтяжене правами попереднього орендаря, тобто є вільним від будь-яких прав, в тому числі і зобов’язань третіх осіб.    

Аналогічна правова думка була викладена в Листі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року за № 20/4-295, яке зробило висновки про те, що конкурсний відбір орендаря, передбачений ч.1 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» проводиться, якщо об’єкт оренди передається в оренду вперше, декілька претендентів виявили бажання орендувати його та подали заяви, або орендар, чий договір оренди закінчився, не прийняв змінених, нових умов оренди майна.

Крім того, подібна позиція була висловлена в листі Секретаріату Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року за № 1612/0/2-07.

Також, в Листі Фонду Державного майна України від 24 квітня 2007 року за № 10-16-6649 адресованого Спілці орендарів і підприємців України, зазначено наступні обставини по відношенню лише до державного майна, що Фонд державного майна України не здійснює заміни одних орендарів на інших, оскільки у відповідності до п.6 Порядку перегляду договорів оренди нерухомого державного майна, договори оренди, термін яких закінчується можуть бути продовжені за умови перерахунку орендної плати відповідно до вимог чинного законодавства. Конкурс при цьому не проводиться, договори оренди не розриваються, лише переглядається розмір річної орендної плати.

Крім того, звертаю увагу суд на те, що позивач посилаючись на ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в рахунок обґрунтування тих обставинам, що позивач та Дніпровська районна в м. Києві рада, як суб’єкт права комунальної власності на нежилі приміщення Дніпровського району м. Києва, передавали в 2007році приміщення виключно на конкурсних засадах.

Проте, така позиція позивача в поданому ним зустрічному позові не відповідає тим обставинам, які відбуваються в дійсності, зокрема:

Комісія з питань надання в оренду нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, 11 вересня 2007 року надала свої позитивні висновки щодо продовження договорів оренди на новий термін більш як по 33 об’єктах нерухомого майна, в той час як по нежилому приміщенню, яке перебувало в оренді КП ««НАЗВА_3»» та Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 відмовлено в продовженні договору оренди на новий термін. На підставі вказаних вище висновків комісії Дніпровська районна державна адміністрація видала розпорядження про продовження договорів оренди на новий термін та укладені нові договори оренди з попередніми орендарями, орендодавцем яких є позивач по справі.  

Тому, не зрозуміла позиція позивача – з одного боку майже для всіх орендарів положення ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо застосування конкурсу на право оренди комунального майна – не діє, а для відповідача та фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 вказана вище норма законодавчих актів України виявляється застосовується. Отже, застосування вказаної вище норми закону напевно залежить не від самого закону, а від того до яких осіб він застосовується, тобто за наявності тих чи інших обставин закон не застосовується, а за відсутності таких обставин – застосовується.

В зв’язку цим, з обставин викладених вище в цьому відзиві відсутні підстави для виселення відповідача із спірного нежилого приміщення, оскільки останній має переважне право на продовження договору оренди на новий термін, а тому необхідно задовольнити первісний позов про зобов’язання продовжити на той самий термін договір оренди нежилого приміщення комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, яке знаходиться в м. Києві, по вул. «АДРЕСА 1», площею 314,9 кв. м., укладений з колективним підприємством ««НАЗВА_3»» 31 січня 2005 року за № 1756.

Тому на підставі ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 32, 54, 57, 59, 66, 67 ГПК України, ст. 777 Цивільного кодексу України, ст. 285 Господарського кодексу України, ст. 9, 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року, ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року, абз. 2 і 3 п. 12 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 N 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна», -

П Р О Ш У:

  1. Відмовити Комунальному підприємству ««НАЗВА_4»» в зустрічному позові до Колективного підприємства ««НАЗВА_3»» про виселення останнього з нежилого приміщення, яке знаходиться в м. Києві, по вул. «АДРЕСА 1», площею 314,9 кв. м., переданого йому в тимчасове платне користування на підставі договору оренди від 31 січня 2005 року за № 1756.
  2. Первісний позов Колективного підприємства ««НАЗВА_3»» до Комунального підприємства ««НАЗВА_4»» задовольнити, зобов’язавши останнього продовжити на той самий термін договір оренди нежилого приміщення комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, яке знаходиться в м. Києві, по вул. «АДРЕСА 1», площею 314,9 кв. м., укладений з колективним підприємством ««НАЗВА_3»» 31 січня 2005 року за № 1756.

      4 березня 2008 року  

 

Представник відповідача,

який діє на підставі довіреності      

 

______________

(підпис)

 

 

Ковальчук С.М.          

 

 

                   

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації