Визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням

       До Бориспільського міськрайонного суду

                   Київської області

 

           Позивач:      ОСОБА_1

                                                                                   місце проживання: 

АДРЕСА_1

                                                                                  номер засобу зв’язку:

 

    Представник

                                             позивача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі довіреності,          

місце знаходження:

АДРЕСА_2

                                                                                  номер засобу зв’язку: 8 (067) 230-36-06     

                                                

                                       Відповідачі :   ОСОБА_3,

місце тимчасового перебування:

м. Бориспіль,

АДРЕСА_3. 

номер засобу зв’язку: невідомий

 

ОСОБА_4, від імені

якого діє її законний представник, мати

ОСОБА_3, 

місце тимчасового перебування:

м. Бориспіль,

АДРЕСА_3    

номер засобу зв’язку: невідомий

 

       Треті особи без самостійних вимог

                                      на предмет спору:      Бориспільська міська рада Київської області

                                                                                   місце знаходження:

АДРЕСА_4

                                                                                  номер засобу зв’язку:

 

                                                                                  Орган опіки та піклування

Служби у справах дітей виконавчого комітету Бориспільської міської ради,

місце знаходження:

АДРЕСА_5     

            номер засобу зв’язку:

 

П О З О В Н А     З А Я В А

Про визнання осіб такими, що втратили право користування

жилим приміщенням        

ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 14 листопада 1989 року за № XXX/2 була надана в користування квартира № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, шляхом переведення на неї особового рахунку цієї квартири, у зв’язку із її матері ОСОБА_5, яка до цього була її наймачем.  

На даний час квартира не приватизована, а тому належить до державного житлового фонду (житлового фонду місцевої ради), а саме належить на праві комунальної власності Бориспільській міській раді. 

Більш того, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою місця знаходження квартири № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, з 6 травня 1983 року. З цього ж часу позивач постійно проживав та проживає за вказаною вище адресою, не переїжджала до іншого місця на постійне проживання, а також проживає і користується квартирою на момент звернення з цим позовом до суду.    

В даній квартирі разом з ОСОБА_1 постійно проживає її неповнолітня дочка, ОСОБА_6, яка не зареєстрована за адресою місця знаходження цієї квартири, однак постійно проживає разом з позивачем однією сім’єю, починаючи з її народження, а саме з 4 вересня 1994 року.   

Крім того, разом з позивачем та її дочкою, однією сім’єю постійно проживав чоловік позивача, ОСОБА_7, який 17 серпня 2001 року трагічно помер.

Також, позивач має рідну сестру, ОСОБА_3, яка також, починаючи з 1983 року постійно проживала в квартирі № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, та була зареєстрована за вказаною вище адресою з 11 квітня 1990 року.

Однак, 24 квітня 1993 року, ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, внаслідок чого виїхала на постійне місце проживання в квартиру № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxxx, 2-А, в якій до цього постійно проживав її чоловік.

Під час перебування їх в шлюбі в них народився син, ОСОБА_4, який також постійно проживав у квартирі № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxxx, 2-А зі своїм батьком та матерю, ОСОБА_3.

Крім того, на прохання ОСОБА_3, позивач в 1993 році зареєстрував за адресою місця знаходження квартири № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, її сина, ОСОБА_4, оскільки, як повідомила сестра позивача, за адресою їх постійного проживання, яким була квартира № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxxx, 2-А були деякі особисті сімейні проблеми, які перешкоджали зареєструвати за цією адресою ОСОБА_4.

За таких умов, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на початку 1990-х років були зареєстровані за адресою місця знаходження квартири № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, проте з 1993 року жодного дня не проживали за цією адресою, оскільки постійно мешкали однією сім’єю разом з ОСОБА_8 в квартирі № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxxx, 2-А.

Однак, 24 серпня 2009 року до позивача звернулася її сестра з проханням надати можливість їй та її сину деякий час пожити в квартирі № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, оскільки в ОСОБА_3 нібито виник сімейний конфлікт з її чоловіком, внаслідок чого вона та її син змушені шукати інше житло, а тому їм необхідний час для придбання в користування квартири та облаштуватись в ній.

Позивач в свою сергу категорично заперечував проти тимчасового проживання його сестри з дитиною в квартирі № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, мотивуючи це тим, що житлова площа двокімнатної квартири складає всього 25, 6 кв. м., в якій проживають позивач з неповнолітньою дочкою, а тому вони вдвох ледве мають можливість проживати в одній квартирі. За таких умов поселення сестри позивача зі своїм сином зробить не можливим їх спільне проживання.

В зв’язку з цим, між позивачем та відповідачем виник конфлікт, під час якого сестра позивача зі своїм сином в супереч волі та незгоди позивача, вселилися на житлову площу квартири № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15 і почали проживати, що супроводжується по сьогоднішній день постійними непорозуміннями, сварками та конфліктами, в зв’язку з чим позивач змушений був звернутись до дільничного інспектора з відповідною скаргою на неправомірні дії та незаконне вселення відповідачів до квартири позивача.  

Проте, звертаю увагу суд на те, що починаючи з 1993 року, відповідачі постійно проживали за адресою місця знаходження квартири № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxxx, 2-А, і протягом 16 років жодного дня не проживали в квартирі № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, не вселялась в установленому законом порядку зі згоди позивача, не проживали однією сім’єю з позивачем в даній квартирі, не вели з ним спільного господарства та не мали нічого спільного, не перевозили до квартири своїх особистих речей та речей необхідних для проживання.

Крім того, факт не проживання відповідачів у квартирі № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, починаючи з 1993 року і по день звернення позивача до суду, можуть підтвердити в судовому засіданні шляхом допиту в якості свідків, ОСОБА_9, якій проживає в квартирі № X, ОСОБА_10, який проживає в квартирі № X та ОСОБА_11, яка проживає в квартирі № X, за цими ж адресами. З вказаними вище особами позивач періодично спілкується, вони проживають на одному ж поверсі під’їзду будинку, неодноразово зустрічаються, позивачем неодноразово надавалась їм допомога у вирішенні побутових питань, а тому вони обізнані та володіють достовірними даними про життя позивача, мають можливість спостерігати з ким та як проживає позивач в даній квартирі.  

При таких обставинах, у відповідності до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Положенням вказаної вище норми статті також передбачено випадки коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців. Однак, вказані вище випадки збереження права користування жилим приміщенням не стосуються відповідача, яка не підпадає під жодне із них.

Тому, згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, тобто понад шестимісячний строк, встановлений ст. 71 ЖК України, проводиться в судовому порядку.

Таким чином, оскільки відповідач були відсутні, не проживали та жодного разу не скористалися своїм правом на проживання в квартирі № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, починаючи з 1993 року, тобто більш ніж протягом шести місяців, яким є час в період якого зберігається за ними жиле приміщення, а натомість незаконно та без згоди позивача вселилися до вказаної квартири, через 16 років - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з підстав передбачених ст. ст. 71, 72 ЖК України, необхідно визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яким є вказана вище квартира.                          

Також, у відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року за № X,  у справах про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім’ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім’ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.  

Також, тим же пунктом 14 вказаної вище Постанови Пленуму ВСУ, передбачено, що наймачеві або членові його сім’ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Таким чином, у випадку доведення позивачем факту відсутності та не проживання відповідачів більш ніж шість місяців у квартирі № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, а також вселення їх в дану квартиру в супереч волі та згоди позивача – вказані обставини є підставою для задоволення позову та визнання відповідачів такими, що втратили право користування вказаним жилим приміщенням.

Крім того, звертаю увагу суд на те, що позивач як наймач квартири № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15 не надавав жодної письмової чи усної згоди на вселення в дану квартиру відповідачів, більш того категорично заперечував проти цього, а відповідачі в свою чергу ігноруючи волю наймача квартири, незаконно та без будь-якої згоди вселилися в квартиру при тому, що останні були відсутні в ній понад 16 років, оскільки постійно проживали зі своїм чоловіком в квартирі № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxxx, 2-А.    

Крім того, реєстрація відповідачів за адресою місця знаходження квартири № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15, засвідчує лише факт реєстрації (прописки) за місцем знаходженням квартири та не засвідчує жодним чином факт постійного проживання за цією адресою.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року за № X, передбачено, що необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

При таких обставинах, прописка відповідачів за адресою місця знаходження квартири жодним чином не свідчить про те, що останні постійно, починаючи з 1993 року по сьогоднішній день, проживають та користуються вказаною вище квартирою або ж мають право на вселення в квартиру чи набуття в інший спосіб права користування нею.  

Крім того, зауважу, що жодних речей якими б могли користуватись відповідачі та які необхідні були б їм для проживання в квартирі ні коли не було та не має на сьогоднішній день (крім особистих речей першої необхідності), оскільки відповідачі фактично з 1993 року жодного дня не проживали в цій квартирі, якою є двокімнатна квартира, де проживає лише позивач та його дочка, в якій знаходяться виключно їх речі.

У відповідності до ч.2 ст. 64 ЖК України, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ч.2 ст. 3 СК України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.  

В зв’язку з цим, ч.1 ст. 65 ЖК України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

При таких обставинах, виходячи з вимог ст. 64 ЖК України та ст. 3 СК України, позивач та відповідачі не можуть вважатися членами однієї сім’ї, а відповідачі членами сім’ї позивача як наймача квартири, оскільки починаючи з 1993 року вони спільно не проживали, спільним побутом не пов’язані, а відповідачі не ведуть спільного господарства з позивачем, оскільки відповідачі жодного дня не проживали у квартирі, яка належить позивачу на праві користування, а лише формально були зареєстровані в 1990 роках за адресою місця знаходження цієї квартири.

 Крім того, протягом всього часу, починаючи з 1993 року по сьогоднішній день, відповідачі не сплатили жодної копійки за комунальні послуги по квартирі, не здійснювали поточного чи капітального ремонту квартири та інший спосіб не несли жодних трудових та фінансових затрат на її утримання, а натомість позивач за власні кошти протягом всього часу ніс не малі витрати на вказані вище цілі, а відповідач в супереч волі позивача не маючи жодних законних підстав самовільно вселився до вказаної квартири.

Тому на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України, п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року за № X та керуючись  ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 82, 109, 118, 119, 120, 143, 151, 152 Цивільного процесуального кодексу України, -

П Р О Ш У:

1.      Визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням – квартирою № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxx, 15.

2.      Викликати в судове засідання та допитати в якості свідків з приводу не проживання відповідачів у квартирі, наступних осіб:  

-         ОСОБА_9, який проживає в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxx, 15, кв. 4  

-         ОСОБА_10, який проживає в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxx, 15, кв. 6 

-         ОСОБА_11, яка проживає в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxx, 15, кв. 1.

ДОДАТКИ:

1.      Копії позовної заяви про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою – 3 примір.

2.      Копія Архівного витягу рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 14.11.1989 року за № XXX/2, наданого архівним відділом Бориспільської міської ради від 26 жовтня 2009 року за № X4-39/641 – 4 примір. 

3.      Копія Довідки КП «НАЗВА_1» від 23 вересня 2009 року за № X016 – 4 примір.

4.      Копія Свідоцтва про укладання шлюбу – 4 примір.

5.      Копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 від 13 вересня 1994 року – 4 примір.  

6.      Копія Свідоцтва про смерть ОСОБА_7 від 18 серпня 2001 року – 4 примір.  

7.      Копія Паспорту громадянина України ОСОБА_1 – 4примір.

8.      Копія Довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 – 4 примір. 

9.      Копія довіреності на представництво та захист інтересів в судах – 4 примір.

10. Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання позовної заяви.

11. Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 

      18 листопада 2009 року

         Представник позивача,

         який діє на підставі довіреності      

 

______________

(підпис)

 

 Ковальчук С.М.          

 

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації