Опубліковано Степан Ковальчук
ЮРИДИЧНИЙ ВИСНОВОК
№ 3/07-06
Виконавець: Ковальчук Степан Миколайович
«Про проведення державної реєстрації змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю «Даял ЛТД» в зв’язку зі зміною складу засновників та найменування юридичної особи»
Цей висновок підготовлений з наступних питань:
1. Які є випадки та можливі варіанти, передбачені чинним законодавством України, щодо зміни складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю та який саме порядок їх зміни ?
2. Який порядок державної реєстрації змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю та які необхідно для цього подати до державного реєстратора документи, в зв’язку зі зміною складу засновників?
3. Чи має право Товариство з обмеженою відповідальністю використовувати в своєму найменуванні латинські букви
При підготовці висновку були використані наступні нормативно-правові акти:
1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року ;
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року;
3. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року;
4. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року.
5. Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про затвердження вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу» від 9 червня 2004 року за № 65.
1. Зміна складу засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю регулюється в першу чергу Цивільним кодексом України та Законом України «Про господарські товариства».
Отже, вказаними вище нормативно-правовими актами України передбачено три основні випадки зміни складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю, а саме:
Ø перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи;
Ø вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю;
Ø примусове виключення учасника зі складу учасників товариств з обмеженою відповідальністю на підставі уповноваженого органу цього товариства (наприклад загальних зборів учасників).
За таких умов, розглянемо детально кожен окремий випадок пов'язаний зі зміною складу засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю, його порядок та наслідки.
1.1. Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи.
Питання переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи регулюється положенням як Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про господарські товариства». Однак враховуючи те, що Цивільний кодекс України має вищу юридичну силу порівняно із Законом України «Про господарські товариства», тому надається перевага положенням Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) (наприклад укласти договір дарування, обміну, або інший цивільно-правовий договір) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Крім того, положення даної статті вказують на те, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Тобто якщо статутом товариства прямо не зазначено на користь якого учасника товариства з обмеженою відповідальністю інший учасник має право відчужити свою частку, або ж якщо в статуті не має прямої заборони на відчуження третім особам (не учасникам товариства), один із учасників має повне право продати свою частку в статутному капіталі на користь будь-якої особи.
Однак, учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Також частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
Крім того, вказаною вище нормою ст. 147 ЦК України передбачено, що в разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов’язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал в розмірі придбаної частки.
Тобто, узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що учасник товариства має право укласти будь-який цивільно-правовий договір з іншим учасником (ми) при цьому вартість його частки визначається виключно ним самим. Це означає, що учасник має право відчужити свою частку, наприклад на підставі договору купівлі-продажу, по номінальній її вартості. Тобто якщо вартість його частки в статутному капіталі складає 5 000 грн. і цей учасник відчужує її на підставі договору купівлі-продажу за ціною 5 000 грн., останній звільняється від сплати податку з доходів фізичних осіб, оскільки учасник як фізична особа не отримала прибутку за рахунок продажу своєї частки тому, що відчуження відбулось по номінальній її вартості.
В зв’язку з цим, учасник наприклад уклав договір купівлі-продажу своєї частки з іншим учасником. Для цього сторони складають один із документів (розписка, акт та ін.), якій свідчить про те, що учасник, який придбав частку повністю провів розрахунки з іншим учасником, який передав частку, оскільки розрахунки відбулись між фізичними особами.
Після чого, до вищого органу управління (Загальних зборів) товариства вноситься питання про вибуття одного із учасників товариства з обмеженою відповідальністю в зв’язку із переходом його частки (її частини) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи, про що на Загальних зборах цього товариства приймається відповідне рішення на підставі укладеного між учасниками договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.
Потім проводиться державна реєстрація змін до установчих документів у зв’язку із зміною складу учасників (засновників) (про що буде детально викладено в питанні № 2 цього юридичного висновку).
Нарешті, частка учасника, який придбав частку в статутному капіталі в іншого учасника, збільшується на цю частку.
1.2. Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю.
Також, у відповідності до ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Тому, якщо статутом не встановлено іншого строку, а ніж три місяці, учасник має повне право повідомити товариство з обмеженою відповідальністю про свій вихід хоч за два чи один день.
Крім того, як передбачено вказаною вище нормою, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Тобто, закон надає учаснику лише право одержати вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, а не зобов’язує його вчинити вказані дії. Більш того закон і не зобов’язує товариство з обмеженою відповідальністю здійснити розрахунки з учасником, який виходить, шляхом передання йому вартості частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства.
Також закон передбачає інші форми розрахунків з учасником, який заявив про свій вихід, зокрема:
- за домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
- якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
З метою реалізації права учасника на вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, останній зобов’язаний подати нотаріально посвідчену копію заяви про вихід із складу учасників (засновників).
Вказана заява учасника повинна бути розглянута вищим органом управління (загальними зборами) товариством з обмеженою відповідальністю, та прийнято з приводу цього відповідне рішення, а також товариство повинно оголосити про зменшення статутного капіталу в зв’язку із виходом його учасника та прийняти на Загальних зборах рішення по вказаному питанню.
На відміну від того, що вартість частини майна, пропорційно частці учасника у статутному капіталі товариства може бути повернута або ж ні, в залежності від волі самого учасника, який заявив про свій вихід, товариство з обмеженою відповідальністю при цьому зобов’язане повернути безпосередньо саму частку учасника в статутному капіталі товариства в повному обсязі.
В такому випадку, якщо товариство з обмеженою відповідальністю має досить великий статутний капітал і частка учасника, який заявив про свій вихід становить досить значну суму, товариство фактично не має можливості приховати розрахунки з учасником щодо виплати його частки, а тому ні чого не залишається як сплатити учаснику вартість його частки, що не досить вигідно може бути для товариства з обмеженою відповідальністю.
Після чого проводиться державна реєстрація змін до установчих документів у зв’язку із зміною складу учасників (засновників) (про що буде детально викладено в питанні № 2 цього юридичного висновку).
1.3. Примусове виключення учасника зі складу учасників товариств з обмеженою відповідальністю на підставі уповноваженого органу цього товариства (наприклад загальних зборів учасників).
Питання щодо виключення учасника зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю Цивільний кодекс України декларує всього декількома нормами, а тому в більшості необхідно керуватись Законом України «Про господарські товариства».
Згідно ч. 3 ст. 100 ЦК України, учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.
Також, відповідно до ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
Тобто, на підставі прийнятого рішення вищим органом управління (загальними зборами) товариством з обмеженою відповідальністю, при наявності підстав для виключення учасника, передбачених ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», цей учасник втрачає юридичний зв'язок з товариством, оскільки він більше не входить до складу засновників.
Проте, правові наслідки виключення учасника зі складу товариства з обмеженою відповідальністю наступають аналогічні як і у випадку виходу учасника із товариства з обмеженою відповідальністю (про що детально було викладено в п. 1.2. цього юридичного висновку).
Після чого проводиться державна реєстрація змін до установчих документів у зв’язку із зміною складу учасників (засновників) (про що буде детально викладено в питанні № 2 цього юридичного висновку).
2. Порядок державної реєстрації юридичної особи, її установчих документів та відповідно змін до них регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року.
У відповідності до ч.1 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи засновники (учасники) або уповноважений ними орган чи особа повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
Ø заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;
Ø примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів;
Ø оригінал установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію;
Ø два примірники змін до установчих документів юридичної особи та два примірники установчих документів у новій редакції, або два примірники установчих документів у новій редакції;
Ø документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів. При цьому плата за проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи становить 51 грн.
Вказаний вище перелік документів є вичерпним, а тому державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
Однак, згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у разі внесення змін до статуту, які пов’язані із зменшенням статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи (наприклад у випадку виходу чи виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається:
Ø документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації відповідного повідомлення.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі внесення змін до установчих документів, які пов’язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається один із таких документів:
Ø або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку;
Ø або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників);
Ø або нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства;
Ø або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі;
Ø або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
Крім того, як зазначено в ч. 5 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у разі внесення змін до установчих документів, які пов’язані із зміною найменування юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається:
Ø свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
Якщо документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи подаються засновником (учасником) юридичної особи або особою, уповноваженою засновниками (учасниками), особисто, державному реєстратору додатково пред’являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.
Документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) засновникам (учасникам) юридичної особи або уповноваженій ними особі з відміткою про дату надходження документів.
Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи повинен видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заявнику один примірник оригіналу установчих документів у старій редакції з відмітками державного реєстратора про проведення державної реєстрації змін до установчих документів та в той же день передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.
У разі проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які пов’язані із зміною найменування юридичної особи, державний реєстратор додатково повинен видати (надіслати рекомендованим листом) засновникам (учасникам) юридичної особи або уповноваженому ними органу нове свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтво, яке було замінено з відміткою про видачу нового свідоцтва.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи є датою їх державної реєстрації.
Строк державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів.
Документи, які відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою.
Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинен бути нотаріально посвідчений.
Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.
Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.
Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід’ємною частиною відповідних установчих документів.
3. У відповідності до ч.1 ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.
Однак Цивільний кодекс України не містить конкретних вимог та правил до написання найменування юридичної особи.
Дане питання врегульовано Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про затвердження вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу» від 9 червня 2004 року за № 65.
У відповідності до п. 2.2. вказаного вище правового акту, при написанні найменування юридичної особи використовуються букви українського алфавіту та такі розділові знаки та символи:
Лапки (” “), крапка (.), кома (,), дужки /()/, апостроф (’), дефіс (-), тире (-), знак (N), знак оклику (!), знак (/), а також, у разі необхідності, цифри: арабські (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0) та римські (I, II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X).
В установчих документах при заповненні реєстраційної картки використовуються прописні букви українського алфавіту (А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Є, Ж, З, И, І, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ь, Ю, Я).
При таких обставинах, відповідаючи на поставлене запитання, використовувати при написанні найменування юридичної особи латинські букви, виходячи з положень Наказу ДКУРПП «Про затвердження вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу» від 9 червня 2004 року за № 65 – заборонено.
31 липня 2006 року
ВИКОНАВЕЦЬ ____________________
(підпис)
Додати новий коментар