Заперечення на касаційну скаргу у цивільній справі про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та свідоцтва про право власності на нерухоме майно

          До Верховного суду України   

 

                  Відповідач:      ОСОБА_1,

                                               місце проживання:

АДРЕСА_1.  

   

                      Позивач:       ОСОБА_2,

                                               місце проживання:

АДРЕСА_2  

   

                Відповідачі:  1.  Товариство з обмеженою відповідальністю

«НАЗВА_1»,

                                               місце знаходження:

 

 Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації прав

власності на об’єкти нерухомості,

                                               місце знаходження:

АДРЕСА_4-В   

                                                             

      3. ОСОБА_3,

місце проживання:

 

АДРЕСА_5. Державна виконавча служба в Оболонському

районі м. Києва

місце находження:

 

Цивільна справа № X

 

ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

щодо скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 7 березня 2007 року по справі № X-XXX/XX та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 4 липня 2007 року по справі № XX-4975-2007 року   

 7 березня 2007 року Оболонський районний суд м. Києва, розглянувши цивільну справу № X за позовом ОСОБА_2, в інтересах якої звернувся до суду Заступник прокурора Оболонського району м. Києва, до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1», ОСОБА_3 та Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомості, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про визнання недійсними прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та анулювання свідоцтво на право власності, ухвалив рішення яким відмовив у задоволенні позову в повному обсязі. 

Не погоджуючись з рішенням Оболонського районного суду м. Києва по справі № X-XXX/XX, позивач, ОСОБА_2, звернувся з Апеляційною скаргою на вказане рішення суду, виклавши свої доводи та підстави за яких вона вважає, що судове рішення ухвалене з порушенням норм морального, матеріального та процесуального права. 

Проте, Апеляційний суд м. Києва, за результатами розгляду Апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції, 4 липня 2007 року постановив ухвалу про залишення судового рішення без змін, а Апеляційної скарги без задоволення, оскільки рішення Оболонського районного суду м. Києва прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.           

В зв’язку з цим, позивач подав до Верховного суду України Касаційну скаргу на судові рішення суду першої та апеляційної інстанції, з підстав порушення судами чинного матеріального та процесуального законодавства, без повного, всебічного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи, а тому вважає, що рішення Оболонського районного суду м. Києва та ухвала Апеляційного суду м. Києва підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.        

 Однак, подана ОСОБА_2 Касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва та ухвали Апеляційного суду м. Києва є безпідставними та незаконними, які необґрунтовані належними та допустимими доказами і не відповідають фактичним обставинам справи.

Проте, відповідач, ОСОБА_1, вважає, що рішення Оболонського районного суду м. Києва та ухвала Апеляційного суду м. Києва, прийняті по даній справі, ухвалені у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судами як норми процесуального так і матеріального права. Також судом першої та апеляційної інстанції в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

При таких обставинах, Касаційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва по справі № X-XXX/XX від 7 березня 2007 року та Ухвалу Апеляційного суду м. Києва по справі № XX року від 4 липня 2007 року необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

  1. Позивач, в обґрунтування вимог щодо скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, посилається на те, що суди помилково прийшли до висновку про належність ОСОБА_4 на праві власності 1\4 частки квартири № XX, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, в буд. 11, та помилково вважали доказами вказаним вище обставинам довідку БТІ м. Києва та довідку КП «НАЗВА_2», оскільки єдиним належним доказом права власності на житло, в даному випадку як вважає позивач, є свідоцтво про право власності на житло, в зв’язку з чим на думку останнього судами було порушено вимоги чинного законодавства України про порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Також, позивач вважає, що державною виконавчою службою було порушено порядок визначення частки у праві спільної сумісної власності на житло, яке належить чотирьом співвласникам, в тому числі і позивачу, внаслідок чого було порушено право останнього на визначення частки у спільному майні. 

Крім того, позивач вважає, що рішення суду першої та апеляційної інстанції суперечать вимогам нормативно-правових актів України в тій частині, що державний виконавець до заявки на проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна спеціалізованою організацією не додав копію правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності чи право користування нерухомим майном, тобто квартирою.     

Проте, вказані вище обставини, які зазначені позивачем в касаційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, а натомість суд як першої так і апеляційної інстанції дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшли правильних висновків з приводу відсутності порушень вимог Закону під час призначення державним виконавцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та проведення їх спеціалізованою організацією, що полягає в наступному.                           

Під час розгляду справи в суді першої інстанції мною як представником ОСОБА_1, були надані заперечення в частині заявлених вимог позивачем стосовно не звернення державного виконавця до суду з поданням про визначення частки квартири боржника у виконавчому провадженні, якій володіє майном спільно з іншими особами та не додання державним виконавцем копії правовстановлюючого документу на квартиру до заявки на проведення прилюдних торгів, які на думку позивача та його представника є підставою для визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.    

До проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна спеціалізованою організацією, чинним законодавством не було передбачено, що державний виконавець чи державна виконавча служба взагалі, має право отримувати від органів державної влади чи органів місцевого самоврядування копію правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні.

Тим більше, правовстановлюючий документ на 1/4 частку квартири № XX, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, в буд. 11 не можливо було отримати державним виконавцем від боржника, ОСОБА_4, оскільки останній був засуджений до позбавлення волі та перебуває у виправно-трудовій колонії, в той час як представник ОСОБА_4 не виявив бажання надати документ, що підтверджує право власності боржника на квартиру. Вказані обставини були встановлені судом, який належним чином їх дослідив та надав правильну юридичну оцінку.  

У відповідності до ч.3 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності.

Тобто, державний виконавець має право лише отримувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування відомості про належність певного нерухомого майна на праві власності боржнику, а не копію правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності на нерухоме майно боржника.

Тому, державний виконавець на підставі ч.3 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», звернувся із запитами до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна та Комунального підприємства «НАЗВА_3» (орган приватизації) про належність боржникові, тобто ОСОБА_4, на праві власності 1/4 частки квартири № XX, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, в буд. 11.

В зв’язку з цим, вказані вище органи надали письмові відповіді, які містяться в матеріалах справи, про те, що 1/4 частка квартири № XX, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, в буд. 11, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_4 (а.с. 44-45).

За таких умов, державний виконавець у відповідності до чинного законодавства України мав можливість отримати виключно письмову відповідь на свій запит щодо належності частки квартири ОСОБА_4. Однак, отримати копію правовстановлюючого документу на квартиру державний виконавець мав можливість за умови, що його надав би сам ОСОБА_4 або ж його представник. Проте, вказані особи не виявили такого бажання.

Тобто, державний виконавець фактично був позбавлений можливості виконати умову п. 3.2 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» від 27 жовтня 1999 року за № X8/5, а саме додати до заявки копію правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності на нерухоме майно. Виконання такої умови можливо лише за умови, якщо відповідний правовстановлюючий документ надасть сам боржник державному виконавцю.  

Таким чином, звертаю увагу суд касаційної інстанції на те, що положення ч.3 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та положення 3.2 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» не в повній мірі відповідають один одному, оскільки виконати вимоги Наказу можливо за умови надання правовстановлюючого документу боржником, а Закон надає право лише отримувати відомості про нерухоме майно, а не копію правовстановлюючого документу.       

Отже, враховуючи вищевикладене, державний виконавець не мав необхідності звертатись до суду на підставі ч.8 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, з поданням про визначення частки боржника в квартирі з метою звернення стягнення на цю частку, оскільки з відомостей отриманих від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна та Комунального підприємства «НАЗВА_3» (орган приватизації) випливає те, що ОСОБА_4 належить на праві власності 1/4 частка квартири.

Аналогічні обґрунтування та спростування вимог позивача були викладені в рішенні суду першої та апеляційної інстанції, які є абсолютно законними та обґрунтованими, які випливають з належного дослідження судом наявних в матеріалах справи доказів та з врахуванням всіх обставин пов’язаних з проведенням прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.        

Тому, суд першої інстанції враховуючи наявні в матеріалах справи докази щодо належності квартири № XX, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, в буд. 11 на праві спільної часткової власності внаслідок приватизації цієї квартири її мешканцями в рівних долях, підтвердив рівність часток осіб з посиланням на ч.2 ст.370 ЦК України.

Таки чином, посилання позивача на норму ч.2 ст. 372 ЦК України як на підставу можливого збільшення або зменшення частки в праві спільної власності згідно рішення суду з тих підстав, що позивач здійснює оплату комунальних послуг, утримання квартири та проводить капітальний та поточний ремонт за ОСОБА_4, який проживав з позивачем однією сім’єю, - є безпідставним та необґрунтованим, і не дає законних підстав для зменшення розміру частки у праві спільної власності навіть з тих мотивів, що ОСОБА_4 не має можливості утримувати квартиру та сплачувати комунальні послуги, оскільки перебуває в місцях позбавлення волі. Тим більше, вказане вище питання вирішується в окремому провадженні на підставі іншого позову, який може бути поданий ОСОБА_2 до сірого В.І. 

В зв’язку з наведеними вище обставинами, суди як першої так і апеляційної інстанції належним чином дослідили докази та повно, всебічно та об’єктивно з’ясували всі обставини справи щодо проведення прилюдних торгів з реалізації 1/4 частки квартири № XX, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, в буд. 11, в частині встановлення належності боржнику 1/4 частки вказаної квартири та додання державним виконавцем до заявки відомостей про квартиру, а не правовстановлюючого документу.       

  1. Також, позивач безпідставно та необґрунтовано посилається в своїй касаційній скарзі на те, що ОСОБА_5 не був належним чином повідомлений про розгляд справи, в зв’язку з чим був позбавлений можливості реалізовувати свої процесуальні права, зокрема надання повноважень представнику та отримання юридичної допомоги, що полягає в наступному.       

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_5 був залучений з ініціативи суду до участі в розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

В зв’язку із залученням ОСОБА_5 до участі в розгляді справи, суд направив копію позовної заяви на адресу місця знаходження ОСОБА_5, який в той час перебував у виправно-трудовій колонії № X6, що знаходиться в Сумській обл., Шосткінському районі, в с. Гамаліївка. (а.с. 120, 121);

На вказану вище адресу судом першої та апеляційної інстанції була направлена повістка про виклик третьої особи в судове засідання на розгляд даної справи, про що в матеріалах цивільної справи міститься зворотне повідомлення про вручення поштової кореспонденції відправленої на адресу Виправно-трудової колонії № X6, яка зобов’язана передати її адресату, тобто третій особі по справі, яка відбуває покарання на підставі вироку суду.

Крім того, ОСОБА_5 під час розгляду справи в суді першої інстанції направив на адресу суду письмові пояснення стосовно предмету спору, які були приєднанні до матеріалів цивільної справи, що вкотре свідчить про належне повідомлення судом про час та місце розгляду справи (а.с. 152), в яких стверджує наступні обставини щодо вбитого сина ОСОБА_3: «НАЗВА_4» (а.с. 154).

Більш того, учасниками судового процесу, а саме позивачем та його представником, були мати та батько третьої особи, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які постійно з’являлись в судові засідання на розгляд даної справи, а тому мали можливість вкотре повідомити свого сина про час та місце розгляду справи.

Також, звертаю увагу суд на те, що ОСОБА_6 має довіреність (а.с.249), посвідчену в установленому законом порядку, на представництво інтересів ОСОБА_5 у судах, що дає йому можливість бути представником третьої особи, в зв’язку з чим твердження позивача про те, що були порушені процесуальні права третьої особи в частині позбавлення судом права третьої особи  приймати участі в розгляді справи через свого представника, є безпідставним.     

При таких обставинах, враховуючи вищевикладене, позивач помилково посилається у своїй касаційній скарзі на те, що ОСОБА_5 не був повідомлений про час та місце розгляду справи, внаслідок чого нібито були порушені його процесуальні права.

  1. Також, позивач необґрунтовано посилається в рахунок своїх вимог щодо скасування судових рішень на те, що судами розглянуто спір без представника БТІ м. Києва, хоча на думку позивача, враховуючи характер спору участь представника БТІ м. Києва є необхідною для повного, всебічного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи.     

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, на адресу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна судом була направлена повістка про виклик в судове засідання на розгляд справи представника цієї установи.

Однак, Київське міське бюро технічної інвентаризації направив на адресу суду лист, в якому просить суд першої інстанції слухати справи у відсутність представника БТІ. Тобто, БТІ м. Києва, як відповідач по справі, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, в зв’язку з чим мав можливість скористатись своїм правом, передбаченим ст. 27 ЦПК України, брати участь у судових засіданнях через свого представника.  

Проте, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна не скористалось своїми правами, які передбачені ст. ст. 27, 31 ЦПК України, зокрема правом брати участь у судових засіданнях, надіславши суду заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача, що не може вважатись як порушення судом норм процесуального права щодо розгляду справи у відсутність БТІ м. Києва як відповідача по справі, оскільки брати чи не брати участь у розгляді справи є правом, а не обов’язком сторони (а.с. 52-53)      

  1. Також, позивач в рахунок обґрунтування своїх вимог щодо скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, посилається на ту обставину, що під час проведення прилюдних торгів з реалізації 1/4 частки квартири, яка належить ОСОБА_4, спеціалізована організація «НАЗВА_5», яка проводила вказані торги, не повідомила боржника, а саме ОСОБА_4, про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна, оскільки на думку позивача, спеціалізована організація направила повідомлення боржнику в Київське СІЗО, в той час як ОСОБА_4 з 2001 року перебував у ВК 80 Житомирської області м. Бердичів, а з 26 лютого 2004 року перебуває за адресою АДРЕСА.                                   

Однак, вказані вище обставини, що зазначені позивачем як підстави для скасування рішення суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідач по справі, ТОВ «НАЗВА_1», під час підготовки до проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме 1/4 частки квартири № XX, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, в буд. 11, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, дотримався вимог Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» від 27 жовтня 1999 року за № X8/5 щодо повідомлення осіб, які є учасниками виконавчого провадження, зокрема.     

Інформаційне повідомлення про проведення прилюдних торгів 12 травня 2005 року було надруковано в газеті «НАЗВА_6» № X(20) від 26 квітня 2005 року. Про проведення прилюдних торгів 14 червня 2005 року – у газеті «НАЗВА_6» № X (21) від 27 травня 2007 року.      

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_6, який є чоловіком позивача та одночасно батьком ОСОБА_4, в своїх письмових пояснення по справі вказав на те, що під час виконавчого провадження по стягненню з його сина ОСОБА_4 солідарно 50 000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_6 був представником ОСОБА_4 у виконавчому провадженні, який діяв на підставі довіреності, якою надано право ОСОБА_2 представляти інтереси ОСОБА_4

Про ту обставину, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 були представниками ОСОБА_4 у виконавчому провадженні свідчить довіреність, яка знаходиться в матеріалах виконавчого провадження, від 17 серпня 2004 року, посвідчена Начальником Шосткінської виправної колонії, та підпис ОСОБА_2 на Акті переоцінки майна, складеного державним виконавцем 24 травня 2005 року (а.с.38), а також пояснення самого ОСОБА_7 під час розгляду справи в суді першої інстанції про те, що він є законним представником ОСОБА_4 (п.2 а. с. 100).           

При таких обставинах, відповідач по справі, ТОВ «НАЗВА_1» дотрималось п. 3.11. Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», особисто повідомивши державного виконавця, стягувача, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна. (а. с. 35, 36, 39, 40).

В матеріалах цивільної справи містяться докази направлення повідомлення про дату, час та місце проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також стартову ціну об’єкта продажу, як боржнику так і його представнику за двома адресами, які на момент проведення цих торгів були відомі спеціалізованій організації, яка є відповідачем по справі. Одне повідомлення спеціалізована організація направила за останнім відомим місцем утримання засудженого ОСОБА_4, яким є Київське СІЗО, інше повідомлення було направлено за адресою місця проживання самого ОСОБА_4, його представника, ОСОБА_2 та інших членів сім’ї ОСОБА_4

Тим більше, спеціалізованій організації, яка уповноважена проводити прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, не надано законом право на отримання такої інформації як місце знаходження та назва установи, в якій перебуває засуджений до позбавлення волі, а тому саме в Київське СІЗО було направлене повідомлення відповідачем по справі ТОВ «НАЗВА_1» про передачу повідомлення про проведення прилюдних торгів ОСОБА_4, тобто за останнім відомим місцем перебування чи знаходження третьої особи.   

Таким чином, відповідач по справі, ТОВ «НАЗВА_1», у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, повідомило належним чином ОСОБА_4 про проведення прилюдних торгів з реалізації його 1/4 частки квартири, через його представника ОСОБА_6, якій діяв на підставі довіреності та є батьком боржника і проживає за адресою за якою проживав засуджений ОСОБА_4 Аналогічним чином, спеціалізована організація повідомила начальника Київського СІЗО в якому за останніми відомими, на момент підготовки до проведення прилюдних торгів, відомостями утримувався ОСОБА_4, який мав можливість передати дане повідомлення, а можливо і передав у інше місце позбавлення волі для вручення ОСОБА_4

За таких умов, позивач по справі вводить суд в оману та надає неправдиві факти, що не відповідають дійсності з приводу того, що ОСОБА_4 не був належним чином повідомлений про проведення прилюдних торгів з реалізації його 1/4 частки квартири.  

  1. Крім того, позивач безпідставно та необґрунтовано посилається у своїй касаційній скарзі на те, що прилюдні торги з реалізації 1/4 частки квартири були проведені без належного висвітлення їх в засобах масової інформації, зокрема в матеріалах справи відсутній оригінал газети в якій давалась єдина об’ява про проведення торгів. Крім того, твердження позивача  про те, що він намагався розшукати редакцію газети, але маро, а також те, що було відхилено клопотання про запит «НАЗВА_6» про надання об’яви.  

Однак, як передбачено п. 3.5. Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» від 27 жовтня 1999 року за № X8/5, спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує за місцезнаходженням нерухомого майна в друкованих засобах масової інформації інформаційне повідомлення про нерухоме майно, що підлягає реалізації. Це інформаційне повідомлення може також бути публічно оголошене в інших засобах масової інформації.

В зв’язку з цим, як було зазначено вище та досліджено судами під час розгляду справи, ТОВ «НАЗВА_5» опублікувало Інформаційне повідомлення про проведення прилюдних торгів 12 травня 2005 року, яке було надруковано в газеті «НАЗВА_6» № X(20) від 26 квітня 2005 року. Про проведення прилюдних торгів 14 червня 2005 року – у газеті «НАЗВА_6» № X (21) від 27 травня 2007 року.      

Зміст інформаційних повідомлень про проведення прилюдних торгів та повторних прилюдних торгів з реалізації 1/4 частки квартири, які були опубліковані у газеті «НАЗВА_6», містились всі відомості передбачені п. 3.6. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: найменування, опис і характеристику нерухомого майна; його місцезнаходження (адресу); стартову ціну; суму реєстраційного та гарантійного внесків учасника прилюдних торгів, найменування, адресу банку, номер рахунка для їх сплати; порядок і строки сплати купівельної ціни; дату, час та місце ознайомлення з майном; дату, час та місце проведення прилюдних торгів; дані про спеціалізовану організацію, яка проводить торги; кінцевий термін реєстрації для участі у прилюдних торгах; дані про стягувача та боржника.

В зв’язку з цим, спеціалізована організація, ТОВ «НАЗВА_5» дотрималось вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, в частині здійснення публікування інформаційного повідомлення про нерухоме майно, що підлягає реалізації, в друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням цього майна.      

Крім того, в матеріалах цивільної справи знаходяться копії сторінок газети «НАЗВА_6» № X(20) від 26 квітня 2005 року та № X (21) від 27 травня 2007 року, в яких надруковані інформаційні повідомлення про проведення прилюдних торгів з реалізації 1/4 частки квартири. Під час приєднання судом до матеріалів цивільної справи копій сторінок газети «НАЗВА_6», жоден із учасників судового процесу не заперечував та не ставив під сумнів справжність, належність та допустимість цих документів як письмових доказів по справі в рахунок обґрунтування вимог щодо опублікування спеціалізованою організацією інформаційного повідомлення про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а тому наявність в матеріалах справи оригіналу об’яви в газеті не є обов’язковим, що випливає з вимог ст. 64 ЦПК України, якою передбачено надання копії письмового доказу, і лише за клопотанням однієї із осіб суд вимагає подання оригіналу. Жоден із учасник судового розгляду справи не звертався до суду із клопотання про надання оригіналу письмового доказу – газети «НАЗВА_6» № X(20) від 26 квітня 2005 року та № X (21) від 27 травня 2007 року, а тому послання позивача в касаційній скарзі на вказані вище обставини є безпідставним приводом для скасування судових рішень.

Тим більше, жодних клопотань під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції щодо запиту до газети «НАЗВА_6» не було заявлено позивачем, а також іншими учасниками цивільного процесу. Вказані відомості скаржника про клопотання позивача є неправдивими та такими, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.     

Тим більше, газета «НАЗВА_6» є досить відомою та поширеною пресою, яка існує не один рік, в якій значну частину площі займають інформаційні повідомлення про продаж того чи іншого майна на різних умовах. Про те, що позивач не зміг знайти редакції вказаної вище газети є просто надуманими обставинами і свідчить про те, що останній не надто переймався пошуком редакції газети та встановлення дійсних обставин пов’язаних із публікуванням інформаційних повідомлень, якщо навіть це його і цікавило.            

  1. Також не обґрунтоване та безпідставне посилання позивачем на те, що спеціалізованою організацією був пропущений двохмісячний строк на проведення прилюдних торгів з реалізації 1/4 частки квартири перебіг якого починається з моменту отримання заявки державного виконавця на проведення торгів, що полягає в наступному.    

Як передбачено п. 3.3. Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення.

Судами було встановлено, що заявка державного виконавця на проведення прилюдних торгів з реалізації 1/4 частки квартири, надійшла до ТОВ «НАЗВА_1» 29 березня 2005 року.   

В зв’язку з цим, спеціалізованою організацією, в межах двомісячного строку встановленого Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, були проведені прилюдні торги, які відбулись 12 травня 2005 року.  

Однак, враховуючи те, що арештоване нерухоме майно не було придбане на прилюдних торгах жодною особою, спеціалізована організація призначила повторні прилюдні торги з реалізації 1/4 частки квартири на 14 червня 2005 року, виходячи з положень п. п. 4.6, 4.7 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», якими передбачено, що повторні прилюдні торги проводяться не раніше ніж через місяць з часу проведення перших прилюдних торгів. Порядок підготовки і проведення прилюдних торгів, визначений вказаним Положенням, є обов’язковим у разі проведення повторних торгів.

Таким чином, вказане вище Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна передбачає проведення перших прилюдних торгів протягом 2 (двох) місяців з моменту отримання заявки на їх проведення, та не менше ніж 1 (один) місяць на проведення повторних прилюдних торгів, у випадку не продажу майна на перших торгах, який не входить до двомісячного терміну і є окремим строком встановленим для проведення повторних торгів, для якого необхідна підготовка в порядку передбаченому для проведення перших торгів.   

 При таких обставинах, спеціалізована організація не порушила строків проведення прилюдних торгів з реалізації 1/4 частки квартири, як передбачено п. п. 3.3., 4.6. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, і вказані обставини були належним чином досліджені судом та відповідно була надана правильна юридично-правова оцінка. 

  1. Також, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, жодних цивільних прав чи інтересів не було порушено внаслідок проведення прилюдних торгів з реалізації 1/4 частки квартири, зокрема як вказує в касаційній скарзі позивач, - право на придбання цієї частки квартири на прилюдних торгах за відсутності достатньої інформації про їх проведення.              

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Також, згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тобто, з положень наведених вище правових актів можна зробити однозначні висновки про те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів лише у випадку якщо відбувається їх порушення, невизнання або оспорювання.

При таких обставинах, як позивач так і її представник володіли достатньою інформацією або ж повинні були володіти нею про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме 1/ 4 частки квартири, що випливає з наступних обставин.     

Як було зазначено вище, в матеріалах цивільної справи містяться докази направлення повідомлення про дату, час та місце проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також стартову ціну об’єкта продажу, як боржнику так і його представнику за двома адресами, які на момент проведення цих торгів були відомі спеціалізованій організації, яка є відповідачем по справі. Одне повідомлення спеціалізована організація направила за останнім відомим місцем утримання засудженого ОСОБА_4, яким є Київське СІЗО, інше повідомлення було направлено за адресою місця проживання самого ОСОБА_4, його представника, ОСОБА_2 та інших членів сім’ї ОСОБА_4

Крім того, представником третьої особи, ОСОБА_6 був підписаний Акт переоцінки 1/4 частки квартири, яка планувалась до продажу на повторних прилюдних торгах, що свідчить про поінформованість представника позивача та третьої особи про проведення торгів. 

Тим більше, Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна не передбачає повідомлення особисто будь-яких інших осіб, окрім боржника, стягувача та державного виконавця.   

Тому, спеціалізована організація опублікувала Інформаційне повідомлення про проведення прилюдних торгів 12 травня 2005 року, яке було надруковано в газеті «НАЗВА_6» № X(20) від 26 квітня 2005 року. Про проведення прилюдних торгів 14 червня 2005 року – у газеті «НАЗВА_6» № X (21) від 27 травня 2007 року.

Як було зазначено вище, зміст вказаних вище інформаційних повідомлень відповідав вимогам Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

При таких обставинах, спеціалізована організація виконала вимоги актів законодавства України в частині надання достатніх, повних та об’єктивних відомостей про проведення прилюдних торгів з реалізації 1/4 частки квартири, а тому позивач, ОСОБА_2, мала достатньо можливості прийняти участь в прилюдних торгах, однак не реалізував своє право, не з підстав відсутності інформації про проведення прилюдних торгів.

Будь-яких інших прав чи інтересів позивача, ОСОБА_2, внаслідок проведення прилюдних торгів з реалізації 1/4 частки квартири не було порушено, а тому його позов з підстав викладених вище та враховуючи положення ст. 16 ЦК та ст. 3 ЦПК України не підлягає судовому захисту.                      

  1. Звертаю увагу суд касаційної інстанції на те, що як боржник у виконавчому провадженні – ОСОБА_5 так і позивач зі своїм представником володіли інформацією стосовно відкриття виконавчого провадження про що в матеріалах виконавчого провадження містяться докази вручення Постанови про відкриття виконавчого провадження та листи від ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на адресу виконавчої служби.

Більш того, вказані вище особи знали про те, що їх син, ОСОБА_5, зобов’язаний був відшкодувати моральну шкоду внаслідок скоєння злочину, а саме вбивства людини, яка є сином ОСОБА_3, однак добровільно до продажу на прилюдних торгах 1/4 частки квартири не відшкодували шкоду та не сплатили грошову суму коштів на підставі вироку суду за скоєний тяжкий злочин, а тому посилання позивача, що він не мав можливості добровільно виконати судове рішення є просто безпідставним та необґрунтованим та не є підставою для визнання недійсним прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

  1. Крім того, на сьогоднішній день, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 постійно перешкоджають ОСОБА_1 у здійсненні нею права володіти та користуватись 1/4 часткою квартири, шляхом недопущення її до проживання в кімнаті цієї квартири на неодноразові спроби з боку державної виконавчої служби, працівників міліції та інших комунальних служб району вселити ОСОБА_1 в жиле приміщення, не зважаючи навіть на те, що є рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2006 року по справі № X-5791/05, яким встановлено порядок користування вказаною вище квартирою, на підставі якого суд виділив ОСОБА_1 в користування кімнату квартири № XX, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, в буд. 11, площею 10,2 кв. м.

Таким чином, самі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не дотримуються вимог чинного законодавства України та рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2006 року по справі № X-5791/05, порушуючи право власності ОСОБА_1 на житло та перешкоджаючи їй у здійсненні права на вільне володіння та користування (проживання) в кімнаті квартири, а також звертається безпідставно до органів прокуратури та судових органів з позовами різного характеру, метою яких є у будь-який спосіб не допустити до кімнати квартири ОСОБА_1 та повернути кошти сплачені ОСОБА_3 за вбивство її сина.

Крім того, позивач, її представник та ОСОБА_4 майже 11 (одинадцять) років порушують права та не дають спокійно жити ОСОБА_3, матері убитого, та більш ніж 3 (три) роки намагаються позбавити законного права власності ОСОБА_1 на частку квартири, яка належала раніше ОСОБА_4             

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 15, 27, 60, 210, 212, 323, 328, 336, 337 Цивільного процесуального кодексу України,

П Р О Ш У:

  1. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 7 березня 2007 року по справі № X-XXX/XX та Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 4 липня 2007 року по справі №22-4975-2007 року  – залишити без змін.
  2. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 7 березня 2007 року по справі № X-XXX/XX та Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 4 липня 2007 року по справі №ХХХХ року  – відхилити.  
  3. Прошу розглядувати справу у судовому засіданні виключно у присутності ОСОБА_1, повідомивши її про час та місце розгляду справи.   

«__» листопада 2007 року         

 

Відповідач по справі                              _______________              ОСОБА_1  

                                                                                 (підпис)

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації