Заява про уточнення позовних вимог по цивільній справі про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням

 До Бориспільського міськрайонного суду

                    Київської області

 

           Позивач:      ОСОБА_1

                                                                                   місце проживання: 

АДРЕСА_1

 

    Представник

                                             позивача:      Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,

який діє на підставі довіреності,          

місце знаходження:

АДРЕСА_2

                                         

                                       Відповідачі :   ОСОБА_3

місце проживання:

АДРЕСА_3

 

ОСОБА_4, від імені якої

діє її законний представник, мати ОСОБА_5,

місце проживання:

АДРЕСА_3   

 

       Третя особа без самостійних вимог

                                      на предмет спору:      Бориспільська міська рада Київської області

                                                                                   місце знаходження:

АДРЕСА_4

 

Цивільна справа № X-________/09

 

З А Я В А

Про уточнення позовних вимог по цивільній справі щодо визнання осіб такими, що втратили право

користування жилим приміщенням.        

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, Бориспільської міської ради Київської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Крім того, ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про вселення її в квартиру № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, 3, а також зобов’язати відповідача надати позивач уключи від вказаної вище квартири. 

В зв’язку з цим, ОСОБА_1 користуючись наданим йому, згідно ст. 31 ЦПК України, правом змінити підставу або предмет позову, має бажання уточнити його, виклавши підстави та обґрунтування для задоволення вимог наступним чином:  

Квартира № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, 3 була надана в користування ОСОБА_6 на підставі ордера, виданого згідно рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради, яка являється матерю позивача, та з якою житлово-експлуатаційною організацією був укладений договір найму вказаного вище жилого приміщення.

В даній квартирі разом з ОСОБА_6 постійно проживав ОСОБА_1, який являється її сином, проживаючи однією сім’єю.

Пізніше, в зв’язку з тим, що ОСОБА_6 виїхала до іншої місцевості на постійне місце проживання, на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 2 вересня 1985 року за № XXX-а, був переведений особистий рахунок комунальної квартири № XX по вул. Xxxxxxxxxxx, 3 на її сина ОСОБА_1, який залишився проживати в даній квартирі та зареєстрований за цією адресою.

В подальшому між житлово-експлуатаційною організацією та ОСОБА_1 був укладений договір найму квартири № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, 3.       

На даний час квартира не приватизована в установленому законом порядку, а тому належить до державного житлового фонду (житлового фонду місцевої ради), а саме належить на праві комунальної власності Бориспільській міській раді.  

В період часу, починаючи з 2003 року по день звернення позивача до суду з цим позовом, відповідач постійно проживав у квартирі своєї матері, колишньої дружини позивача, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул.  К. Шлях, 20, кв. 1. 

Однак, в 2003 році, в той час коли позивач та відповідач зі своєю матір’ю проживали окремо, і відповідач був зареєстрований за адресою м. Бориспіль, по вул.  К. Шлях, 20, кв. 1, позивач, на вимогу своєї колишньої дружини, прописав за адресою місця знаходження спірної квартири свою неповнолітню (на той час) дочку, ОСОБА_3 в зв’язку з тим, що його колишня дружина мала намір відчужити свою квартиру № X, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. К.Шлях, 20. Вказані обставини обґрунтовуються тим, що колишня дружина позивача та яка є одночасно матір’ю відповідача, не мала право відчужувати квартиру в якій була зареєстрована її неповнолітня дочка та постійно в ній проживала, без забезпечення відповідача належним житлом для проживання. В зв’язку з наведеними вище обставинами, відповідач і був зареєстрований за адресою місця знаходження квартири і постійного проживання в ній позивача.  

Проте, звертаю увагу суд на те, що починаючи з 2003 року, тобто з того часу коли був зареєстрований відповідач за місцем знаходження квартири, ОСОБА_3 не проживала в ній, не вселялась в установленому законом порядку, не проживала однією сім’єю з позивачем в даній квартирі, не вела з ним спільного господарства та не мала нічого спільного, крім як взаємних прав та обов’язків як батька та дитини, не перевозила до квартири своїх особистих речей та речей необхідних для проживання, що підтверджується наступними обставинами, а також належними та допустимими доказами.

1 грудня 2008 року до Бориспільського МВ із заявою звернулася ОСОБА_3 про те, що її батько, ОСОБА_1 не дає змоги проживати в квартирі за адресою: м. Бориспіль, вул. Xxxxxxxxxxx, 3 кв. 18 де вона зареєстрована.

Однак, за результатами перевірки старшим дільничним інспектором, ОСОБА_7 вказаної вище заяви та інших матеріалів, 9 грудня 2008 року була винесена Постанова про відмову в порушення кримінальної справи, в зв’язку з відсутністю в діях позивача складу злочину передбаченого ст. ст. 129, 296 КК України виходячи з наступних обставин.

В ході перевірки було встановлено, що за адресою м. Бориспіль, вул. Xxxxxxxxxxx, 3, кв. 18 зареєстровані ОСОБА_1 та його дочка, ОСОБА_3, яка ніколи в даній квартирі не проживала. На даний час, ОСОБА_3 вирішила проживати за адресою м. Бориспіль, вул. Xxxxxxxxxxx, 3 кв. 18 де зареєстрована та вирішила звернутись до свого батька ОСОБА_1 з проханням поселитись в даній квартирі.

Крім того, 16 грудня 2008 року був складений Акт за участі майстра, ОСОБА_8 та паспортиста, ОСОБА_9, які працюють в Комунальному підприємстві «НАЗВА_1», ОСОБА_1, а також жителів сусідніх квартир одного під’їзду, ОСОБА_10, яка проживає в квартирі № X4 та ОСОБА_11, який проживає  в квартирі № X0, на підставі якого внаслідок перевірки та зі слів вказаних вище жителів сусідніх квартир, ОСОБА_3 зареєстрована, але в дійсності не проживає з 2003 року по адресі м. Бориспіль, вул. Xxxxxxxxxxx, 3 кв. 18.

Крім того, факт не проживання відповідача в квартирі № XX, яка знаходиться в м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, 3, починаючи з 2003 року і по день звернення позивача до суду, можуть підтвердити в судовому засіданні шляхом допиту в якості свідків, ОСОБА_10, яка проживає в квартирі № X4, ОСОБА_11, який проживає  в квартирі № X0 та ОСОБА_6, яка являється матір’ю позивача. З вказаними вище особами позивач періодично спілкується, вони неодноразово зустрічаються  під’їзді будинку, позивачем неодноразово надавалась їм допомога у вирішенні побутових питань, а тому вони обізнані та володіють достовірними даними про життя позивача, мають можливість спостерігати з ким та як проживає позивач в даній квартирі.

При таких обставинах, у відповідності до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Положенням вказаної вище норми статті також передбачено випадки коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців. Однак, вказані вище випадки збереження права користування жилим приміщенням не стосуються відповідача, яка не підпадає під жодне із них.

Тому, згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, тобто понад шестимісячний строк, встановлений ст. 71 ЖК України, проводиться в судовому порядку.

Таким чином, оскільки відповідач був відсутній, не проживав та жодного разу не скористався своїм правом на проживання в квартирі № XX, яка знаходиться м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, 3, починаючи з 2003 року, зокрема в тому числі з квітня місяця 2008 року по жовтень місяць 2008 року, - ОСОБА_3 необхідно визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням яким є вказана вище квартира.                          

Також, у відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року за № X,  у справах про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім’ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім’ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.

Також, тим же пунктом 14 вказаної вище Постанови Пленуму ВСУ, передбачено, що наймачеві або членові його сім’ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Таким чином, у випадку доведення позивачем факту відсутності та не проживання відповідачем більш ніж шість місяців у квартирі № XX, яка знаходиться м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, 3, що є підставою для задоволення первісного позову та визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням, в такому випадку в зустрічному позові відповідача про вселення його в квартиру необхідно відмовити.

Крім того, звертаю увагу суд на те, що одним із доказів, яким обґрунтовує відповідач факт проживання та користування квартирою є на його думку прописка за адресою знаходження квартири та довідка про склад сім’ї, в якій відповідач зазначений як член сім’ї наймача та зареєстрований за вказаною адресою.

Однак, вказана вище довідка дійсно засвідчує лише факт реєстрації (прописки) за місцем знаходженням квартири та не засвідчує жодним чином факт постійного проживання за цією адресою.

Також, п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року за № X, передбачено, що необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

При таких обставинах, прописка відповідача за адресою місця знаходження квартири жодним чином не свідчить про те, що останній постійно проживав та користувався вказаною вище квартирою.

Крім того, зауважу, що жодних речей якими б могла користуватись відповідач та які необхідні були б їй для проживання в квартирі ні коли не було, оскільки відповідач фактично з 2003 року жодного дня не проживала в цій квартирі, якою є однокімнатна квартира, де проживає лише позивач та в якій знаходяться виключно його речі.

Більш того, позивач і відповідач майже ніколи не спілкувались та не підтримували сімейних стосунків, що просто унеможливлювало б їх спільне проживання в одній кімнаті квартири.

Також, звертаю увагу суд на те, що твердження відповідача про те, що позивач фактично не проживав у квартирі останні роки, оскільки утримує свою матір, а тому в цій квартирі проживав фактично сам відповідач є необґрунтований навіть з того боку, що саме відповідач здійснював оплату всіх без винятку комунальних послуг за користування квартирою (квартирна плата, електро-, газо-, теплопостачання, електронний зв'язок), а тому посилання на ці обставини є безпідставними.

Не підтверджено жодними доказами твердження відповідача, що позивач здає в найм квартиру № XX, яка знаходиться м. Бориспіль, по вул. Xxxxxxxxxxx, 3 третім особам, оскільки сам постійно в ній проживає та користується, однак постійно змушений їздити до с. Головурів, Бориспільського району Київської області для догляду за своєю пристарілою матір’ю, про що свідчить довідка Головурівської сільської ради від 3 грудня 2008 року за № X971.

 Крім того, за час розгляду справи в суді, відповідач народив дитину, ОСОБА_4, надавши суду свідоцтво про народження. В зв’язку з цим, відповідач зареєстрував свою неповнолітню дочку за адресою місця знаходження квартири № XX в будинку № X по вул. Xxxxxxxxxxx в м. Бориспіль, яка належить на праві користування позивачу по справі, з підстав викладених вище в цьому позові.

Проте, звертаю увагу суд на те, що відповідач абсолютно незаконно та безпідставно зареєстрував за адресою місця знаходження квартири № XX, яка знаходиться в будинку № X по вул. Xxxxxxxxxxx в м. Бориспіль, свою неповнолітню дочку, ОСОБА_4, що полягає в наступному. 

У відповідності до ч.2 ст. 64 ЖК України, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ч.2 ст. 3 СК України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.  

В зв’язку з цим, ч.1 ст. 65 ЖК України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

При таких обставинах, виходячи з вимог ст. 64 ЖК України та ст. 3 СК України, позивач та відповідач не можуть вважатися членами однієї сім’ї, а відповідач членом сім’ї позивача як наймача квартири, оскільки починаючи з 2003 року вони спільно не проживали, спільним побутом не пов’язані, а відповідач не веде спільне господарство з позивачем, оскільки відповідач жодного дня, починаючи з 2003 року, не проживав у квартирі, яка належить позивачу на праві користування, а лише формально була зареєстрована за адресою місця знаходження цієї квартири.

При таких обставинах, оскільки позивач та відповідач не є членами однієї сім’ї, і як наслідок відповідач не є членом сім’ї позивача як наймача квартири, більш того постійно не проживав з позивачем в цій квартирі, відповідач не мав жодних законних підстав для реєстрації місця проживання своєї неповнолітньої дитини за адресою місця знаходження цієї квартири, оскільки виключно члени сім’ї наймача мають право, з підстав передбачених ст. 65 ЖК України, на вселення своїх неповнолітніх дітей, однак сторони не являються членами однієї сім’ї.

Тому, відповідач фактично скориставшись формальною реєстрацією за адресою місця знаходження квартири, яка належить позивачу, не проживаючи в ній жодного дня, зареєстрував свою новонароджену дитину, втративши при цьому будь-які права на користування цією квартирою з підстав передбачених ст. 71 ЖК України.

При таких обставинах, враховуючи те, що відповідач втратив право на користування квартирою з підстав передбачених ст. 71 ЖК України, оскільки був відсутній та не проживав у квартирі починаючи з 2003 року, зокрема з квітня 2008 року по жовтень 2008 року, тобто більш ніж шість місяців підряд, і відповідача необхідно визнати таким, що втратив право  користування квартирою, неповнолітня дитина відповідача також не проживала в квартирі з моменту її народження, та була безпідставно та незаконно зареєстрована відповідачем за адресою місця знаходження квартири позивача, а тому її також необхідно визнати такою, що втратила право користування квартирою.                  

 Крім того, звертаю увагу су на те, що права дитини на забезпечення її житлом не будуть порушені у випадку визнання її та відповідача такими, що втратили право користування квартирою № XX в будинку № X по вул. Xxxxxxxxxxx в м. Бориспіль, які передбачені актами законодавства України, оскільки відповідач як мати дитини з 2003 року не проживала в цій квартирі, втратила будь-які права на користування та проживання в ній з підстав передбачених ст. 71 ЖК України, а тому якщо мати не має жодних прав на квартиру, остання не може самостійно надавати, або ж встановлювати права на цю квартиру для своєї дитини, а тому і дитина на сьогоднішній день не має жодних прав на житло, отже внаслідок визнання її такою, що втратила право користування квартирою, права дитини на житло порушені не будуть.

Також, звертаю увагу суд на те, що відповідач постійно проживав у своєї матері за адресою в м. Бориспіль, по вул. К.Шлях, 20, кв.1, а також зазначає адресу місця проживання в позові як АДРЕСА_3.

За таких умов, відповідач має де проживати, увесь період часу починаючи з 2003 року проживав, більш за все за адресою проживання її матері, однак, починаючи з грудня 2008 року постійно намагається вселитись в квартиру позивача, шляхом звернення з безпідставними заявами до органів міліції та прокуратури про вчинення позивачем перешкод у користуванні спірною квартирою та як наслідок звернення до суду з аналогічними вимогами. Метою віх цих дій та вчинків з боку відповідача є не що інше як вселення в квартиру, її приватизація та як наслідок відчуження і отримання від цього доходу, оскільки відповідач з 2003 року по день виникнення конфлікту з приводу нібито проживання позивача, жодного разу не цікавилась цією квартирою, жодного дня не проживала в ній, не сплачувала жодної копійки за її утримання, не допомагала позивачу в її утриманні, ремонту та не вчиняла інших будь-яких дій спрямованих на інтерес до проживання в цій квартирі починаючи з 2003 року і по кінець 2008 року.        

Тому на підставі вищевикладеного та керуючись  ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 82, 109, 118, 119, 120, 143, 151, 152 Цивільного процесуального кодексу України, -

П Р О Ш У:

1.      Визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням – квартирою № XX в будинку № X по вул. Xxxxxxxxxxx в м. Бориспіль.

2.      В зустрічному позові ОСОБА_3 – відмовити в повному обсязі.

ДОДАТКИ:

1.      Копія заяви про уточнення позовних вимог по цивільній справі щодо визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням (квартирою) – 3 примір.;  

      15 липня 2009 року

         Представник позивача,

         який діє на підставі довіреності      

 

______________

(підпис)

 

 Ковальчук С.М.          

 

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації