Заява про вступ у цивільну справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

У відповідності до ч.4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Cуддею Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у цивільній справі, предметом розгляду якої є стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 127 680 грн. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.   

Договір позики грошових кошів був укладений відповідачем у цій справі за час перебування у зареєстрованому шлюбі, проживання однією сім’єю та ведення ним спільного господарства з іншою особою, яка заперечує укладання такого правочину. 

У відповідності ч.1 ст. 35 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд, на підставі ч.2 ст. 35 ЦПК України, залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

До Дарницького районного суду м. Києва 

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14 

 

Заявник:    ОСОБА_1, 

зареєстроване місце проживання: 

АДРЕСА_1

 

Особи, які беруть участь у цивільній справі

 

Позивач:     ОСОБА_2, 

зареєстроване місце проживання: 

АДРЕСА_2

   

Відповідач:     ОСОБА_3,

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_3

 

Головуючий суддя: ОСОБА_4

Цивільна справа № XXX/ХХХХХ/13

                                                                   

З А Я В А

Про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача 

Нещодавно, мені стало відомо, що суддею Дарницького районного суду м. Києва, ОСОБА_4, відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 127 680 грн. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 3 жовтня 2013 року о 10 год. 40 хв.   

В обґрунтування заявлених вимог, ОСОБА_2 посилається на те, що між ним та ОСОБА_3 28 квітня 2011 року був укладений договір позики за № XX, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язується надати відповідачу безвідсоткову позику в національній валюті України в розмірі 127 680 грн., який зобов’язується прийняти предмет позики і повернути його не пізніше 28 квітня 2013 року у порядку, визначеному Договором.

Як стверджує позивач, після укладання договору позики, відповідач одразу отримав грошову суму коштів у розмірі 127 680 грн. як позику, однак в строк до 28 квітня 2013 року не виконав своє грошове зобов’язання та не повернув позивачу позику в порядку та на умовах, визначених Договором, а тому у відповідача виник борг у розмірі наданої позивачем позики, який і підлягає стягненню на його користь в судовому порядку.   

Однак, звертаю увагу суд на те, що 20 серпня 2005 року між мною та відповідачем,  ОСОБА_3, був укладений шлюб, який був зареєстрований Помічнянською міською радою Добровеличківського району Кіровоградської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження вчинено запис за № XX.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2012 року у цивільній справі № X/1005/ХХХХ/2012 за позовом ОСОБА_3 до мене, - шлюб між нами був розірваний.

У разі розірвання шлюбу судом, відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Оскільки рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2012 року, з підстав передбачених ст. ст. 223, 294 ЦПК України, набрало законної сили 28 вересня 2012 року, шлюб між мною та ОСОБА_3, згідно ч. 2 ст. 114 СК України, припинився 28 вересня 2012 року.

Таким чином, договір позики грошових кошів був укладений відповідачем за час перебування нас у зареєстрованому шлюбі, проживання однією сім’єю та ведення нами спільного господарства.

У відповідності до ч.4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Як передбачено ч.3 ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

З повною відповідальністю хочу повідомити суд про те, що мені як колишній дружині відповідача не відомо як про сам факт укладання ним 28 квітня 2011 року договору позики грошових коштів на суму в розмірі 127 680 грн. так і отримання відповідачем за час перебування зі мною в шлюбі такої суми коштів у позику з метою використання їх в інтересах  сім’ї.      

Звичайно, я як колишня дружина відповідача не можу стверджувати, що такий договір в дійсності не був укладений між позивачем та відповідачем, і посилатись на те, що грошові кошти насправді відповідачем не були одержані від позивача, оскільки я не виключаю, що відповідач міг отримати таку грошову суму коштів у вигляді позики та використати її на власні цілі, що не пов’язані з інтересами нашої колишньої сім’ї, так як за ввесь час перебування в шлюбі відповідач не запитував у мене усної чи письмової згоди на укладання такого договору та отримання грошових коштів у позику, а також не доводив до відома мене як про факт укладання договору так і  про отримання ним коштів у розмірі 127 680 грн.

Натомість я маю обґрунтовані сумніви в тому, що 28 квітня 2011 року такий договір позики в дійсності був укладений між позивачем та відповідачем, а також те, що насправді передавалися кошти у розмірі 127 680 грн. як позика, про що свідчать наступні обставини та фактичні дані.

У відповідності до ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Як передбачено п. 3.1 Договору позики від 28 квітня 2011 року, позикодавець передає позичальнику готівкою предмет позики за даним договором після підписання сторонами цього договору. Факт отримання позичальником предмету позики підтверджується видачею останнім позикодавцю розписки про отримання предмету позики.

Проте, як випливає зі змісту поданого ОСОБА_2 позову та доданих до нього документів, відповідачем не видавалася розписка про отримання ним грошових коштів у розмірі 127 680 грн.  

Оскільки Договором позики від 28 квітня 2011 року лише передбачено обов’язок позивача передати грошові кошти відповідачу відразу після підписання сторонами договору, і не зазначено, що до його укладання чи на момент його підписання сторонами, відповідач отримав суму позики, - відсутність розписки чи іншого письмового документу, з підстав передбачених ч.2 ст. 1047 ЦК України та п. 3.1. Договору позики від 28 квітня 2011 року, свідчить про те, що відповідачем не отримувались кошти в сумі 127 680 грн. як позики за договором.          

Крім того, після розірвання 28 вересня 2012 року шлюбу між мною та відповідачем, він постійно не визнавав моє право власності на 1/2 частку квартири та транспортного засобу і вважає себе одноособовим власником таких речей, мотивуючи це зокрема тим, що правовстановлюючі документи, які засвідчують право власності на майно, були видані лише йому. 

В зв’язку з цим, в липні місяці 2013 року я звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства «НАЗВА_1», про визнання права власності на частку в спільному майні, набутого за час перебування в шлюбі, в порядку його поділу, та усунення перешкод у здійсненні права користування майном. 

Обґрунтовуючи обставини, викладені в позові, я посилаюся на те, що квартира № XX, яка знаходиться по вул. Xxxxxxxx, 2-А в м. Борисполі, а також транспортний засіб Крайслер «Себрінг», державний номерний знак АА XXXX КО, з підстав передбачених ст. ст. 60, 61 СК України, є моїм та відповідача об’єктами права спільної сумісної власності, оскільки набуті за час перебування нас в шлюбі.  

Бориспільський міськрайонний суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 вересня 2013 року, на яке відповідач ОСОБА_3 не з’явився, подавши до суду відповідне клопотання, у зв’язку з чим судовий розгляд справи було відкладено на 9 жовтня 2013 року.

Дивним чином випливає та обставина, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в однаковий проміжок часу і розгляд цієї справи призначено на 3 жовтня 2013 року. Відповідач в свою чергу намагається вжити всіх можливих заходів для того, щоб розгляд даної справи був завершений якомога швидше лише з однією метою – надати в подальшому Бориспільському міськрайонному суду, на розгляді якого знаходиться справа за моїм позовом, рішення Дарницького районного суду м. Києва, яким буде стягнуто з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 127 680 грн. як доказ наявності у нього зобов’язань, які виникли в інтересах сім’ї за час перебування нас в шлюбі.

Такі висновки пов’язані також з позицією, висловленою Верховним судом України, який в п. 24 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11 роз’яснив судам, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Тому, я більш ніж переконана, що відповідачу потрібне рішення суду, яким буде стягнуто з нього заборгованість за договором позики, для подання його Бориспільському міськрайонному суду, в межах розгляду іншої справи про поділ майна, як доказ в рахунок обґрунтування обставин виникнення в нього боргових зобов’язань в інтересах сім’ї в період перебування його зі мною в шлюбі, з метою обґрунтування збільшення розміру своєї частки у спільному майні або ж у такий спосіб мати фактичний вплив на можливість врегулювання спору в позасудовому порядку.

Проте, я більш ніж впевнена в тому, що будь-які належні чи допустимі докази, які б в сукупності могли свідчити про використання грошей, одержаних відповідачем за договором позики від 28 квітня 2011 року, в інтересах сім’ї - відсутні.

Також, не маю жодних сумнівів, що відповідач з’явиться в судове засідання на розгляд даної справи та визнає позов ОСОБА_2 у повному обсязі, або ж направить на адресу суду відповідну заяву про визнання позову.

Окрім цього, не можливо не врахувати того факту, що ОСОБА_2 являється хрещеним нашого спільного з відповідачем старшого сина, ОСОБА_5, і між ним та відповідачем склалися та тривають досить тісні дружні відносини.  

Таким чином, рішення суду, яке буде ухвалено в цій справі, може вплинути на мої права чи обов’язки, зокрема в частині можливості заявлення відповідачем вимог про збільшення його частки у спільному майні під час проведення його поділу або ж покладання на мене обов’язку виконання зобов’язання за договором позики, який був укладений за час перебування мене з відповідачем у шлюбі.  

У відповідності ч.1 ст. 35 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд, на підставі ч.2 ст. 35 ЦПК України, залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Як передбачено ч.4 ст. 36 ЦПК України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у справі

Тому, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П Р О Ш У: 

1.Залучити (допустити) мене до участі в справі № XXX/ХХХХХ/13, яка знаходиться в провадженні Дарницького районного суду м. Києва, за головування судді ОСОБА_4, за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 127 680 грн. - як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, постановивши відповідну ухвалу.

ДОДАТКИ:

1.Копія позовної заяви про визнання права на частку в спільному майні та усунення перешкод у здійсненні права користування майном;

2.Копія Свідоцтва про одруження від 20 серпня 2005 року;

3.Копія рішення Бориспільського міськрайонного суду від 17 вересня 2012 року у цивільній справі № X/1005/ХХХХ/2012;

4.Копія Свідоцтва про власність на нерухоме майно від 14 січня 2008 року Серія ЯЯЯ № XXXXXX

 

«__» жовтня 2013 року

 

            ОСОБА_1                                                                                                       _____________

                                                                                                                                    (підпис)

Average: 5 (1 голос)

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації