Заява про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем у звязку із виконанням в повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом

У відповідності до п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом. 

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець, на підставі ч.3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам.

Оскільки рішення Виконавчого комітету міської ради щодо знесення сараю, металевого гаражу та вольєру у повному обсязі було виконано, державний виконавець вже більш 1 (одного) року зволікає та вчиняє бездіяльність щодо прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження із винесенням відповідної постанови, а натомість упереджено та незаконно намагається знайти будь-які підстави для знесення інших надвірних будівель, які правомірно були набуті боржником та належать йому на праві приватної власності. 

Відділу державної виконавчої

служби Бориспільського міськрайонного

управління юстиції в Київській області  

 

Боржник:     ОСОБА_1, 

місце проживання:

АДРЕСА_1

 

Представник  боржника:          

Адвокат, Ковальчук Степан Миколайович,  

місце знаходження:

АДРЕСА_2 

засоби зв’язку: 8 (067) 230-36-06.

                                                                                                                                       

Державний виконавець:

 

 

З А Я В А

Між ОСОБА та ОСОБА_1 20 березня 1987 року був укладений договір купівлі-продажу 9/25 частини житлового будинку, що знаходиться в м. Борисполі, по вул. 1-го ХХХХХХ, 7, площа якого складає 68,8 кв. м., з відповідними надвірними будівлями, а саме: льох, вбиральня, огорожа, тротуари. Під частиною житлового будинку, яка належить на прав власності позивачу, знаходиться земельна ділянка, площа якої складає 0,03 Га

18 березня 2003 року Виконавчий комітет Бориспільської міської ради прийняв рішення за № XXX, на підставі якого зніс самовільно побудовані ОСОБА_1 побутові будівлі та споруди по вул. 1-го ХХХХХХ, 7 в м. Борисполі, а саме: вбиральню, сарай, льох, металевий гараж, вольєр як такі, що зведені без встановленого дозволу та належно затвердженого проекту. 

В подальшому, на підставі заяви стягувача, ОСОБА_4, державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міського управління юстиції, Конопля О.Б, виніс 22 липня 2003 року Постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX.

На підставі Ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2008 року в цивільній  справі, за головуванням судді ОСОБА_5, змінено сторону виконавчого провадження № XXX/07 з примусового виконання рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради № XXX від 18.03.2003 року ОСОБА_4 на ОСОБА_6.

Однак, не погоджуючись з рішенням Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18.03.2003 року за № XXX, ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду з позовом про його скасування в частині знесення льоху та вбиральні

Бориспільський міськрайонний суд 25 серпня 2004 року ухвалив рішення по справі № X-XX/XX, яким позов ОСОБА_1 задовольнив, скасувавши рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. 1 ХХХХХХ, 7-А. 

При цьому, рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 серпня 2004 року по справі № X-XX/XX було встановлено, що «…вказані в рішенні забудови були зроблені іншою особою ще до купівлі будинку позивачкою. Відповідно до ст.ст. 48, 49 Закону України «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Приймаючи до уваги, що договір купівлі-продажу від 19 березня 1987 року жодним судом не скасовано, міськвиконком Бориспільської міської ради не мав право вирішувати питання, що стосуються права власності…»       

Обставини, пов’язані з прийняття вказаного вище рішення суду та набуття ОСОБА_1 права власності на льох та вбиральню на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 1987 року, також встановлені Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 листопада 2008 року по адміністративній справі № X-а-471/2008 року за позовом ОСОБА_1 до ВДВС Бориспільського МРУЮ про скасування постанов державного виконавця.  

Таким чином, рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX в частині знесення льоху та вбиральні, які знаходяться в м. Бориспіль, вул. 1 ХХХХХХ, 7-А і належать ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 20 березня 1987 року, - скасовано, а тому в цій частині таке рішення не підлягає примусовому виконанню, оскільки воно вважається таким, що не приймалось, якого як юридично так і фактично не існує.

7 грудня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_7, був складений Акт про те, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 самостійно знесено самовільно побудовані будівлі та споруди, а саме металевий гараж, вольєр, сарай. На проході до території ОСОБА_6, а саме будинку № X-а по вул. 1-го ХХХХХХ, залишилися будівлі вбиральні та сараю.

Таким чином, з Акту державного виконавця випливає, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX щодо знесення сараю, металевого гаражу та вольєру – у повному обсязі виконано ОСОБА_1, яка самостійно знесла вказані будівлі та споруди.     

Однак, одразу ж, на наступний день, 8 грудня 2011 року, після складання державним виконавцем Акту, останній звернувся з подання до Бориспільського міськрайонного суду Київської області про роз’яснення його рішення від 25 серпня 2004 року по справі № X-XX/XX, яким скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою АДРЕСА_1-А, і просив роз’яснити чи враховувати державному виконавцю вказане рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 серпня 2004 року по справі № X-XX/XX при примусовому виконанні рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX.

Подання державного виконавця обґрунтоване тим, що в ході здійснення виконавчого провадження державному виконавцю є незрозумілим рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області № X-XX/XX від 25.08.2004 року яким скасовано рішення від 18.03.2003 року виданого Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою АДРЕСА_1-А, так як дане рішення винесено щодо будівель, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1-А, а фактично знаходяться в АДРЕСА_1, що підтверджується також інформацією наданою КП «ББТІ» та актом державного виконавця.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області, постановивши 12 січня 2012 року ухвалу по справі № X-XX/XX року, роз’яснив рішення Бориспільського міськрайонного суду наступним чином: не враховувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області № X-XX/XX від 25 липня 2004 року при примусовому виконанні рішення № XXX від 18 березня 2003 року виданого виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, посилаючись в своїй ухвалі лише на те, що в рішенні Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року зазначена адреса: вул. 1-го ХХХХХХ 7-А, а в рішенні виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року зазначене на адреса: вул. 1-го ХХХХХХ, 7.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Київської області з вимогами про її скасування та постановлення нової ухвали про відмову відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції в роз’ясненні рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по цивільній справі № X-XX/XX року.

Апеляційний суд Київської області, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, 3 квітня 2012 року постановив нове судове рішення, яким ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2012 року скасував і відмовив у задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області про роз’яснення рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 серпня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання акта органу місцевого самоврядування незаконним.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд встановив, що «…з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 12 січня 2012 року про роз’яснення рішення фактично змінено зміст резолютивної частини рішення суду від 25 серпня 2004 року…», «…крім того у поданні відділу ДВС некоректно викладено клопотання про роз’яснення рішення суду. За змістом ст. 221 ЦПК України суд має право роз’яснити своє рішення, а не порядок його виконання…»        

Згідно ст. 124 Конституції України, ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року та ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як передбачено ч.3 ст. 61 ЦК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2004 року по цивільній справі № X-XX/XX, яким скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року в частині знесення льоху та вбиральні, які належать ОСОБА_1 і знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. 1 ХХХХХХ, 7-А – набрало законної сили та є обов’язковим для виконання всіма органами державної влади, посадовими та службовими особами, в тому числі і для державного виконавця, а обставини встановлені судовим рішенням не підлягають доказуванню.

Отже, з наведеного вище випливає, що ОСОБА_1 набула право власності на такі надвірні будівлі як льох та вбиральня, які знаходяться в м. Бориспіль по вул. 1-го ХХХХХХ 7-А, на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 1987 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_1, правомірність набуття якого підтверджено рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2004 року по цивільній справі № X-XX/XX та Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 листопада 2008 року по адміністративній справі № X-а-471/2008 року         

Крім того, особливу увагу державного виконавця звертаю на те, що починаючи з 1988 року і по сьогоднішній день, адреса місцезнаходження домоволодіння, яка зазначена у рішенні виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року, а саме АДРЕСА_1, та адреса місцезнаходження домоволодіння, яка зазначена в рішенні Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № X-XX/XX року, АДРЕСА_1-А,  є однією і тією ж адресою, яка до 1988 року була 1-го ХХХХХХ, 7, а після цього була змінена на 1-го ХХХХХХ, 7-А.

Вказані вище обставини підтверджуються довідкою Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області від 2 квітня 2012 року за № XXX/1-09, в якій зазначено, що «…за адресою: вул. 1-го ХХХХХХ № X та вул. 1-го ХХХХХХ № X-а в м. Бориспіль, знаходиться один і той же будинок та одна і та ж земельна ділянка, беручи до уваги те, що гр. Бабишкіна нині гр. ОСОБА_1 придбала 9/25 частини житлового будинку, згідно Договору купівлі-продажу за № XXX від 19.03.1987 року (свідоцтво про право власності за № XXX від 21.04.1987 р.)…»

Крім того, на підставі рішення Бориспільської міської ради від 26 серпня 2004 року, ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо документів, які посвідчують право власності на присадибну земельну ділянку саме по вул. 1-го ХХХХХХ, 7-А в м. Борисполі в межах, передбачених статтею 120 Земельного кодексу України, оскільки у вступній та описовій частині обґрунтування прийняття цього рішення, Бориспільська міська рада посилається саме на наявність у неї зареєстрованого права власності на 9/25 житлового будинку.

Прийняттю цього рішення Бориспільською міською радою передувало ухвалення Бориспільським міськрайонним судом Київської області рішення від 24 червня 2004 року по справі № X-50/2004 року, яким суд визнав неправомірною бездіяльність Бориспільської міської ради щодо створення перешкод у передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, розташованої на вул. 1-го ХХХХХХ, 7-А в м. Борисполі. 

Крім того,  5 жовтня 2005 року був складений Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, за участі представника Бориспільського міського відділу Київської регіональної філії Центру ДЗК, землевласника – ОСОБА_1, а також суміжних землекористувачів (землевласників) – ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, на підставі якого були встановлені межові знаки земельної ділянки згідно рішення Бориспільської міської ради про передачу земельної ділянки безкоштовно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,03 Га, по вул. 1-го ХХХХХХ, 7-а. Крім того, Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки був підписаний та погоджений всіма суміжними землекористувачами (землевласниками) – ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10.

Отже, фактична тотожність адрес чітко випливає з тих документів, що містяться в матеріалах виконавчого провадження, якими є договір купівлі-продажу частки житлового будинку з надвірними спорудами від 20 березня 1987 року, технічний паспорт на житловий будинок та надвірні споруди, копія паспорту громадянина України ОСОБА_1, план земельної ділянки 1988 року, рішення Бориспільської міської ради від 26 серпня 2004 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, рішення Бориспільського міськрайонного осуду від 23 червня 2004 року по справі № X-50/2004 року, кадастровий план земельної ділянки та неймовірна кількість інших документів, які видавались в продовж 25 років перебування житлового будинку у власності ОСОБА_1

Це були зумовлені тим, що 32/50 частки житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_12, а інша 9/25 частини житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_1, які між собою не перебувають в жодних родинних, сімейних чи навіть в дружніх стосунках. А тому, в 1988 році поштова адреса домоволодіння ОСОБА_1 була змінена, присвоївши номер її частини будинку 7-А, при цьому в ОСОБА_12 домоволодіння залишилося під № X.

Більш того, ОСОБА_12, який є власником домоволодіння під № X, а також його домоволодіння в цілому не мають жодного відношення до прийнятого виконавчим комітетом Бориспільської міської ради рішення від 18 березня 2003 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду від 25 липня 2004 року по справі № X-XX/XX року, а також до обставин пов’язаних із самочинним будівництвом надвірних споруд, їх знесення та провадження виконавчих дій. Тому, після 1988 року, домоволодіння ОСОБА_1 знаходилося за адресою: вул. 1-го ХХХХХХ, 7-А, а не під № X, роз’єднання яких потребували інтереси двох незалежних одних від одного власників будинку, які мають окремі подвір’я, земельні ділянки та надвірні будівлі.     

У відповідності до п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом. 

При таких обставинах, рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX щодо знесення сараю, металевого гаражу та вольєру – як виконавчий документ, у повному обсязі виконано ОСОБА_1.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець, на підставі ч.3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вважаю за необхідне звернути увагу і на положення ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлені гарантії прав фізичних, та яка зобов’язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних осіб.

Враховуючи те, що рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18 березня 2003 року за № XXX щодо знесення сараю, металевого гаражу та вольєру у повному обсязі було виконано ОСОБА_1 ще 7 грудня 2011 року, державний виконавець вже більш 1 (одного) року зволікає та вчиняє бездіяльність щодо прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження із винесенням відповідної постанови, а натомість упереджено та незаконно намагається знайти будь-які підстави для знесення таких надвірних будівель як льох та вбиральня, які знаходяться в м. Бориспіль по вул. 1-го ХХХХХХ, 7-А, правомірно набуті боржником та належать йому на праві приватної власності.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, звертаю особливу увагу державного виконавця на конституційні гарантії непорушності права приватної власності громадян та відповідальності за незаконні та неправомірні дії та рішення органів державної влади. 

У відповідності до ч.3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення міститься в ст. 321 ЦК України,  яким передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тому, ст. 393 ЦК України передбачено, що  правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Я, як представник боржника, вже навіть мовчу про наявність кримінальної відповідальності, яка може настати у випадку вчинення державним виконавцем дій та рішень спрямованих на незаконне знесення будівель, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності і які можуть бути кваліфіковані в кримінальному провадженні як перевищення повноважень та зловживання владою і службовим становищем, з покладенням відповідальності за заподіяні збитки та моральну шкоду, завдану боржнику.  

Тому, сподіваюсь, що Ви, як державний виконавець, усвідомлюєте повноту своєї відповідальності за неправомірні та незаконні дії та рішення щодо знесення будівель, які не мають абсолютно жодного відношення до виконання виконавчого документу, яким є рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 18.03.2003 року за № XXX.

Крім того, в мене не виникає сумніву щодо прямої зацікавленість державного виконавця у відстоюванні інтересів боржника, які виходять за межі дії Закону України «Про виконавче провадження» та повноважень наданих державному виконавцю, спрямованих на незаконне знесення надвірних будівель ОСОБА_1, при наявності очевидних та більш ніж достатніх правових підстав для закінчення виконавчого провадження.

 

Прошу державного виконавця дотриматись принципу верховенства права та завершити виконавче провадження з винесенням відповідної постанови, оскільки виконавчий документ вже виконано боржником, а подальше вчинення з боку державного виконавця бездіяльності, більш того незаконних, неправомірних та безпідставних виконавчих дій спрямованих на знесення будівель та споруд, які належать на праві приватної власності боржнику, призведе до оскарження ним таких неправомірних та незаконних рішень, дій та бездіяльності як до суду, в порядку передбаченому ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», так і до органів прокурори з вимогами щодо притягнення до кримінальної відповідальності державного виконавця як того вимагає закон.    

 

ДОДАТКИ:

1. Копія рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2004 року по справі № X-XX/XX

2. Копія Ухвали Апеляційного суду Київської області від 3 квітня 2012 року по справі № X2ц-1792/2012

3. Копія Довідки Управління містобудування та архітектури від 2 квітня 2012 року за № XXX/1-09

4. Договір про надання юридичних послуг ОСОБА_1;

 

«__» березня 2013 року

 

Представник боржника,

який діє на підставі договору                                                    ____________                                          Ковальчука С.М.

                                                                                                (підпис)

Голоси відсутні

Додати новий коментар

Увага !
Відповідь на дане питання необхідно надати задля уникнення публікування «спам» інформації