Опубліковано Степан Ковальчук
До Апеляційного суду Київської області
через Києво-Святошинський районний суд
Позивач: ОСОБА_1,
місце проживання:
АДРЕСА_1
Представник
Позивача: ОСОБА_2,
місце проживання:
АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА 3
місце знаходження:
АДРЕСА_2.
Цивільна справа № 2-2112/07
Заява про апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 липня 2007 року по справі № 2-2112 – подана «3» липня 2007 року.
А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 3 липня 2007 року по справі № 2-2112
3 липня 2007 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив заочне рішення по цивільній справі № 2-2112 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА 3 про розірвання договору інвестування будівництва, стягнення неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Ухваленим рішенням, Києво-Святошинський районний суд Київської області задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1, розірвавши Договір інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V, стягнувши з відповідача на користь позивача суму коштів сплачених як інвестиційний внесок в розмірі 165 944 грн., суму неустойки в розмірі 24 756 грн. 80 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 1700 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 192 430 грн. 80 коп.
В частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 420 774 грн. 80 коп. та суму компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., суд першої інстанції відмовив.
В зв’язку з цим, позивач вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 липня 2007 року по справі № 2-2112, в частині відмови позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення збитків у розмірі 420 774 грн. 80 коп. та суму компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 25 000 грн. ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з’ясував фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду в частині стягнення збитків та моральної шкоди не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
За таких умов рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 липня 2007 року по цивільній справі № 2-2112 необхідно змінити, постановивши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 420 774 грн. 80 коп. та суму компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.
- Позивач, звернувшись до суду першої інстанції з цим позовом, пред’явив вимогу про стягнення з дочірнього підприємства ОСОБА 3 на його користь збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 420 774 грн. 80 коп., внаслідок розірвання договору інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V, оскільки відповідач не виконав покладені нього зобов’язання щодо будівництво квартири № 48, яка згідно п. 1.2.1. договору, повинна бути збудована в Київській області в м. Вишневе, по вул. Лесі Українки, 82, на 8 поверсі в строк до четвертого кварталу 2006 року, внаслідок чого істотно порушив умови договору.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні вказаної вище вимоги послався у своєму рішенні на те, що вартість квартири на сьогоднішній день в даному випадку не можна вважати упущеною вигодою, пославшись на ст. 203 ЦК України (в редакції 1963 року), а тому зробив висновки про те, що позивач не довів у суді вказані вимоги.
Проте, позивач вважає, що суд відмовивши позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 420 774 грн. 80 коп. прийшов до незаконних та необґрунтованих висновків, внаслідок чого безпідставно відмовив позивачу в їх задоволенні, що є підставою для зміни рішення в цій частині, з наступних підстав.
Суд першої інстанції підтвердив своїм рішенням не виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо будівництво, у відповідності до п. 1.2.1. договору інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V,ХХХ, на 8 поверсі в строк до четвертого кварталу 2006 року. Вказана обставина є підставою для розірвання у відповідності до ст. 651 ЦК України вказаного вище договору інвестування будівництва, оскільки відповідач істотно порушив умови договору, внаслідок чого позивач як інвестор значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладанні договору, а саме позивач вважав і це було передбачено договором, що в другому кварталі 2005 року, або ж принаймні в четвертому кварталі 2006 року він буде мати власне житло для проживання своєї сім’ї.
Таким чином, ч. 5 ст. 653 ЦК України передбачено, що якщо договір розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Також, ст. 203 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.
Аналогічно, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивач, укладаючи договір інвестування будівництва, реально розраховував на те, що в четвертому кварталі 2006 року, отримав би квартиру в багатоповерховому житловому будинку для проживання своєї сім’ї, за умови якби відповідач належним чином у відповідності до умов договору виконав свої зобов’язання, не порушив права позивача, збудував житло та передав його у власність позивача, оскільки останній в свою чергу виконав усі умови договору інвестування будівництва, сплативши 100 % інвестиційного внеску.
Проте, як було встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач на момент звернення з цим позовом збудував лише несучі конструкції двох поверхів будинку, що ставить за неможливе отримати квартиру як мінімум років через два три, а то й пізніше, або ж взагалі ніколи.
Також, позивач реально розраховуючи на отримання квартири для постійного проживання, витратив останні кошти своєї сім’ї на будівництво житла, внаслідок чого чотири роки безнадійно чекав її, розраховуючи на порядність та добросовісність відповідача, який зможе реалізувати права інвестора та забезпечити житлом позивача, в той час коли останній виконав усі обов’язки передбачені договором та забезпечив фінансування будівництва житла.
Натомість, на момент звернення позивача до суду ринкова ціна квартири в аналогічній місцевості з відповідною площею в декілька разів підвищилась, що ставить за не можливе придбати позивачем аналогічну квартиру за ті ж кошти, які були сплачені позивачем відповідачу в рахунок інвестиційного внеску.
В зв’язку з цим, відповідач користуючись коштами не виконав за чотири роки своїх зобов’язань передбачені договором інвестування щодо будівництва житла, тому позивач позбавлений можливості придбати житло виходячи з тих цін, які існували на момент сплати інвестиційного внеску, в зв’язку з чим йому були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди так як позивач міг би набути за рахунок інвестиційного внеску дохід у вигляді нерухомого майна, а саме квартири, якби відповідач виконав свої зобов’язання.
Крім того, внаслідок неправомірних дій з боку відповідача позивач не може реалізувати своє право на житло, передбачене ст. 47 Конституції України, коли держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Внаслідок цього, відповідачем були заподіяні збитки позивачу, які полягають в упущеній вигоді, яка складає вартість квартири в тій же місцевості, з тією ж площею та з аналогічними технічними характеристиками.
Враховуючи те, що вартість 1 кв. м. квартири в будинку за адресою: Київська області, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 82, складає 8 080 грн., згідно довідки виданої відповідачем, а загальна площа квартири в яку інвестувались позивачем кошти становить 72, 61 кв. м., внаслідок чого її ринкова вартість на момент звернення позивача до суду, становить 586 688 грн. 80 коп.
Таким чином, відповідач надавши довіку про вартість 1 кв. м. визнав своїми діями вартість всієї квартири, яка повинна була бути ним збудована, площа якої складає 72, 61 кв. м., що є належним та допустимим доказом по справі.
У відповідності до ч. 3 ст. 623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, — у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
За таких умов, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму збитків у вигляді упущеної вигоди, розмір яких складає 420 774 грн. 80 коп., яка вираховується виходячи з різниці ринкової вартості квартири, яка складає 586 688 грн. 80 коп. та суми інвестиційного внеску в рахунок придбання цієї квартири, який складає 165 944 грн.
2. Також, позивачем була пред’явлена вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди внаслідок істотного порушення умов договору інвестування будівництва та не виконання своїх зобов’язань щодо будівництва квартири, за яку позивач сплатив 100 % інвестиційного внеску, тобто повну вартість цієї квартири. Позивач оцінив заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., яку просив суд першої інстанції стягнути на його користь з відповідача.
Суд в своєму рішенні відмовив позивачу в задоволенні його вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди внаслідок порушення ним зобов’язань за договором інвестування будівництва, мотивуючи тим, що позивач не довів ті умови, які дають підстави для покладення відповідальності на відповідача по відшкодуванню моральної шкоди.
Проте, вказані вище висновки суду є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах актів законодавства, внаслідок чого рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним та необґрунтованим, що полягає в наступному.
Відповідач, внаслідок істотного порушення своїх зобов’язань за договором інвестування будівництва, внаслідок того, що останній не збудував квартиру та не передав її у власність позивачу, за яку він сплатив 100 % її вартості, завдав йому моральну шкоду, яка полягає в наступному:
Позивач позбавлений можливості отримати квартиру на яку чекав майже чотири роки та отримання якої було основною метою не лише позивача, але й інших членів його сім’ї, яка внесла за неї всі свої кошти. Тому, не лише позивач, але й вся сім’я зазнала не мало душевних страждань та фінансової скрути внаслідок неправомірних дій з боку відповідача, який грубо порушив свої зобов’язання, позбавивши право на житло позивача, що ставить майже за неможливе реалізувати в майбутньому відповідне право та отримати житло, оскільки ринкова вартість квартири збільшилась в декілька разів.
Також, позивач змушений був навіть продати частку своєї квартири, про що в матеріалах справи є відповідний договір відчуження житла, з тією метою, щоб придбати в майбутньому квартиру на підставі укладеного з відповідачем договору інвестування, з метою сплатити інвестиційний внесок та виконати належним чином свої зобов’язання. В зв’язку з цим позивач на чотири роки залишився без житла, а після того як стало зрозуміло що відповідач не виконав та не виконає свої зобов’язання щодо будівництва квартири, позивач залишився без житла на довгі роки і змушений проживати зі своїм чоловіком та дітьми в своїх батьків, внаслідок чого постійно відчуває скруту та дискомфорт. Душевний стан позивача з часом все більше і більше пригнічувався коли стало зрозуміло, що відповідач не збудує квартиру для позивача та не передасть її у власність. Тим більше, набуття права на житло – це основна мета майже кожної смертної людини для того, щоб вона себе почувала щасливою, задоволеною та піднесеною в настрої, а також відчувала почуття забезпеченості житті. Коли позивач доклав максимально зусиль для отримання квартири, з вини відповідача позивач втратив останню надію мати своє житло та забезпечити свою родину та дітей.
Тому не зрозумілі висновки суду з приводу вказаних вище вимог щодо відшкодування моральної шкоди, які судом пояснюються тим, що позивач не довів ті умови, які дають підстави для покладання відповідальності на відповідача.
Не вже, залишити людину без грошей та квартири в даному випадку це не вина відповідача. Не вже постійні переживання та відтягування питання будівництва квартири, а також проживання в умовах 4 кв. м. на особу в подальшому житті позивача це також не умова відповідальності відповідача. Не вже маніпулювання людьми та збагачення відповідача за рахунок довіри інвесторів, та змушення їх постійно чекати, що в кінці кінців призводить до настання для інвестора страшенних майнових та моральних наслідків - це звичайні та нормальні для людини умови проживання в нашій демократичній незалежній ринковій державі. Де ж тоді честь, чесність та справедливість.
Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів, а саме до прокуратури та органів міліції з метою перевірки дотримання законності під час будівництва відповідачем житлового будинку та цільового використання інвестиційних коштів, які були залучені ним для будівництва житла. В такий спосіб позивач намагався захистити свої права як інвестора та право на отримання житла за рахунок власних коштів, що спричинили додаткові хвилювання та пригнічення з приводу того, що позивач ні коли не отримає ні коштів ні квартири.
Таким чином, у відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Тому, з положення наведеної вище норми ст. 23 ЦК України випливає, що саме суд повинен визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди за певних умов, які випливають з грубої вини відповідача в істотному порушенні умов договору інвестування будівництва та позбавлення позивача права на отримання квартири в майбутньому, за яку було сплачено 100 % її ціни майже чотири років тому, коли вартість подібної квартири в тій же місцевості на сьогоднішній день складає в декілька разів вищу.
Таким чином, позивач вважає, що йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 25 000 грн. та яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації моральних та душевних страждань та можливості останнього реалізувати в майбутньому своє право на житло.
При таких обставинах на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 27, 60, 212, 292, 294, 295, 296, 307, 309 ЦПК України, ст. 22, 23, 623, 651, 653 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, ст.ст. 161, 203 Цивільного кодексу в редакції 1963 року, п. п.1.1., 1.3., 2.1., 2.2., 2.4., 2.5., 2.6., 3.1. Договору інвестування будівництва від 4 листопада 2003 року за № 48-V та додаткових угод до нього
П Р О Ш У
- Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 липня 2007 року по справі № 2-2112 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА 3 про розірвання договору інвестування будівництва, стягнення неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди – змінити.
- Ухвалити рішення, яким:
- Стягнути з ОСОБА 3 на користь ОСОБА_1 збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 420 774 грн. 80 коп.
- Стягнути з ОСОБА 3 на користь ОСОБА_1 суму компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.
ДОДАТКИ:
- Копії Апеляційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області - 2 примір.;
- Квитанція про сплату судового збору (держаного мита) за подання Апеляційної скарги;
- Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
«___» липня 2007 року
Представник позивача,
якій діє на підставі довіреності _______________ ОСОБА_2
(підпис)
Додати новий коментар