Відзив на апеляційну скаргу у господарській справі про звільнення нежилого приміщення

     До Київського апеляційного господарського суду  

                                                    Відповідач:       Товариство з обмеженою відповідальністю

            «НАЗВА_1»

місце знаходження:

АДРЕСА_1

Інші учасники судового процесу:

          Позивач:       Комунальне підприємство «Дирекція з

управління та обслуговування нежитлового

фонду» Дарницького району м. Києва

            місце знаходження:

АДРЕСА_2

           Господарська справа № ХХХ(перша інстанція)

ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Комунального підприємства «Дирекції з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва щодо скасування рішення Господарського суду м. Києва від 12 липня 2010 року по справі №ХХХ

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва звернулося до Господарського суду м. Києві з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» про зобов’язання звільнити нежиле приміщення, загальною площею 790, 5 кв. м., за адресою АДРЕСА 3.      

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12 липня 2010 року по справі № 51/49 в позові Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва щодо зобов’язання звільнити нежиле приміщення, загальною площею 790, 5 кв. м., за адресою: АДРЕСА 3– відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва звернулася з апеляційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 12 липня 2010 року по справі № ХХХ з вимогами про його скасування та припинення провадження у справі з посиланням на те, що судом першої інстанції не були враховані обставини, що мають значення для справи, які призвели до прийняття неправильного рішення.

Однак, подана Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва апеляційна скарга, на думку позивача, не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення Господарського суду м. Києва від 12 липня 2010 року по справі № ХХХ Тє безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. 

При таких обставинах, Апеляційна скарга Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 12 липня 2010 року по справі № ХХХ необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

1 листопада 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» та Комунальним підприємством «НАЗВА_7» був укладений договір оренди нерухомого майна за № 87, предметом якого було нежиле приміщення, що знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, строком до 1 березня 2003 року. Пізніше, між вказаними вище сторонами договору оренди нерухомого майна комунальної власності 1 березня 2003 року була укладена додаткова угода, на підставі якої сторони дійшли згоди про продовження терміну дії договору оренди з 1 березня 2003 року по 1 березня 2004 року, тобто на 1 (один) рік.

Проте, після закінчення строку дії договору оренди, 1 березня 2004 року жодна із сторін не звернулась до іншої сторони протягом місяця після закінчення строку його дії про зміну чи припинення договору, а тому він був продовжений на той самий строк та на тих самих умовах вже в четвертий раз до 1 березня 2008 року.

Також, наведені вище обставини стосовно чинності договору оренди та продовження його на нові строки були встановлені та зазначені в рішенні Господарського суду м. Києва від 31 січня 2008 року по господарській справі № 3/3, який вказав, що «…як свідчать матеріали справи жодною із сторін не було направлено заяву про припинення чи зміну договору оренди приміщень комунальної власності від 1 березня 2002 року за № 87, після спливу місячного терміну по закінченню строку на який його було укладено, а саме після 1 березня 2004 року, а тому даний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах до 1 березня 2005 року, після якого знову ж таки жодна із сторін не звернулася до іншої сторони з вимогою про зміну чи припинення договору оренди, внаслідок чого він знову ж таки був продовжений на той самий строк та на тих самих умовах до 1 березня 2006 року, і як наслідок в подальшому до 1 березня 2007 року, до 1 березня 2008 року…».

1 березня 2008 року строк дії договору оренди нерухомого майна комунальної власності від 1 листопада 2002 року за № 87 – закінчився.

Крім того, 11 лютого 2008 року виконавчий орган Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації) виніс розпорядження «Про діяльність комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва» за № 105.

На підставі п. 1 вказаного вище розпорядження, було прийнято рішення про передачу з балансу комунальних підприємств «Управління житлового господарства» та «НАЗВА_7» на баланс новоствореного комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва нежитловий фонд станом на 1.03.2008 року, в установленому законом порядку.      

Крім того, п. 2 розпорядження виконавчий орган Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації) від 11 лютого 2008 року за № 105 було делеговано комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва функції орендодавця з 1 березня 2008 року.

Також, на підставі п. 2.2. Розпорядження виконавчого органу Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації) від 17 березня 2008 року за № 274 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження від 11.02.2008 року № 105 «Про діяльність комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежилого фонду» Дарницького району м. Києва», Комунальному підприємству Дирекція з управління та обслуговування нежилого фонду» Дарницького району м. Києва переукласти діючі договори оренди нежитлових приміщень станом на 01.03.2008 року в установленому чинним законодавством порядку.   

При таких обставинах, з 1 березня 2008 року виконавчий орган Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації) делегував комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва функції орендодавця нежилих приміщень Дарницького району м. Києва, до якого належить і нежиле приміщення, загальною площею 490, 5 кв. м., що знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx.

За таких умов, починаючи з 1 березня 2008 року, комунальне підприємство «НАЗВА_7», яке було орендодавцем за договором оренди нерухомого майна комунальної власності від 1 листопада 2002 року за № 87, не має права на володіння та користування спірним нежилим приміщенням, в тому числі не має право здавати оренду, отримувати нежилі приміщення від орендодавців, отримувати кошти від орендарів у якості орендної плати за користування приміщеннями, та користуватися іншими правами і нести обов’язки орендодавця нежилих приміщень, оскільки власник майна вилучив з володіння та користування комунального підприємства «НАЗВА_7» вказане майно, припинивши будь-які права на нього в тому числі і право виступати орендодавцем комунального майна, передавши такі функції та повноваження орендодавця нежилих приміщень Дарницького району м. Києва, до числа яких відноситься нежиле приміщення, що знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, новоствореному комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва з 1 березня 2008 року.        

___________________________________________________

Нормативно-правове обґрунтування заперечень:

У відповідності до ст. ч.1 та ч.2 ст. 24 ГК України, управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб’єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Правовий статус окремого суб’єкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління.

У відповідності до ч.3 ст. 55 ГК України, суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції.

У відповідності до ч.3 ст. 78 ГК України, майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві оперативного управління.

У відповідності до ч.1 ст. 133 ГК України, основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права — право оперативного управління.

  У відповідності до ст. 137 ГК України, правом оперативного управління визнається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності. Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

___________________________________________________

При таких обставинах, з наведених вище положень Господарського кодексу України випливає, що суб’єкт господарської діяльності, що належить до комунального сектору яким є комунальне унітарне підприємство, здійснює свою господарську діяльність та реалізують свою господарську компетенцію на основі права оперативного управління комунальним майно, яке закріплюється за таким підприємством органами місцевого самоврядування, які і визначають компетенцію комунального підприємства щодо володіння, користування та розпорядження майном комунальної власності, і в будь-який час мають право здійснювати контроль за використанням майна і мають право вилучити у суб’єкта господарювання це майно і передати його іншому комунальному підприємству, визначивши режим володіння майном та компетенцію суб’єкта господарювання.    

Отже, як випливає з документів, що містяться в матеріалах справи, що 17 березня 2008 року виконавчим органом Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації) було видано розпорядження на підставі якого вилучив увесь нежитловий фонд Дарницького району м. Києва з оперативного управління КП «НАЗВА_7» станом на 1 березня 2008 року та передав його у оперативне управління новоствореному комунальному підприємству Дирекція з управління та обслуговування нежилого фонду» Дарницького району м. Києва, визначивши при цьому його господарську компетенцію та режим володіння, користування та розпорядження цим майном, встановивши, що з 1 березня 2008 року Комунальному підприємству передаються всі права орендодавця нежилих приміщень Дарницького району м. Києва.   

Тобто, до комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва з 1 березня 2008 року перейшли всі права та обов’язки орендодавця нежилих приміщень Дарницького району м. Києва, в тому числі і стосовно нежилого приміщення, що знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, орендарем якого є відповідач по справі.

Крім того, звертаю увагу суд на те, що оскільки в Комунального підприємства «НАЗВА_7» починаючи з 1 березня 2008 року вилучили увесь нежитловий фонд, в тому числі спірне нежиле приміщення, в результаті чого останній був позбавлений будь-яких прав на ці приміщення, договір оренди нежилого приміщення комунальної власності від 1 листопада 2002 року за № 87 не припинився, а до нового власника перейшли всі права та обов’язки, зокрема.

У відповідності до ч.6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Тому, ст. 770 ЦК України та ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

Таким чином, починаючи з 1 березня 2010 року як передбачено розпорядженням виконавчого органу Дарницької районної в м. Києві ради, до позивача по справі перейшли всі права та обов’язки орендодавця нежилих приміщень комунальної власності Дарницького району м. Києва, в тому числі і щодо спірних приміщень.

Крім того, ч.2 ст. 291 ГК України, яка передбачає припинення договору оренди, не передбачено такого випадку припинення договору оренди як зміна власника майна, що було передано в найм (оренду), або ж зміна орендодавця за договором оренди.

Такого ж положення і не містить в собі норма ст. 781 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які передбачають припинення договору найму (оренди).

При таких обставинах, договір оренди нежилих приміщень комунальної власності від 1 листопада 2002 року за № 87 не припинився внаслідок зміни власника речи, чи особи майно якому було передано в оперативне управління, а також внаслідок зміни самого орендодавця, до якого перейшли всі права та обов’язки за договором оренди.

Однак, звертаю увагу суд на ті обставини, які пов’язані з тим, який саме суб’єкт має право вимоги про звільнення нежилого приміщення комунальної власності, який перебуває на правах оренди у відповідача, зокрема.

Знову ж таки, як було зазначено в розпорядженні виконавчого органу Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації) від 11 лютого 2008 року за № 105, - передати з балансу комунальних підприємств «Управління житлового господарства» та «НАЗВА_7» на баланс новоствореного комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва нежитловий фонд станом на 1.03.2008 року, в установленому законом порядку та делеговано комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва функції орендодавця з 1 березня 2008 року.

При таких обставинах, з вказаного вище розпорядження не можливо встановити, який режим майна для Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва було визначено та встановлено його власником, Дарницькою районною в м. Києві радою чи його виконавчим органом.

У відповідності до п. 31 ст. 26 та п.п.1 п. «а» ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо управління а межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності територіальних громад.     

Крім того, ст. 137 ГК України передбачено, що правом оперативного управління визнається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності.

При таких обставинах, як випливає з положення ст. ст. 78, 133, 137 ГК України, що у випадку передання суб’єкту господарювання, що належить до комунального сектору економіки, майна, що належить до відання територіальної громади, орган місцевого самоврядування визначає правовий режим майна, яке передається такому суб’єкту для здійснення своєї господарської діяльності, а саме орган місцевого самоврядування приймаючи рішення про передання майна суб’єкту господарювання комунального сектору економіки визначає режим володіння та користування таким майном, межі такого володіння та господарську компетенцію стосовно такого майна, зокрема в правовому акті органу місцевого самоврядування повинно бути зазначено на яких правах передається майно суб’єкту господарювання, право власності, право оперативного управління чи право повного господарського відання або ж передає інші речові права на майно.

Проте, з розпорядження виконавчого органу Дарницької районної в м. Києві ради від  11 лютого 2008 року за № 105 випливає, що майно (нежитловий фонд) було вилучене в Комунального підприємства «НАЗВА_7» та передано позивачу на баланс з визначенням функції орендодавця та зобов’язано переукласти договори оренди нежилих приміщень комунальної власності.

Однак, орган місцевого самоврядування в своєму правому акті не визначив режим майна, яким є нежилі приміщення комунальної власності, а саме не вказав на який правовій підставі буде володіти майном Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва, а саме на правах оперативного управління чи на правах повного господарського відання або ж майно передається на інших речових правах у володіння позивача по справі.

Положення в рішенні виконавчого органу місцевого самоврядування про те, що таке майно передається на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва не створює для цього суб’єкта певного правового режиму володіння майном, на підставі якого б він володів, користувався та розпоряджався цим майном.

Вказана вище правова позиція обґрунтована тим, що у відповідності до п. 7 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із судовим захистом права державної власності» від 2 квітня 1994 року за № XX-X/XXX та п. 9 Інформаційного Листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом» від 31 січня 2001 року за № XX-X/XX, баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

При таких обставинах, власник (уповноважений ним орган) нежилих приміщень в своєму правовому акті, яким передав на баланс позивачеві спірні нежилі приміщення не визначив правового режиму майна та підстав його знаходження та передання у володіння суб’єкту комунальної власності, оскільки саме по собі знаходження майна на балансі не створює для даного суб’єкта речові права на майно, зокрема права власності, права оперативного управління чи права повного господарського відання, без вказівки про це у правовому акті власника (чи уповноваженого ним органу).

Тому, під час розгляду справи, позивач не надав суду докази, що спірні нежилі приміщення були передані йому у власність, оперативне управління чи повне господарське відання, при тому що актами законодавства України не передбачено такого режиму володіння, користування чи розпорядження майном як «передання на баланс підприємства», а тому право позивача не є порушеним, що є підставою для відмови в позові, оскільки особо, з підстав передбачених ст. 1 ГПК України, ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України, має право звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів.            

Таким чином, незважаючи на вказані вище обставини, зокрема те, що позивач не має достатніх підстав вважати себе особою, яка володіє майном на праві оперативного управління, після закінчення строку дії договору оренди, 1 березня 2008 року жодна із сторін, а саме комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва та Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1», не звернулися до іншої сторони протягом місяця (з 1 березня 2008 року по 31 березня 2008 року) після закінчення строку його дії про зміну чи припинення дії договору, а тому він був продовжений на той самий строк та на тих самих умовах до 1 березня 2009 року.

Вказана вище обставина обґрунтована тим, що у відповідності до ч.4 ст. 284 ГК України, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також, ст. 764 Цивільного кодексу України, передбачені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди зокрема, якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Спеціальним законодавчим актом, яким регулюються правовідносини щодо оренди державного та комунального майна, є саме Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, яка існувала на момент укладання договору оренди) від 14 березня 1995 року. Відповідно до ч. 2 ст. 17 даного Закону, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені договором.

Вищим Арбітражним судом України було надано роз’яснення «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»» від 25.05.2000 року, зокрема суд в п. 12 даного роз’яснення вказав на деякі практичні аспекти застосування вказаного вище Закону, в частині терміну договору оренди пояснивши, що в разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутністю протягом одного місяця заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.  Якщо заяву про припинення чи зміну умов договору оренди подано стороною за договором після закінчення терміну, встановленого ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», але друга сторона не згодна припиняти чи змінювати умови договору, останній вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк.

При таких обставинах, відповідач на даний час правомірно та на всіх законних підставах користується приміщеннями комунальної власності, що знаходяться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, 14., загальною площею 490,5 кв. м., оскільки договір оренди нежилих приміщень від 1 березня 2002 року за № 87 вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений, та на тих самих умовах аж до 1 березня 2009 року, з підстав зазначених вище. 

Також звертаю увагу суд на те, що Комунальне підприємство «НАЗВА_7» з 1 березня 2008 року не мав жодних повноважень на володіння нежилими приміщеннями, що знаходиться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx, та на підставі розпорядження виконавчий орган Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації) від 11 лютого 2008 року за № 105  був позбавлений функцій орендодавця внаслідок передання таких прав позивачу по справі, а тому вчинення з боку комунального підприємства «НАЗВА_7» будь-яких юридичних дій в межах договору оренди нерухомого майна комунальної власності від 1 листопада 2002 року за № 87 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах актів законодавства України, оскільки Комунальне підприємства «НАЗВА_7» не є орендодавцем за договором, оскільки такі права передані позивачу по справі.

При таких обставинах, вчинення з боку комунального підприємства «НАЗВА_7» дій в межах договору оренди нерухомого майна комунальної власності від 1 листопада 2002 року за № 87  починаючи з 1 березня 2008 року, зокрема надсилання попереджень від 3 березня 2008 року, 11 березня 2008 року, 17 березня 2008 року, 24 березня 2008 року про закінчення терміну дії договору оренди та не продовження його на новий строк і повернення нежилих приміщень, а також надсилання повідомлення від 11 березня 2008 року телеграфом та розміщення оголошення в газеті «Урядовий кур’єр» з приводу закінчення терміну дії договору та не проводження його на новий строк і повернення нежилих приміщень – є незаконними, як такими, що вчинені без наявності законного права на володіння спірними нежилими приміщеннями та наявності у комунального підприємства «НАЗВА_7» функцій орендодавця, які на той час належали позивачу по справі.

Тому, вказані вище докази, які були надані позивачем по справі в рахунок підтвердження тих обставин, що відповідач був повідомлений протягом місяця після закінчення терміну дії договору про його припинення та відмову у продовженні його на новий строк, з підстав передбачених ст. 34 ГПК України, не є належними та допустимими доказами, які свідчать про припинення договору оренди, оскільки були надані комунальним підприємством «НАЗВА_7», який не мав відповідних повноважень на вчинення відповідних дій в межах договору оренди, оскільки не являвся орендодавцем.

Крім того, у відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно.

Також, як передбачено ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками.

Таким чином, з положення ч.1 ст. 184 ЦК України випливає, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

При таких обставинах, річчю, визначеною індивідуальними ознаками, визнають річ, наділену тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її, зокрема такими ознаками є місцезнаходження, площа, розташування об’єкту оренди та інші індивідуалізуючи ознаки.

Однак, позивач пред’явив вимоги в своєму позові щодо звільнення відповідачем нежилих приміщень, які знаходяться в м. Києві, по вул. Xxxxxxxx,  загальною площею 790, 5 кв. м., які представник позивача підтримував їх під час розгляду справи в суді першої інстанції.  

Таким чином, суд першої інстанції не мав право вийти за межі позовних вимог відповідно до п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України без відповідного клопотання заінтересованої сторони, яке не було заявлено під час розгляду справи в суді.

Крім того, звертаю увагу суд на те, що у відповідності до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Також, ч.3 ст. 101 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 

При таких обставинах, позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не уточнив свої позовні вимоги, шляхом їх зменшення в частині площі приміщення, яке необхідно звільнити відповідачем, до ухвалення судом першої інстанції судового рішення, а тому збільшити чи зменшити розмір позовних вимог або ж змінити підстави або ж предмет спору в суді апеляційної інстанції законом заборонено.    

Тому на підставі ст.ст. 4, 22, 32, 59 ГПК України, -

П Р О Ш У:

1. Відмовити в задоволені позовних вимог Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва щодо зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗВА_1» звільнити нежиле приміщення, загальною площею 490, 5 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Xxxxxxxx.

27 вересня 2010 року