Нові матеріали

2013-06-17 Документи по цивільних та господарських справах, Відшкодування шкоди

Доказами, як встановлено ст. 57 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи (ст. 50 ЦПК України). Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ст. 63 ЦПК України)

Належними та допустимими доказами, які можуть підтвердити обставини, які свідчать про відсутність в діях позивача грубої необережності, яка б призвела до порушення Правил дорожнього руху та спричинило шкоду його автомобілю в дорожньо-транспортній пригоді, - є покази осіб, які були присутні в транспортному засобі на час ДТП та можуть бути допитані як свідки під час розгляду цивільної справи. 

2013-06-17 Документи по цивільних та господарських справах, Відшкодування шкоди, Документи по кримінальних справах

У відповідності до ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого. 

Отже, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

2013-06-17 Документи по адміністративних справах

У відповідності до ч.2 ст. 53 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Як передбачено ч.3 ст. 53 КАС України, питання про вступ до участі у справі третіх осіб вирішується ухвалою.

2013-06-01 Документи по цивільних та господарських справах, Правовідносини щодо прав на майно

У відповідності до ч. 1 ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Крім того, ст. 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. 

Якщо особа, в момент вчинення довіреності як одностороннього правочину, не мала жодних майнових чи будь-яких інших речових прав на квартиру і як наслідок не мала права вчиняти будь-які правочини з даною квартирою, - з підстав передбачених ч.1 ст. 238 ЦК України, така особа не мала права уповноважити іншу особу на вчинення правочинів щодо розпорядження квартирою.  

Тому, зміст одностороннього правочину, яким є довіреність, в момент її вчинення, не відповідала вимогам ст. ст. 238, 1003, 1299 ЦК України. 

У відповідності до ч.3 ст. 209 ЦК України, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. 

Крім того, як зазначено в ч.2 ст. 54 Закону України «Про нотаріат», яка міститься в главі 5 «Посвідчення угод» і встановлює загальні вимоги до угод, що посвідчуються в нотаріальному порядку, в тому числі положення якої стосується і посвідчення доручень, - нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Таким чином, приватний нотаріус не виконав свого обов’язку, передбаченого ч.3 т. 209 ЦК України та ч.2 ст. 54 Закону України «Про нотаріат», не перевіривши зміст посвідченої ним угоди вимогам закону, в результаті чого вчинив нотаріальні дії щодо посвідчення довіреності з порушенням вимог Закону (ст.ст.238,1003 ЦК України) та дійсним намірам позивача, який не був власником квартири 

2013-06-01 Документи по цивільних та господарських справах, Сімейні правовідносини

Як передбачено ч. 1 та ч.3 ст. 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Оскільки відповідач не отримує регулярного офіційного доходу у вигляді заробітної плати за трудовим договором або ж прибутку від здійснення господарської діяльності, зареєстрованого суб’єкта господарювання (юридичної особи чи фізичної особи-підприємця), що не дає можливості визначити розмір частку від його заробітку, який можливо офіційно підтвердити, - що є тими істотними обставинами, які надають підстави суду, згідно ч. 1 ст. 184 СК України, визначити аліменти на утримання неповнолітніх дійте у твердій грошовій сумі.

2013-06-01 Документи по кримінальних справах

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обов’язок доведення якої покладається, згідно ч.1 ст. 92 КПК України, на потерпілого

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Сторона обвинувачення, на підставі ч.1 ст. 243 КПК України, залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого, право на звернення з яким встановлено також положенням п. 4 ч.1 ст. 56 КПК України.

Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» від 8 жовтня 1998 року за № X3/5 передбачено основні види експертиз, серед яких, як передбачено п. 1.2.6. цього Наказу, є психологічна експертиза.   

Обставини, які мають значення для кримінального провадження, потребують доказуванню та з’ясуванню за допомогою спеціальних знань, встановлюються експертом, шляхом проведення ним досліджень та надання за їх результатами висновків, які полягають у визначенні факту спричинення потерпілому моральної шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст. 121 КК України, та розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду).  

2013-06-01 Документи по цивільних та господарських справах, Правовідносини щодо прав на майно

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

На відміну від вказаного вище положення акту цивільного законодавства, яке надає право співвласнику майна здійснювати його поділ у натрі, ст. 88 ЗК України, як спеціальною нормою, яка регулює земельні правовідносини, передбачено, що учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення. 

Як випливає з положення ч.1 та ч.3 ст. 367 ЦК України та ст. 88 ЗК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов’язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

2013-06-01 Документи по цивільних та господарських справах, Договірні правовідносини, Виконавче провадження

У відповідності до ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом

Як випливає з положення ч.2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», для виконання судових рішень встановлюються строки, перебіг яких починається з наступного дня після набрання рішення законної сили. 

У відповідності до ч.1 ст. 371 ЦК України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Узагальнюючи вищевикладене, кредитор у своїй заяві, а також виходячи з тих документів, що були ним надані суду, не надав достатніх та необхідних обставин, їх обґрунтування та доказів, які б їх підтверджували, що мають місце поважні причини пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання. 

2013-06-01 Документи по кримінальних справах

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження і були досліджені під час судового розгляду, свідчать про те, що пред’явлене особі  обвинувачення у скоєнні ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, є недоведеним, оскільки стороною обвинувачення не було надано тих достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б про вину підсудного у вчиненні кримінального правопорушення, а тому підсудного необхідно виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні злочину та відсутності в дія складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України. 

Отже, виходячи з положень вказаних вище актів законодавства України та судової практики, випливає, що за наявності підстав для проведення оперативним підрозділом оперативно-розшукових заходів для отримання відомостей та фактів, які в подальшому можуть бути використані як докази вчинення особою злочину, шляхом застосування технічних засобів одержання інформації, які дають змогу негласно фіксувати поза каналами зв'язку розмови, дії, обстановку і вважається тимчасовим обмеженням окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина - повинен обов’язково бути отриманий дозвіл суду.

Всі без виключення оперативно-розшукові заходи, які були проведені Управлінням Служби безпеки України в м. Києві щодо перевірки та фіксації події злочину, яка нібито пов’язана з вимаганням та одержанням хабара, є незаконними та проведені безпідставно, а фактичні дані отримані в результаті проведення таких заходів не можуть вважатись допустимими засобами доказування підтвердження обставин скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України.

Конституційний суд України прийняв 20 жовтня 2011 року Рішення у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яким роз’яснив, що «в аспекті конституційного подання щодо суб'єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності». 

2013-06-01 Документи по кримінальних справах

У відповідності до ч.1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Внаслідок вчинення особою кримінального правопорушення, суспільно небезпечним діянням якого були заподіянні іншій особі умисні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх заподіяння і відповідальність за які настає за ч.1 ст. 121 КК України, - такій особі завдано моральної, фізичної та майнової шкоди.

Права і обов’язки потерпілого, з підстав передбачених ч. 2 ст. 55 КПК України, виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.       

Як передбачено ч.3 ст. 55 КПК України, потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

2013-06-01 Документи по кримінальних справах

У відповідності до п. 11 ч.1 ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має правознайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як передбачено ч.1 ст. 221 КПК України, слідчий, прокурор зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.

Представник, на підставі ч.4 ст. 58 КПК України, користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику

2013-06-01 Документи по кримінальних справах

Слідчий та прокурор повинні вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, зокрема ті, що виключають кримінальну відповідальність або є підставою для  закриття кримінального провадження, обов’язок доказування яких покладається на слідчого та прокурора

Як передбачено ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження. Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі ч.5 ст. 223 КПК України, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом. 

Таким чином, з метою перевірки і уточнень відомостей, які містять покази підозрюваного, отриманих під час його допиту, а також відомостей, які містили його попередні покази в якості обвинуваченого та підсудного під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, які мають значення для встановлення обставини невинуватості підозрюваного у кримінальному провадженні чи його закриття, необхідно провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій підозрюваного до та під час дорожньо-транспортної пригоди, а також обставини самої дорожньо-транспортної пригоди.  

2013-06-01 Документи по цивільних та господарських справах, Правовідносини щодо прав на майно, Земельні правовідносини

У відповідності до ст. 143 ЦПК України, для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта

Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» від 8 жовтня 1998 року за № 53/5 передбачено основні підвиди інженерно-технічної експертизи, якими є зокрема: будівельно-технічна та земельно-технічна експертизи.

Основними завданнями будівельно-технічної експертизи є визначення можливості розподілу об’єктів нерухомого майна, розробка варіантів розподілу (п. 5 «будівельно-технічна експертиза» Наказу МЮУ від 8 жовтня 1998 року за № 53/5).     

Основними завданнями земельно-технічної експертизи є визначення можливості розподілу земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (п. 6 «будівельно-технічна експертиза» Наказу МЮУ від 8 жовтня 1998 року за № 53/5) 

2013-06-01 Документи по цивільних та господарських справах, Податкові правовідносини

У відповідності до п. 181.1. ст. 181 ПК України «У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку»

Тому, виходячи з положення п. 181.1. ст. 181 ПК України необхідно визначати за кожні наступні 12 календарних місяців не лише загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів позивачем, але й встановити чи містять ціни товарів, що поставляються позивачу, податок на додану вартість та чи був такий непрямий податок сплачений споживачами в складі ціни товарів, що поставляються позивачем. За наявності підтвердження вказаних обставин, податок повинен бути обов’язково вирахуваний із загальної суми операцій з постачання товарів, оскільки в такому випадку сума податку на додану вартість, сплаченого позивачем, не може бути віднесена ним до податкового кредиту, з тих підстав, що позивач не є платником податку на додану вартість.     

Як передбачено п. 75.1. ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Таким чином, Податковий кодекс України не передбачає такої підстави для проведення камеральної перевірки як дослідження показників податкової звітності, якими є звіти про  використання реєстраторів розрахункових операцій та книги обліку розрахункових операцій фізичної особи – підприємця за певний період. 

2013-06-01 Документи по цивільних та господарських справах, Сімейні правовідносини

Положення ст. 194 СК України не містить правових підстав для стягнення заборгованості за аліментами в судовому порядку, встановлених до цього на підставі рішення суду, виконавчий лист за яким був звернений до примусового виконання. Таких підстав для стягнення в судовому порядку заборгованості за аліментами не містять і інші норми Сімейного кодексу України або ж інший акт цивільного законодавства України

Узагальнюючи вище викладене, законодавець вірно підійшов до врегулювання питання стягнення заборгованості за аліментами, не прийнявши відповідної норми про стягнення такого боргу, який виник на підставі судового рішення, оскільки відбулось би подвійне стягнення грошових коштів за аліментами, різниця полягала б лише в правовому змісту їх значення на різних етапах їх нарахування та стягнення, однак це все залишалися б коштами, що формують мої аліментні зобов’язання

Вказаної вищи правової позиції дотримується і Верховний суд України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах якого, в складі головуючого Патрюка М.В., суддів Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., Лященка Н.П., у винесеній ним 8 червня 2011 року Ухвалі дійшла висновку про те, що «…Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір. Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.…»   

Сторінки